Постанова № 42746811, 17.02.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015 року Справа № 904/5905/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання : Назаренко С.Г.

за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 12.02.2015:

від позивача: Песиголовець М.Л. ( дов. № 01-Д/79 від 07.11.14 р.); Сидоренко О.А. (дов. № 01-Д/01 від 06.01.15 р.);

від відповідача: Лазаренко Г.І.( договір про надання правової допомоги б/н від 25.08.14 р.);

від третьої особи-1: Лупашко Д.А.( дов. № вих.- 23/0/2-15 від 13.01.15 р.);

від третьої особи-2: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Фармація" м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2014р. у справі № 904/5905/14.

за позовом обласного комунального підприємства "Фармація" м. Дніпропетровськ

до фізичної особи-підприємця Коломойця Геннадія Григоровича с. Олександрівка, Покровський район, Дніпропетровська область

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дніпропетровська обласна рада м. Дніпропетровськ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: комунальний заклад "Покровська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради смт Покровське, Дніпропетровська область

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Коломойця Геннадія Григоровича с.Олександрівка, Покровський район, Дніпропетровська область

до обласного комунального підприємства "Фармація" м. Дніпропетровськ

про визнання недійсною додаткової угоди

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 23.10.2014 р. у справі № 904/5905/14, яке підписано 28.10.14 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Татарчук В.О.), відмовлено у задоволенні первісного позову обласного комунального підприємства "Фармація" м. Дніпропетровськ до фізичної особи-підприємця Коломойця Геннадія Григоровича с. Олександрівка, Покровський район, Дніпропетровська область; третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дніпропетровська обласна рада м. Дніпропетровськ; третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: комунальний заклад "Покровська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради смт Покровське, Дніпропетровська область про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій.

Задоволено зустрічний позов фізичної особи-підприємця Коломойця Геннадія Григоровича с. Олександрівка, Покровський район, Дніпропетровська область до обласного комунального підприємства "Фармація" м. Дніпропетровськ про визнання недійсною додаткової угоди.

Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 01.08.2013 до договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 06.06.2012, укладену між обласним комунальним підприємством "Фармація" і фізичною особою-підприємцем Коломойцем Г.Г.

Стягнуто з обласного комунального підприємства "Фармація" м. Дніпропетровськ на користь фізичної особи-підприємця Коломойця Геннадія Григоровича Дніпропетровська обл., Покровський район с. Олександрівка 1 218 грн. - витрат по сплаті судового збору.

14.11.2014 р. на примусове виконання рішення видано наказ.

ОКП «Фармація» не погодилося з вказаним рішенням суду, подало апеляційну скаргу та клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 27.11.2014 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд відновив пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Розпорядженням секретаря судової палати від 27.11.2014 р. № 927, у зв'язку з відпусткою судді Євстигнеєва О.С. - члена постійно діючої колегії суддів, змінено склад колегії суддів.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги первісного позову та відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки вважає, що рішення підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник не згоден з висновком суду першої інстанції про відсутність у ОКП «Фармація» права господарського відання на спірний об'єкт, який не ґрунтується на нормах закону України № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Водночас суд не взяв до уваги той факт, що рішення № 455-19/УІ прийняте Дніпропетровською обласною радою в межах своїх повноважень, визначених ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у формі передбаченій ст. 59 цього закону і те, що згідно ст. 73 цього ж Закону рішення № 455-19/УІ є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами і т.і.

Позивач вказує у скарзі, що суд також не взяв до уваги той факт,що одночасно з отриманням спірного майна за актом приймання-передачі від 01.08.13 р., ОКП «Фармація» було вимушене отримати і права орендодавця по договору оренди № 1, який залишався чинним на час передачі спірного майна за вказаним актом.

Скаржник не згоден з висновком суду першої інстанції про невідповідність розрахунку штрафних санкцій ОКП «Фармація» вимогам ч. 2 ст. 785 ЦК України, оскільки норма ч. 2 цієї статті передбачає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Коломоєць Г.Г. просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідач (за первісним позовом) зазначає у відзиві, що перевіркою встановлено, що в порушення ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» надане право на господарське відання на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Покровське, вул. К.Маркса, 121 не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в зв'язку з чим ОКП «Фармація» не має права розпорядження останнім.

Згідно норми ст. 28 цього ж Закону інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та обтяжень надається органом державної реєстрації прав, нотаріусом у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.

Хоча рішенням Дніпропетровської обласної ради приміщення й було передане у господарське відання та на баланс ОКП «Фармація», але згідно діючого законодавства відповідне право користування цим приміщенням у останнього могло виникнути тільки після державної реєстрації права господарського відання у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ФОП Коломоєць Г.Г. вказує у відзиві, що згідно діючого законодавства позивач за первісним позовом не може провести державну реєстрацію права господарського відання на частину вестибюлю, який разом з будівлею перебуває на балансі КЗ «Покровська ЦРЛ «ДОР» на праві оперативного управління. Тому зовсім не випадково позивач за первісним позовом до теперішнього часу не провів державну реєстрацію право господарського відання на спірний об'єкт оренди.

У свою чергу баланс підприємства (закладу) є тільки формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Відповідач (за первісним позовом) зазначає, що спірний об'єкт оренди дійсно переданий позивачу за первісним позовом на баланс, останній надав суду складений 01.08.2013 п. Акт приймання - передачі нежитлового приміщення площею 18 кв.м, розташованого за адресою: смт. Покровське. Вул.. К.Маркса. буд 121, за яким йому на баланс було передано вказане нежиле приміщення з балансу КЗ «Покровська ЦРЛ «ДОР». Даний акт складений у довільній формі та підписаний аж 17-ма чиновниками різного рівня. При цьому в Акту приймання - передачі не вказані ні інвентарний номер цього нежитлового приміщення, ні в якій саме з десяти будівель КЗ «Покровська ЦРЛ «ДОР» воно розташоване. Поряд з цим до названого Акту не доданий технічний план нежитлового приміщення, що з урахуванням вказаного не дає можливості ідентифікувати це приміщення.

В той же час, наказом міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку» затверджена типова форма Акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форми № 03-1). Відповідно до цього наказу вказаний акт застосовується для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів. Типовою формою Акту передбачено. Що вньому, поміж іншого, потрібно вказувати інвентарний або заводський номер. Код аналітичного обліку та номер паспорту основних засобів, а також передбачена відмітка бухгалтерії про відкриття картки або переміщення об'єкта. Саме тільки цією обставиною можна пояснити той факт, що на підтвердження передачі з балансу на баланс нежитлового приміщення позивач за первісним позовом надав суду складений у довільній формі Акт приймання - передачі нежитлового приміщення, замість складеного акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення основних засобів (форма № 03-1).

Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення штрафних санкцій не основані на законі та не підлягають задоволенню. Неустойка за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, яка застосовується на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, не може стягуватися за кожний день прострочення виконання зобов'язання, як це робить у своєму розрахунку до позовної заяви позивач за первісним позовом.

Крім того в наданому суду розрахунку ціни позову позивачем за первісними позовом зроблена арифметична помилка в бік завищення на свою користь в підрахунку суми штрафних санкцій.

16.12.2014 р. скаржник надав заяву, в якій просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням у відрядженні представника ОКП «Фармація».

Розпорядженням секретаря судової палати від 17.12.2014 р. № 975, у зв'язку з закінченням відпустки судді Євстигнеєва О.С.- члена постійно діючої колегії суддів, змінено склад колегії суддів.

06.01.2015р. від відповідача надійшло письмове заперечення проти доводів апеляційної скарги.

Дніпропетровська обласна рада 06.01.2015р. подала письмову заяву, в якій просила зупинити провадження по даній справі до набрання законної сили постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2014р. у справі №804/17297/14, яка пов'язана з господарською справою.

Обласне комунальне підприємство "Фармація" 06.01.2015р. подало письмову заяву, в якій просило долучити до матеріалів справи копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно №31588320 від 24.12.2014р., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №31589652 від 24.12.2014р., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №3165519 від 25.12.2014р.

06.01.2015р. від комунального закладу "Покровська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради отриманий лист від 02.01.2015р. № 4, в якому третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача просить розглянути справу без участі його представника і уточнює додатково, що докази реєстрації у встановленому законом порядку права господарського відання на нежитлове приміщення, площею 18 кв.м. по вул. К.Маркса, 121, у смт. Покровське відсутні.

При розгляді справи 06.01.2015р., у зв'язку з поданням до матеріалів справи вищевказаних заяв, заперечень колегії суддів необхідно додатковий час для ознайомлення з поданими документами, а також виникла необхідність витребувати від сторін додаткові докази, а тому колегія суддів відклала розгляд справи на 12.02.2015 р. на 10 год. 50 хвилн.

30.01.2015 р. відповідач надав клопотання про визнання акта приймання-передачі нежитлового приміщення недопустимим доказом та про визнання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно неналежним доказом, а також відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

10.02.2015 р. від позивача надійшла заява б/ н від 10.02.2015 р. та додані до неї документи (копія технічного паспорту на будівлю КЗ «Покровська центральна районна лікарня» ДОР» та копія технічного паспорту на аптечний пункт ОКП «Фармація»), які долучені до матеріалів справи.

Дніпропетровська обласна рада 10.02.2015 р. надала клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів, які перелічені у клопотанні.

Усі вище вказані додатково подані письмові клопотання та докази долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням секретаря судової палати від 12.02.2015 р. № 128, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Кощеєва І.М. - члена постійно діючої колегії суддів, змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні оголошено перерву до 17.02.2015 р. до 10 год. 30 хвилн.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між комунальним закладом "Покровська центральна районна лікарня" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Коломойцем Г.Г. (орендар) було укладено договір оренди №1 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 06.06.2012 р.

Відповідно до п. 1.1 договору, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно для використання під аптечний пункт.

Згідно з п. 2.1 договору об'єктом оренди є нерухоме майно загальною площею 18 кв.м. розташоване за адресою, смт Покровське, вул. Карла Маркса, 121, на першому поверсі головного корпусу.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє з 06.06.2012 до 06.06.2014.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 року №455-19/VІ "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" нежитлове приміщення за адресою: Дніпропетровська область, смт Покровське, вул. Карла Маркса, 121, загальною площею 18 кв.м. було передано у господарське відання та на баланс обласного комунального підприємства "Фармація" згідно акту приймання передачі нежитлових приміщень від 01.08.2013.

01.08.2013 ОКП "Фармація" та фізична особа-підприємець Коломоєць Г.Г. уклали додаткову угодою №1 до договору.

Відповідно до п. 1 вказаної угоди, внаслідок передачі у господарське відання та на баланс обласного комунального підприємства "Фармація" нежитлового приміщення розташованого за адресою: Дніпропетровська область, смт Покровське, вул. Карла Маркса, 121, згідно рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 року №455-19/VІ, яке перебувало в оперативному управлінні КЗ "Покровська центральна районна лікарня" ДОР преамбулу договору оренди викласти у новій редакції: "Обласне комунальне підприємство "Фармація" (орендодавець) з одного боку та ФОП Коломоєць Г.Г. (орендар), з іншої сторони, що іменуються разом - сторони, уклали цей договір (про наступне):"

Як вже було вище вказано строк дії договору закінчився 06.06.2014 р.

Умовами пункту 4.4 договору встановлено, що у разі закінчення строку дії договору оренди Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю.

Пунктом 12.5 договору передбачено, що договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Орендар після закінчення строку дії договору не повернув орендоване приміщення, у зв'язку з чим обласне комунальне підприємство «Фармація» звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця Коломоєць Г.Г., в якому просило зобов'язати відповідача (ФОП Коломоєць Г.Г.) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 18 кв.м, яке розташоване на першому поверсі головного корпусу комунального закладу «Покровська центральна районна лікарня» та передати вказане приміщення обласному комунальному підприємству «Фармація» по акту приймання - передачі протягом трьох календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

За несвоєчасне звільнення об'єкту оренди позивач, на підставі п. 8.9 договору оренди № 1 та ч.2 ст. 785 ЦК України, просив стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 25 119 грн. 25 коп.

Суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні первісного позову. Колегія суддів вважає, що господарський суд цілком правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

На час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що, в порушення ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», надане право на господарське відання на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Покровське, вул. К.Маркса, 121 не було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в зв'язку з чим позивач не мав права розпорядження орендованим об'єктом.

Згідно з частиною третьою статті 78 Господарського кодексу України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) чи праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади та виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч. 2 ст. 78 ГК України). Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, встановлює, що така державна реєстрація прав є обов'язковою. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, на час укладання між обласним комунальним підприємством «Фармація» та ФОП Коломоєць Г.Г. додаткової угоди № 1 від 01.08.2013 р. у ОКП «Фармація» було відсутнє право господарського відання щодо вказаного об'єкта оренди.

В ході вирішення спору в господарському суді Дніпропетровської обл. позивачем не виконані вимоги ч. 1 ст. 33 ГПК України та не доведено факт реєстрації за ним права господарського відання на нежитлове приміщення площею 18 кв.м. по вул. Карла Маркса, 121 у смт. Покровське.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд не приймає посилання ОКП "Фармація" і третіх осіб на те, що наявність державної реєстрації права господарського відання позивача на спірний об'єкт оренди для укладення спірної додаткової угоди є необов'язковою з огляду на наявність рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 №455-19/VІ "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" та договору від 01.08.2013 заміни сторони у зобов'язанні.

Викладені положення ст. 334 Цивільного кодексу України і ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" чітко пов'язують виникнення відповідного права з моментом його державної реєстрації.

Таким чином, додаткова угода №1 від 01.08.2013 була укладена ОКП "Фармація" за відсутності вказаного права, що свідчить про необхідність визнання такої угоди недійсною.

ФОП Коломоєць Г.Г. подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсною додаткової угоди до договору. На думку ФОП Коломоець Г.Г. фактичні обставини справи і аналіз умов договору оренди та додаткової угоди в їх системному аналізі з нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, які регулюють відносини оренди, зміну і розірвання договору, проведення державної реєстрації речових та інших прав вказують на недійсність укладеної сторонами Додаткової угоди у зв'язку з її протиріччям закону.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України від імені і в інтересах територіальної громади право власності на комунальне майно здійснює безпосередньо територіальна громада.

Управління майном, яке знаходиться в комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та створені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною третьою статті 78 Господарського кодексу України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) чи праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади та виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч. 2 ст. 78 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, встановлює, що така державна реєстрація прав є обов'язковою.

Як вбачається з матеріалів справи на час розгляду справи у суді першої інстанції у ОКП «Фармація» не виникло право господарського відання на об'єкт і вказане підприємство не має права розпорядження останнім, так як відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Що стосується укладання Додаткової угоди у зв'язку з передачею на баланс ОКП «Фармація» об'єкту оренди, то треба відзначити наступне.

Перш за все слід зазначити, що баланс підприємства (закладу) є тільки формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права комунальної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу комунальної власності. Але спір виник не про визнання права власності чи усунення перешкод, а про те, яке підприємство (організація) має право господарського відання (оперативного управління) комунальним майном.

Позивач за зустрічним позовом, виходячи з вище зазначеного вважає, що хоча рішенням Дніпропетровської обласної ради нежиле приміщення (об'єкт оренди) і було передане у господарське відання та на баланс ОКП «Фармація», але згідно діючого законодавства відповідне право користування цим приміщенням у останнього могло виникнути тільки після державної реєстрації права господарського відання у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зміна і розірвання договору, так само як і його укладання підпорядковуються певним правилам. Насамперед, дії по зміні або розірванню договорів за своєю юридичною природою є угодами. Отже, до них застосовуються загальні правила про вчинення угод, зокрема, правила про форму вчинення угод. Поряд з цим, до зміни і розірвання договорів застосовуються спеціальні правила, що відносяться до форми їхнього вчинення в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Діюче законодавство не встановлює спеціальних правил внесення змін до договору, але аналіз загальних положень відносно цієї процедури, встановлений ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 651, 653 Цивільного кодексу України, діють підстави для висновку, що змінені умови можуть стосуватися лише зобов'язання сторін в договорі, а не зміну його суб'єктного складу, тобто самих сторін договору.

Таким чином, викладене вище вказує на порушення спірною Додатковою угодою вимог ст. ст. 182, 651 ЦК України та 188 ГК України, а отже - і на недотримання вимог ч.І ст. 203 ЦК України, що є безумовною підставою для визнання їх недійсним згідно ч.І ст.215 цього Кодексу.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.ч. І, 2 ст.236 Цивільного кодексу України спірна Додаткова, угода є недійсною з моменту його вчинення, а можливість настання передбачених нею прав та обов'язків на майбутнє припиняється. З урахуванням правої позиції Вищого господарського суду України, викладеною в п.19 Інформаційного; листа «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 р. № 01-8/211, наведені законодавчі приписи вказують на те, що рішення суду про визнання договору недійсним має зворотну силу в часі, і. ч.2 ст.236 Цивільного кодексу України не встановлює винятків із правил частини 1 цієї статті, а лише конкретизує ч.І ст.216 цього Кодексу, згідно якої недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому, враховуючи імперативну визначеність законом моменту, з якого договір визнається судом недійсним, зазначений момент не підлягає обов'язковому визначені у резолютивній частині рішення.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Колегія суддів вважає, що спірна Додаткова угода з моменту її укладання не є належною підставою для набуття його сторонами згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України прав та обов'язків, зокрема - права Орендодавця на протязі одного місяця заперечувати проти продовження дії договору оренди, якщо Орендар продовжує користуватися майном після спливу строку договору оренди.

Колегія суддів вважає доводи ОКП «Фармація» і третіх осіб про те, що наявність державної реєстрації права господарського відання позивача на спірний об'єкт оренди для укладання спірної додаткової угоди необов'язковою з огляду на наявність рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 р. № 455-19/УІ «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської обл.» та договору від 01.08.2013 р. заміни сторони у зобов'язанні.

У статті 334 ЦК України та ст.. 3 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено виникнення відповідного права з моменту його державної реєстрації.

Додаткова угода № 1 від 01.08.2013 р. укладена за відсутності вказаного права, що свідчить про необхідність визнання такої угоди недійсною.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що господарський суд Дніпропетровської обл. цілком правомірно визнав недійсною додаткову угоду № 1 від 01.08.2013 р. до договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської обл. від 06.06.2012 р., укладену між обласним комунальним підприємством «Фармація» і фізичною особою - підприємцем Коломойцем Г.Г.

Після винесення господарським судом Дніпропетровської обл. рішення по даній справі 23.10.2014 р., обласне комунальне підприємство 06.01.2015 р. за вих.. № 04/06 (а.с. 245. т. 1) подало до Дніпропетровського апеляційного господарського суду заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

В заяві ОКП «Фармація» повідомило, що 24.12.2014 р. право комунальної власності на нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Покровське, вул. К. Маркса, 121 зареєстровано за Дніпропетровською обласною радою, ОКП «Фармація» також зареєструвало за собою право господарського відання на спірне нежитлове приміщення, на підтвердження надано ксерокопії свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 31588320 від 24.12.2014 р.; Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 31589652 від 24.12.2014 р.; Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 31655159 від 25.12.2014 р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

ОКП «Фармація» в заяві від 06.01.2015 р. № 04/06 пояснює апеляційному суду, що не могло зареєструвати право власності на нерухоме майно раніше чим буде зареєстровано право власності на таке майно і не могло зареєструвати за собою права господарського відання на спірне нежитлове приміщення допоки Дніпропетровська обласна рада не зареєструє за собою право комунальної власності на нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Покровське, вул. К.Маркса, 121.

З наданого ОКП «Фармація» Витягу (т. 1 а.с. 248) право господарського відання на вказане нерухоме майно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно було зареєстровано 24.12.2014 р. в грудні, відповідні права у ОКП «Фармація» виникли лише 24.12.2014 р.

Яв вже вище було вказано, статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

На час укладання сторонами 01.08.2013 р. додаткової угоди № 1 до договору оренди № 1 нерухомого майна спільної власності територіальної громади Дніпропетровської області від 06.06.2012 р. у ОКП «Фармація» не було права господарського відання на спірний об'єкт, так як право господарського відання на нежитлове приміщення площею 18 кв. м. у ОКП «Фармація» виникло лише 24.12.2014 р.

Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 26.12.2014 р. про реєстрацію за ОКП «Фармація» права господарського відання на нежитлове приміщення площею 18 кв. м в грудні 2014 р. не може бути належним доказом за первісним позовом виникнення у ОКП «Фармація» права розпоряджатися спірним об'єктом на момент укладання 01.08.2013 р. додаткової угоди до договору оренди № 1.

На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Фармація" м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2014 р. у справі № 904/5905/14 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 17.02.2015 р.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді О.С. Євстигнеєв

В.О. Кузнецов