Постанова № 42747037, 02.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ02 лютого 2015 р. Справа № 804/19999/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. при секретаріКухар В.В. за участю: представника позивача представника відповідача Шестерня Н.О., Тараненко О.В. Бейгул А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Талав" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління м. Дніпродзержинська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» (далі - позивач, ТОВ «ВП Талав») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Дніпродзержинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003952203 від 20.11.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

Дніпродзержинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі п.п 75.1.2 п 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Айт Ком» за липень 2014 року та подальшої їх реалізації. За результатами вказаної перевірки Дніпродзержинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 4516/203/04-03-22-03/37865665 від 31.10.2014 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВП «Талав» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Айт Ком» за липень 2014 року та подальшої їх реалізації», відповідно до висновків якого зафіксовано наступні порушення: п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.56, п.п. 14.1.191 п.п. 14.1.123, 14.1. ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, ст. 187.1 ст. 187, ст. 187, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 підприємство ТОВ «ВП «Талав» занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ - 44526,00. На підставі зазначених висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003952203 від 20.11.2014 року, яке відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 55568,00 грн., з яких за основним платежем 44526,00 грн. та за штрафними санкціями 11132 грн.

ТОВ «Талав» не погоджується із висновками викладеними в акті перевірки №4516/203/04-03-22-03/37865665 від 31.10.2014 р. та вважає податкове повідомлення - рішення Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.11.2014 р. №0003952203протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представники позивача у судове засідання з'явилися, адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти адміністративного позову заперечував та зазначив наступне.

Операції з придбання ТОВ «ВП «Талав» товару від ТОВ «АЙТ КОМ» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової) мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків. за висновками здійсненої перевірки відповідач вважає, що позивач не мав права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року, на загальну суму ПДВ 44525, 51 грн. отриманого від ТОВ «АЙТ КОМ».

Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «ВП Талав» - ТОВ «Айт Ком» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного надання послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків.

З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що податкове повідомлення - рішення від № 0003952203 від 20.11.2014 винесене на законних підставах та не підлягає скасуванню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 23.10.2014 по 29.10.2014 Дніпродзержинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області згідно наказу №1177 від 22.10.2014 на підставі п.п 75.1.2 п 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» (далі - ТОВ «ВП «Талав») з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Айт Ком» за липень 2014 року та подальшої їх реалізації.

За результатами вказаної перевірки Дніпродзержинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 4516/203/04-03-22-03/37865665 від 31.10.2014 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВП «Талав» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Айт Ком» за липень 2014 року та подальшої їх реалізації».

Так, у висновках зазначеного акту зафіксовано наступні порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.56, п.п. 14.1.191 п.п. 14.1.123, 14.1. ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, ст. 187.1 ст. 187, ст. 187, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 підприємство ТОВ «ВП «Талав» занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ - 44526,00.

На підставі зазначених висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003952203 від 20.11.2014 року, яке відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 55568,00 грн., з яких за основним платежем 44526,00 грн. та за штрафними санкціями 11132 грн.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Зі змісту п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити документальні планові та позапланові перевірки. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених п. 78.1 ст. 78 Кодексу.

Зокрема, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що ТОВ «ВП «Талав» отримано запит Дніпродзержинської ОДПІ щодо надання оригіналів та копій документів по господарським відносинам з ТОВ «Айт - Ком» за липень 2014 року. Витребувані згідно вказаного запиту документи були надані нарочно до Дніпродзержинської ОДПІ у повному обсязі.

Зі змісту акту перевірки №4516/203/04-03-22-03/37865665 від 31.10.2014 р. вбачається, що викладені у ньому висновки обґрунтовані посиланням на обставини, викладені у акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ремпарт» за період липень 2014 року № 2110/26-59-22-08/38780813 від 12.09.2014 p., складеному Державною податкової інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, яке є контрагентом ТОВ «Айт Ком», яке в свою чергу є постачальником ТОВ «ВП «Талав». Так, при перевірці ТОВ «Ремпарт» Державною податкової інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, зокрема, було встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків, господарської операції ТОВ «Ремпарт» за липень 2014 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу І цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 1 статті З ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, до ТОВ «ВП «Талав» не може бути застосовано порушення норм чинного законодавства з боку його контрагентів, в тому числі, недостовірність відомостей про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, у розумінні ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначені первинні документи фіксують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «ВП «Талав» та ТОВ «Айт Ком» та є доказом того, що діяльність ТОВ «ВП «Талав» з ТОВ «Айт Ком» спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вищезазначені норми законодавства, які регулюють порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Крім того, суд зазначає, що господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки ТОВ «ВП «Талав», Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було досліджено первинні документи по взаємовідносинам платника податків з ТОВ «Айт Ком» у липні 2014 року, а саме: договір № 020714-2 від 02.07.2014 р., згідно якого ТОВ «ВП «Талав» (покупець) придбає, а ТОВ «Айт Ком» (продавець) товар. Невід'ємною частиною зазначеного договору є накладні, які також надавались до перевірки, окрім того товаро-транспортні накладні, розрахунки між підприємствами, платіжні доручення, журнал-ордер по рахунку 631, оборотно-сальдова відомість по рахунку 10.

Вищезазначені документи відображені у п. 3 акту перевірки від 31.10.2014 р., у якому також зазначено, що розрахунки між сторонами договору № 020714-2 від 02.07.2014 р. на час складання акту перевірки проведені у повному обсязі, а суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Айт Ком» на виконання вказаного договору, у загальному розмірі 44525,51 грн. - включено до податкового кредиту відповідного періоду, та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року. Також в самому акті перевірки зазначено, що розбіжностей між задекларованими показниками ТОВ «ВП «Талав» та ТОВ «Айт Ком» не виявлено.

При цьому, суд зазначає, що акт перевірки від 31.10.2014 р. не містить жодного посилання на відсутність у вказаних документах будь-яких реквізитів, недостовірних даних або помилок.

В акті зазначається, що одним із постачальників в липні 2014 року ТОВ «Айт Ком» є ТОВ «Ремпарт», у якого складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки за липень 2014 року. Однак, відповідачем не враховано, що ТОВ «Айт Ком» вже постачало товар у липні 2014 року ТОВ «ВП «Талав».

Отже, норми п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України виконано ТОВ «ВП «Талав» у повному обсязі, оскільки взаємовідносини ТОВ «ВП «Талав» з ТОВ «Айт Ком» у липні 2014 підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які були надані до перевірки.

Суд також зазначає, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагент здійснює будь-які порушення податкового законодавства.

У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд вважає, що Акт перевірки №4516/203/04-03-22-03/37865665 від 31.10.2014 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВП «Талав» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Айт Ком» за липень 2014 року та подальшої їх реалізації» не тільки не містить посилань на вину саме позивача, яка виразилася в намірі порушити публічний порядок, а й не доводить умислу на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Таким чином, суд, враховуючи те, що викладені в акті перевірки №4516/203/04-03-22-03/37865665 від 31.10.2014 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВП «Талав» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Айт Ком» за липень 2014 року та подальшої їх реалізації» року факти та висновки відповідача є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003952203 від 20.11.2014 р. протиправне та підлягає скасуванню.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003952203 від 20.11.2014 р.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» судові витрати в розмірі 182, 70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2015 року

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко