Рішення № 42745908, 12.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015Справа №910/28528/14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

Про стягнення 5 826,85 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Андрієнко Ю.А. представник за довіреністю № 358 від 19.12.14.

від відповідача: Ліповуз Д.І. представник за довіреністю № 01/340-55 від 02.01.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - відповідач) про стягнення 5 826,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.14. порушено провадження у справі № 910/28528/14 та призначено її до розгляду на 20.01.15.

За результатами судового засідання 20.01.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.02.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 12.02.15. представник позивача надав пояснення стосовно того, що відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 5 326,85 грн.

В судовому засіданні 12.02.15. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» вказує на те, що ним було сплачено на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 5 326,85 грн. та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/28528/14.

В судовому засіданні 12.02.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.13. між позивачем (Страховиком) та Назарчуком Юрієм Вікторовичем (Страхувальником) було укладено Договір № 14-0114-0112 добровільного страхування транспортного засобу (далі - Договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий автомобіль марки SsangYong, д.р.н. АА6160ОС.

10.12.13. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась по проспекту Червонозоряному в місті Києві, автомобіль марки SsangYong, д.р.н. АА6160ОС отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 9316881 відділу ДАІ з обслуговування Солом'янського району УДІА ГУМВС України в місті Києві.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Lexus, д.р.н. АІ4445СР Сухоносовим Микитою Ігоровичем вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Соломянськаого районного суду міста Києва від 27.12.13. в адміністративній справі № 3-9603/13, № 760/27314/13-п.

Відповідно до Звіту № 1170 від 19.12.13. про оцінку автомобіля марки SsangYong, д.р.н. АА6160ОС, вартість матеріального збитку, завданого власников вказаного автомобіля склала 7 321,91 грн.

На підставі страхового акту № 2026 від 14.01.14. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 5 826,85 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 16256 від 10.04.14.

Вказане платіжне доручення є реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику (вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.11. у справі № 42/92).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 5 826,85 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0404871 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Lexus, д.р.н. АІ4445СР, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Сухоносова М.І., який керував автомобілем марки Lexus, д.р.н. АІ4445СР, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АС/0404871 становить 500,00 грн. Строк дії з 30.01.13. по 29.01.14. При цьому, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майно за вказаним полісом становить 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, сума страхового відшкодування в порядку регресу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 5 326,85 грн. (5 826,85 грн. - 500,00 грн. (франшиза)).

Разом з тим, суд встановив, що відповідач сплатив позивачу заборгованість в розмірі 5 326,85 грн., що у відповідності до приписів ч. 5 ст. 22 ГПК України є фактичним визнанням відповідачем позову.

Господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

В даному випадку предметом спору є зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу 5 826,85 грн. шкоди в порядку регресу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо між сторонами відсутній предмет спору.

При цьому, суму заборгованості в розмірі 5 326,85 грн. було сплачено відповідачем позивачу на підставі платіжного доручення № 8231 від 19.12.14., тобто після звернення позивача 17.12.14. (відбиток календарного штемпеля на конверті, яким до суду було направлено позовну заяву № 3036 від 08.12.14.) з даним позовом до суду.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив заборгованість позивачу в розмірі 5 326,85 грн. після звернення позивача з даним позовом до суду, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 5 326,85 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

Відповідач наголошує на необхідності викладення витрат по сплаті судового збору на позивача, посилаючись на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» не витримано передбачений ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для виплати відповідачем страхового відшкодування після направлення регресної вимоги.

При цьому, суд не вбачає підстав для покладення витрат по сплаті судового збору в цій частині на позивача, оскільки згідно правової позиції Верховного суду України, викладених в постанові від 28.08.12. № 23/279, виходячи з положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Далі, оскільки, як відзначалось судом, розмір франшизи, встановленої полісом № АС/0404871, становить 500,00 грн., то в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 500,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу слід відмовити.

Таким чином витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В частині стягнення 5 326 (п'ять тисяч триста двадцять шість) грн. 85 коп. страхового відшкодування в порядку регресу провадження у справі припинити.

2. В частині стягнення 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу - в позові відмовити.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, пров. Балтійський, б. 20; ідентифікаційний код 22229921) 1 670 (одну тисячу шістсот сімдесят) грн. 23 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.02.15.

Суддя Т.М. Ващенко