Рішення № 42746254, 12.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015

Справа № 910/27670/14

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом

Комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварк плюс"

про

стягнення 23020 грн 98 коп.

Представники:

від позивача:

не з’явились

від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварк плюс" про стягнення 28046 грн 96 коп. заборгованості за договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 367 від 11.10.2012 та договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 368 від 11.10.2012, в тому числі 23 842 грн 90 коп. основного боргу, 3 450 грн 80 коп. інфляційних втрат та 753 грн 25 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладених між сторонами договору про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 367 від 11.10.2012 та договору про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 368 від 11.10.2012 не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати отриманих послуг, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість за отримані послуг за період з 01.01.2013 по 01.12.2014 у розмірі 23 842 грн 90 коп., крім того, у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договорами позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 3 450 грн 80 коп. та 3 % річних у розмірі 753 грн 25 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27670/14, розгляд справи призначений на 25.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2014, у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 29.01.2015.

У судове засідання 29.01.2015 з’явився представник позивача та надав уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 17 516 грн 99 коп. основного боргу, 4 702 грн 00 коп. інфляційних втрат та 801 грн 99 коп. 3 % річних, яке суд прийняв до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2015, у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 12.02.2015.

У судове засідання 12.02.2015 представники сторін не з’явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, вимоги суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 12.02.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2012 між Комунальним підприємством "Батиївське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (виконавець за договором), закритим акціонерним товариством "АВМ Інвест" (власник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кварк Плюс" (орендар за договором) укладено договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 367 та договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 368 , відповідно до умов яких виконавець за плату надає власнику комунальні послуги, передбачені пунктом 2 цього договору, в приміщення загальною площею 967,70 кв.м. та 130,20 кв.м., які знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 33, і участь власника у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території, а власник зобов’язує орендаря сплачувати за надані виконавцем послуги, передбачені пунктом 2 цього договору, у визначеному договором порядку.

Положеннями розділу 5 договорів визначено, що строк дії договорів встановлено з 11.10.2012 до 31.12.2012. Дія договорів продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору.

Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. договорів власник передає зобов’язання по оплаті вартості фактично отриманих комунальних послуг орендарю. Орендар щомісячно сплачувати виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених рахунків, які обчислюються виконавцем на підставі наданих постачальниками табуляграм.

Відповідно до пункту 2.4. договорів орендар фактично користується послугами, які надходять до надані власником в орендне користування приміщення (будівлі), а саме холодне водопостачання оплата за яке здійснюється щомісячно на підставі рахунків виконавця, які обчислені згідно табуляграмам, які постачальник (ПАТ "Київводоканал") надає виконавцю.

Крім плати за комунальні послуги орендар сплачує підприємству експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладання договору становить 1287 грн 04 коп. (1,33*967,70) на місяць за договором № 367, та 173 грн 17 коп. (1,33*130,20) на місяць за договором № 368. Розмір цих витрат може коригуватися з погодження сторін в залежності від фактичних витрат в звітному періоді виконавця (пункт 2.10. договорів).

Пунктом 4.1 договорів сторони узгодили, що орендар повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1 числа місяця наступного за звітним.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Положеннями статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Як встановлено судом, позивачем було надано відповідачу житлово-комунальні послуги на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 367 від 11.10.2012 та договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 368 від 11.10.2012 за період з 01.01.2013 по 01.12.2014. Факт, обсяги та вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями рахунків-фактур та обліковими картками.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов’язання з оплати спожитих житлово-комунальних послуг за договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 367 від 11.10.2012 та договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 368 від 11.10.2012 за період з 01.01.2013 по 01.12.2014, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 17 516 грн 99 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати спожитих послуг на суму 17 516 грн 99 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги за договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 367 від 11.10.2012 та договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 368 від 11.10.2012 за період з 01.01.2013 по 01.12.2014, суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 17 516 грн 99 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за договором про наданні послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 367 від 11.10.2012 та договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 368 від 11.10.2012, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 % у розмірі 801 грн 99 коп., нарахованих за період прострочення з 01.02.2013 по 31.12.2014, та інфляційні втрати у розмірі 4 702 грн 00 коп. нарахованих за період прострочення з 01.02.2013 по 31.12.2014.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р “Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” стосовно того, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов’язання за договором, позивачем було правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 801 грн 99 коп., нарахованих за період прострочення з 01.02.2013 по 31.12.2014, та інфляційні втрати у розмірі 4 702 грн 00 коп. нарахованих за період прострочення з 01.02.2013 по 31.12.2014, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 801 грн 99 коп. та інфляційних втрат у розмірі 4 702 грн 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварк плюс" (04050, м. Київ, вул. Артема, будинок 1-5, ідентифікаційний код 33944601) на користь Комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, ідентифікаційний код 35756966) заборгованість у розмірі 17 516 (сімнадцять тисяч п’ятсот шістнадцять) грн 99 коп., 3% річних у розмірі 801 (вісімсот одна) грн 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 702 (чотири тисячі сімсот два) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.02.2015

Суддя Н.Б. Плотницька