Ухвала суду № 42743936, 02.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/30817/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Аландаренко Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011

у справі №2а-452/10/0870

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя

про скасування акта, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2010 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя від 21.09.2009 №0000331720/2.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя на правонаступника Державну податкову інспекцію у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова перевірка позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 17.09.2009 № 569/172/2212714739.

За висновками акта перевірки позивачем допущено завищення податкового кредиту на 114050 грн., у зв?язку з включенням до його складу сум ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ «Компанія Промтехконтинентальінвест» та ТОВ «Явір-Плюс». Оскільки постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02.08.2007 визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія Промтехконтинентальінвест» (ЄДРПОУ 34315888), постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2007 по справі №2-2295/07 визнано недійсними, з 01.06.2004, установчі документи ТОВ «Явір-Плюс», припинено юридичну особу ТОВ «Явір-Плюс» та визнанні недійсними всі фінансово-господарські документи та документи первинної бухгалтерської звітності зазначеного підприємства.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення рішення №0000331720/2 від 21.09.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов?язання в розмірі 171075 грн., з яких за основним платежем - 114050 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 57025 грн.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) - чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пункту 9.6 статті 9 Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку діє до дати його анулювання, яке відбувається у передбачених випадках.

Абзацом третім підпункту 25.2 пункту 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за № 208/4429 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбувається також у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду (господарського суду), чи скасування державної реєстрації органом державної реєстрації, про що є повідомлення органу державної реєстрації.

Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку, що, за умови фактичного здійснення господарської операції, наявність у особи права складати податкові накладні пов'язане з фактом її реєстрації як платника податку на додану вартість. При цьому Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачена можливість анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту його видачі.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, господарські операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Промтехконтинентальінвест» та ТОВ «Явір-Плюс», за якими сформовано податковий кредит, на підставі належно оформлених податкових накладних, відбулися у квітні - жовтні 2008 року. Реальність зазначених господарських операцій відповідачем не заперечується.

Акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Компанія Промтехконтинентальінвест» за №224/290 затверджений начальником ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська 19.01.2009, а, ТОВ «Явір-Плюс» - затверджений начальником ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя 28.01.2009, тобто, після завершення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей позивачу.

Вказані обставини свідчать про те, що на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Компанія Промтехконтинентальінвест» та ТОВ «Явір-Плюс» були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали право видавати податкові накладні.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців».

Так, статтею 18 вказаного Закону (в редакції, що існувала на час вирішення спору) визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з викладеного, правильними є висновки суду першої інстанції про помилковість доводів податкового органу, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів його контрагентів, якими видані податкові накладні за цими господарськими операціями, оскільки ухвалені судом рішення та пов'язане з ним подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації таких осіб до моменту виключення їх з державного реєстру, та не позбавили правового значення податкові накладні, видані у відповідності до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за такими господарськими операціями.

Доказів внесення записів до ЄДРПОУ про припинення ТОВ «Компанія Промтехконтинентальінвест» та ТОВ «Явір-Плюс» на час виникнення спірних відносин суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2010 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун