Рішення № 42746750, 17.02.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 925/118/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: Куксюк А.Л. - представник за довіреністю, Грабченко О.А. (керівник),

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Варіація», м. Бориспіль, Київська область

до товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклеївський деревообробний комбінат», с. Балаклея, Смілянський район, Черкаська область

про стягнення 62027 грн. 75 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Варіація» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклеївський деревообробний комбінат» 57200 грн. боргу, 4216,57 грн. інфляційних, 611,18 грн. 3% річних та 1827 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за місцем його державної реєстрації, однак його представник в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судовому засіданні згідно зі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

02.09.2014 між ТОВ «Фірма Варіація» (покупець, позивач у справі) та ТОВ «Балаклеївський деревообробний комбінат» (продавець, відповідач у справі) був укладений договір № 02/09 (далі - договір).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2014 року (п. 4.4. договору).

У відповідності до умов укладеного договору продавець зобов'язується поставляти у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Кількість та деталізований асортимент товару сторони визначають на підставі накладних на відпуск товару через розрахунковий рахунок або готівкою (п. 2.3. договору).

Плата за придбаний товар виконується покупцем на протязі до 30 календарних днів з дня отримання товару через розрахунковий рахунок або готівкою (п. 2.4. договору).

03.09.2014 на підставі накладної №4 відповідач здійснив поставку товару на суму 28800 грн.

На виконання умов договору позивач здійснив оплату поставленого товару, що підтверджується платіжним дорученням №273 від 04.09.2014, однак, помилково перерахувавши 86000 грн., замість 28800 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію №48/1 від 20.12.2014 з проханням перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ «Фірма Варіація» суму помилково перерахованих коштів в розмірі 57200 грн., в т.ч. ПДВ-9533,33 грн.

Однак, зазначена вище претензія залишилась без задоволення.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 57200 грн. боргу, 4216,57 грн. інфляційних, 611,18 грн. 3% річних.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно з п.1.23 та п.1.24. ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Відповідно до ч.2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Ч.1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 57200 грн. боргу, 4216,57 грн. інфляційних, 611,18 грн. 3% річних обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1 827 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклеївський деревообробний комбінат» (пров. Аптечний, 14, с. Балаклея, Смілянський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 36779696) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Варіація» (вул. Привокзальна, 52, м. Бориспіль, Київська область, код ЄДРПОУ 24744490): 57200 грн. боргу, 4216,57 грн. інфляційних, 611,18 грн. 3% річних та 1827 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 18 лютого 2015 року.

Суддя О.В. Чевгуз