Постанова № 42746914, 10.02.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа № 914/3724/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Кузь В.Л.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Комунального підприємства "Бориславтеплоенерго", м. Борислав № 980 від 05.12.2014 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2014 року

у справі № 914/3724/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до відповідача КП "Бориславтеплоенерго", м.Борислав,

про стягнення 158 193,34 грн.

За участю представників :

від позивача: не з»явився;

від відповідача: не з'явився;

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Враховуючи те, що має місце доказ належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.11.2014р. у справі №914/3724/14 (суддя Бортник О.Ю.) позовні вимоги задоволено частково: стягнено з КП "Бориславтеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 107 839,2 грн. пені, 27 599,16 грн. трьох процентів річних, 21 680,55 грн. інфляційних та 3 142,38 грн. судового збору з розстрочкою виконання рішення суду на 6 місяців шляхом стягнення протягом перших п'яти місяців по 26 710,21грн. щомісячно та протягом шостого місяця - 26 710,24 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

КП "Бориславтеплоенерго" подано апеляційну скаргу № 980 від 05.12.2014р., в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення пені в розмірі 53 919,60грн.; в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким задоволенні вимоги щодо стягнення пені відмовити, посилаючись на те, що рішення в цій частині прийнято при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи. На думку скаржника, з»ясування усіх обставин справи було б підставою для зменшення розміру пені на 50% тобто до 53 919,60грн.

Також скаржник вважає, що судом не надано оцінку тому факту, що відповідач якісно та в повній мірі виконав свої зобов»зання перед позивачем та не надано оцінки тому факту, що невчасне виконання свого зобов»язання перед позивачем було наслідком невиконання державою обов»язку щодо відшкодування різниці в тарифах.

Окрім того, на думку скаржника, судом не надано оцінки тому факту, що стягнення пені спричинить додаткове збільшення збитків підприємства скаржника, яке не матиме жодних джерел для їх покриття. У той час збільшення збитків може призвести до спричинення кризової ситуації у соціальній сфері міста.

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду в цій частині.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 20.01.2015р., суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та КП "Бориславтеплоенерго" 28 грудня 2012 р. укладено договір за № 13/2041-БО-21 купівлі-продажу природного газу з додатковою угодою № 1, згідно якої сторони погодили нову ціну газу з 01 липня 2013р.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції судом встановлено та підтверджується Актами приймання-передачі природного газу (а.с.22-28) та виписками по рахунку позивача (а.с.29-31) факт оплати відповідачем отриманого від позивача у січні - квітні 2013 р. та у жовтні-грудні 2013 р. газ з порушенням строків, встановлених п. 6.1. договору.

З огляду на викладене, враховуючи положення п.п. 7.2., 9.3 договору, ч. 1 ст. 259 та ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення 107 839,2 грн. пені, 27 599,16 грн. трьох процентів річних та 21 680,55 грн. інфляційних, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати спожитого відповідачем у січні - квітні 2013 р. та у жовтні-грудні 2013р. газу.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем штрафних санкцій за прострочення платежів згідно договору.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача із позовними вимогами про стягнення заборгованості в сумі 158 193,34грн. з яких 108 641,31грн. пеня, 27 871,48грн. три відсотки річних та 21 680,55грн інфляційних.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалось вище, відповідач зобов'язання за договором №13/2041-БО-21 здійснював не вчасно, чим допустив порушення умов договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ (6.1 договору).

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п. 6.1. цього договору, Покупець (відповідач) зобов'язується (крім суми основного боргу) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, судом першої інстанції, здійснивши перерахунок правомірно визнано такими, що підлягають до стягнення 107 839,2 грн. пені, 27 599,16 грн. трьох процентів річних та 21 680,55 грн. інфляційних втрат.

Судом першої інстанції також правомірно відмовлено у задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені та трьох процентів річних з огляду на помилковість врахування при обчисленні днів фактичної сплати відповідачем заборгованості у періоди часу, за які він просить здійснити стягнення пені та трьох процентів річних.

Окрім того, судом першої інстанції правомірно задовільняючи клопотання КП "Бориславтеплоенерго" про розстрочення виконання рішення суду (а.с.66) розстрочено виконання рішення суду на підставі ст. 121 ГПК України на 6 місяців. Визначаючи термін розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги інтереси стягувача, подані обома сторонами докази і наведені аргументи щодо поточного фінансового стану боржника та охоронюване законом право стягувача на ефективний судовий захист, а також те, що відповідач є комунальним підприємством, на день вирішення справи судом відсутнє погашення державою йому різниці у тарифах та враховуючи те, що відповідач повинен належно забезпечувати проведення опалювального сезону та постачати тепло на об'єкти соціальної сфери.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи наведені скаржником в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду першої інстанції та скаржниками не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б стали підставою для скасування рішення суду в частині стягнення суми пені в розмірі 53 919,60грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Однак, суд першої інстанції, взявши до уваги інтереси боржника розстрочив виконання рішення суду на 6 місяців. Клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій відповідачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції не подавалось.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2014р. у справі №914/3724/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.02.2015..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В.