Постанова № 42747206, 26.01.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року ( 10 год. 40 хв.)Справа № 808/5968/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників

від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_7 від 20.06.2001; ОСОБА_2, довіреність № 01 від 17.11.2014

від відповідача: Сонгулія В.В., довіреність № 161/с/08-22-10

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Бердянськ

до відповідача: Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби, м. Бердянськ

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 0011051702 (форма «с») та від 05.06.2014 № 0011081702 (форма «р»).

В обґрунтування позову посилається на те, що Книга обліку доходів та витрат підприємця була зареєстрована за місцем взяття на облік платника податків у 2005 році у податковій інспекції Святошинського району м. Києва. Після взяття на облік у Бердянській ОДПІ 28.01.2008 ця книга продовжувалась вестися за місцем здійснення підприємницької діяльності. У зв'язку із втратою книги обліку доходів та витрат позивач звертався до Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою (24.09.2013 № 2881). Також зазначає, що позивач 25.09.2013 в порядку п. 44.5 ст. 44 ПК України звернувся до Бердянської ОДПІ Запорізької області із відповідним повідомленням. Стверджує, що за втрату книги обліку доходів та витрат позивачем було сплачено штраф. Тому, з огляду на положення ст. 61 Конституції України притягнення позивача до відповідальності за п. 121.1 ст. 121 ПК України є повторним притягнення до юридичної відповідальності, що суперечить вимогам чинного законодавства. Також, підприємець не погоджується із встановленим контролюючим органом порушенням у вигляді не оприбуткування готівкових коштів у сумі 56 740,00 грн. Зазначає, що контролюючим органом безпідставно під час перевірки не було прийнято до уваги надані підприємцем прибуткові касові ордери за період з 01.01.2011 по 30.09.2012. Вважає, що контролюючий орган необґрунтовано дійшов висновку про не оприбуткування позивачем готівки виходячи лише з того, що відсутня сама книга обліку доходів і витрат підприємця. Вказує, що податковим органом не доведено факту не оприбуткування готівки у розмірі 56 740,00 грн., оскільки сума доходу за 2011 рік та 9 місяців 2012 року повністю співпадає з сумою, зазначеною за цей період часу у відповідних деклараціях. Крім того, позивач вважає, що контролюючим органом при застосуванні відповідальності за не оприбуткування готівкових коштів було допущено порушення вимог ст. 250 ГК України в частині строків накладення адміністративно-господарських санкцій. З огляду на викладене, вважає, що винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги з підстав, викладених вище, наполягають на задоволенні позову та скасуванні податкових повідомлень-рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 14.11.2014 вих. № 1221/08-01-10-02 посилається на те, що Бердянською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1, за результатами якої встановлено порушення останнім вимог п. 2.6 глави 2, абз. 24 п. 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме не оприбуткування готівкових коштів в сумі 56 740,00 грн. в книгах обліку доходів за період з 01.01.2011 по 30.09.2012; п. 44.3 ст. 44 ПК України - платником податків не забезпечено зберігання документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. По суті виявлених порушень зазначає, що при проведенні перевірки підприємцем не надана книга обліку доходів по єдиному податку у зв'язку з її відсутністю. При проведенні перевірки використані Журнали реєстрації книг обліку доходів платників єдиного податку Бердянської ОДПІ за 2011-2012 р., з яких встановлено відсутність запису про реєстрацію книги ФОП ОСОБА_1 Вважає, що оскільки у підприємця відсутня книга обліку доходів та витрат за перевірений період, то порушення останнім вимог п. 2.6 глави 2, абз. 24 п. 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та п. 44.3 ст. 44 ПК України є доведеним. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 26.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Бердянським виконавчим комітетом як фізична особа-підприємець 04.10.2005 про що вчинено запис за № 20720000002004623 за адресою АДРЕСА_1 та перебуває на податковому обліку в Бердянській ОДПІ.

На підставі п. 77.1 ст. 77 ПК України, відповідно до направлення № 0437 від 22.04.2014 та наказу від 11.04.2014 № 839 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_4 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства та додержання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, про що складено акт від 22.05.2014 № 53/1702/НОМЕР_4.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України в 2013 році надавались уточнюючі розрахунки в яких змінено суму нарахованого ПДФО у зв'язку із наданням працівнику соціальної пільги, що привело до зменшення податкових зобов'язань; п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2013 рік в сумі 5 372,87 грн.; п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» заниження єдиного внеску за 2013 рік в сумі 12 429,24 грн.; ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме неналежне ведення документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок за 2013 рік при обліку отриманого доходу від підприємницької діяльності; п. 2.6 глави 2, абз. 24 п. 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме не оприбуткування готівкових коштів в сумі 56 740,00 грн. в книгах обліку доходів за період з 01.01.2011 по 30.09.2012; п. 44.3 ст. 44 ПК України - платником податків не забезпечено зберігання документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

05.06.2014, на підставі акту перевірки від 22.05.2014 № 53/1702/НОМЕР_4, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: №0010841702 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 5 372,87 грн. і 1 343,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій (форма «р»); № 0011001702 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. за подання уточнюючих розрахунків (форма 1 ДФ) у зв'язку із наданням працівнику соціальної пільги (форма «р»); № 0011081702 про застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. за не зберігання документів з питань обчислення і сплати податків і зборів (форма «р») та № 0011051702 про сплату 283 700,00 грн. штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (форма «с»).

Скориставшись правом на адміністративне оскарження ФОП ОСОБА_1 подав до Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області скаргу від 03.07.2014 № 04/07 за результатами розгляду якої рішенням від 07.08.2014 № 521/14/08-01-100413 скарга задоволена частково та скасовані податкові повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 05.06.2014 № 0010841702 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 5 372,87 грн. і 1 343,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій (форма «р») та № 0011001702 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. за подання уточнюючих розрахунків (форма 1 ДФ) у зв'язку із наданням працівнику соціальної пільги (форма «р»). В решті скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0011081702 про застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. за не зберігання документів з питань обчислення і сплати податків і зборів (форма «р») та № 0011051702 про сплату 283 700,00 грн. штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (форма «с»), - без змін.

Державна фіскальна служба України рішенням від 05.09.2014 № 1353/Я/44-44-10-01-01-15 залишила скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 05.06.2014 № 0011081702 та № 0011051702 ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 0011081702 про застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. за не зберігання документів з питань обчислення і сплати податків і зборів (форма «р»).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Судом із пояснень позивача та його представника, а також долучених до справи документів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 втратив Книгу обліку доходів та витрат, що підтверджується талоном-повідомленням № 2881 від 24.09.2013, заявою позивача про реєстрацію нової книги обліку доходів та витрат у зв'язку із втратою старої від 25.09.2013 та оголошенням у газеті за 25.09.2013.

Однак, суд вважає, що позивачем не виконані вимоги п. 44.5 ст. 44 ПК України щодо своєчасного повідомлення податкового органу про втрату книги обліку доходів та витрат, а також не вчинено, у визначений законодавцем термін, дій щодо її відновлення.

Тому, відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 не забезпечив збереження книги обліку доходів та витрат за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 то контролюючий орган цілком законно та обґрунтовано прийшов до висновку про порушення підприємцем вимог п. 44.3 ст. 44 ПК України та застосував до позивача санкції, визначені п. 121.1 ст. 121 ПК України.

З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 0011081702.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0011051702 про сплату 283 700,00 грн. штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (форма «с»).

Визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ (пункт 6 статті 33 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України»).

Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті України (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 Положення підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Пунктом 2.2 Положення передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями,

особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно із п. 1.2 Положення книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій;

Відповідно до абзацу першого п.2.6. Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно із визначеннями, які містяться у п. 1.2 Положення, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі

обліку розрахункових операцій;

готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами;

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;

книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України.

Тобто, для підприємця, платника єдиного податку, оприбуткування готівки в касу означає здійснення відповідного запису в книгу обліку доходів та витрат у графі «доходи» на повну суму операції.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі

не оприбуткованої суми.

В даному випадку, контролюючий орган встановивши відсутність книги обліку доходів та витрат у підприємця за період, коли він був платником єдиного податку, дійшов висновку про те, що підприємцем не здійснено оприбуткування готівки, що надходила від покупців за реалізований товар. При цьому розмір не оприбуткованої готівки визначений контролюючим органом на підставі копій виписок по розрахунковому рахунку підприємця, відкритому у Зап.РУ ПАТ КБ «Приватбанк».

Однак, суд вважає, що такі висновки податкового органу щодо не оприбуткування готівкових коштів та суми такого не оприбуткування ґрунтуються лише на припущеннях. Оскільки відсутність на момент перевірки самої книги обліку доходів та витрат унеможливлює встановлення факту та розміру не оприбуткування готівкових коштів.

Твердження контролюючого органу про те, що у 2011-2012 році позивач не звертався до контролюючого органу щодо реєстрації книги обліку доходів та витрат не доводить того факту, що у нього вона була відсутня взагалі. Контролюючий орган знову припускається припущень, оскільки як пояснив позивач та його представник, ФОП ОСОБА_1 користувався книгою обліку доходів та витрат, що була зареєстрована ще у ДПІ Святошинського районі м. Києва. Оскільки чинним та той час податковим законодавством не визначалась як обов'язкова вимога перереєстрація книги обліку дохід та витрат при зміні місця податкового обліку платника податку, то цілком ймовірно що у Бердянській ОДПІ була відсутня інформація щодо реєстрації підприємцем книги обліку доходів та витрат.

В будь-якому випадку, сам факт відсутності книги обліку доходів та витрат підприємця є підставою для накладення на нього штрафних санкцій в порядку п. 121.1 ст. 121 ПК України, що в даному випадку і було зроблено контролюючим органом. Встановити ж інші порушення, зокрема що стосуються порядку заповнення та відображення інформації у книзі обліку доходів та витрат за відсутності такої книги - неможливо.

Тому, висновки контролюючого органу про порушення підприємцем вимог п. 2.6 глави 2, абз. 24 п. 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме не оприбуткування готівкових коштів в сумі 56 740,00 грн. в книгах обліку доходів за період з 01.01.2011 по 30.09.2012, суд вважає необґрунтованими.

З огляду на викладене, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 0011051702 суд задовольняє.

В той же час, посилання позивача на порушення контролюючим органом вимог ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій суд до уваги не приймає з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, ч. 2 ст. 250 ГК України передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Таким чином, норма ст. 250 ГК України не розповсюджується на штрафні санкції, нараховані відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 22.05.2014 № 53/1702/НОМЕР_4, про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 2.6 глави 2, абз. 24 п. 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме не оприбуткування готівкових коштів в сумі 56 740,00 грн. в книгах обліку доходів за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби від 05.06.2014 № 0011051702 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 283 700 грн. слід визнати протиправним та скасувати.

В задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 0011081702 про застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. суд відмовляє з підстав викладених вище.

Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з адміністративним позовом, позивач сплатив суму судового збору за вимоги майнового характеру в розмірі 487,20 грн., що становить 10 відсотків ставки судового збору, а відтак судовий збір в розмірі 478,43 грн. підлягає присудженню на користь підприємця пропорційно до задоволеної частини вимог.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби від 05.06.2014 № 0011051702 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 283 700 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 478,43 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко