Ухвала суду № 42743513, 04.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Київ К/9991/61302/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Стадницькій Ю.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - Танцюри О.І.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012

у справі №0670/9409/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельний союз" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Товариство звернулося з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2011 № 0004931601 та від 04.07.2011 № 0004941601 та відновити залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 1 217 763 грн., який зменшено незаконним і оскаржуваним актом.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 у позові відмовлено з тих мотивів, що відсутність у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, виключає правомірність відображення у рядку 21.2 податкової декларації за квітень 2011 року оспорюваної суми податку. Крім того, суд визнав незаконним включення Товариством до податкової звітності з ПДВ від'ємного значення ПДВ з терміном виникнення понад 1095 днів.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 та додатковою постановою від 09.10.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано; у решті позову відмовлено. У прийнятті цих судових актів суд апеляційної інстанції виходив з того, що допущена платником методологічна помилка при складенні податкової декларації за березень 2011 року не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на відображення об'єктивно наявного від'ємного значення з ПДВ у наступному звітному періоді. Також, за висновком апеляційного суду, податковим законодавством не обмежено у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення ПДВ до податкового кредиту наступного звітного періоду.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції зі спору.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду і просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за квітень 2011 року, ДПІ було складено акт від 14.06.2011 № 2905/152, в якому відображено висновок про безпідставне відображення Товариством у рядку 21.2 декларації з ПДВ за вказаний звітний період ПДВ у сумі 1 217 763 грн. При цьому податкова інспекція виходила з того, що показник цього рядка має відтворювати показник рядка 24 податкової декларації Товариства з ПДВ за березень 2011 року (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду), який у розглядуваному випадку заповнено не було.

Наведена обставина, разом з фактом спливу 1095 днів після виникнення у податковому обліку платника від'ємного значення з ПДВ у сумі 587 049 грн., стала підставою для прийняття податковим органом:

податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 № 0004931601, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 33 грн. за основним платежем із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій;

податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 № 0004941601, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за квітень 2011 року в розмірі 1 217 763 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні цього позову, суд першої інстанції підтримав наведену правову позицію податкового органу по справі. При цьому суд зазначив, що подання Товариством до контролюючого органу 28.09.2011 (тобто після винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень) уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року, у якому Товариство виправило значення показника рядка 24 підтверджує допущене позивачем правопорушення у сфері оподаткування.

Втім апеляційний сул цілком об'єктивно не погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Так, згідно з пунктами 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наведені законодавчі норми не дають підстави для висновку про те, що помилки при формуванні платником даних податкової звітності з ПДВ, які не призвели до викривлення стану розрахунків платника з бюджетом, є підставою для позбавлення платника права на перенесення до податкового кредиту наступних звітних періодів залишку від'ємного значення ПДВ, обчисленого за викладеними правилами.

Адже за об'єктивної наявності у платника непогашеного (неповернутого) залишку від'ємного значення з ПДВ виключення податковою інспекцією з податкової звітності платника цього від'ємного значення виключно з причин некоректного заповнення окремих рядків податкової декларації з ПДВ є проявом надмірного формалізму з боку органу державної фіскальної служби.

Таким чином, оскільки саме по собі помилкове невключення Товариством до рядку 24 податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року наявного у нього від'ємного значення з цього податку в сумі 1 217 730 грн. не вплинуло на показники податкової звітності Товариства з ПДВ, то у ДПІ були відсутні підстави для прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії.

При цьому, як вірно зазначив апеляційний суд, вищенаведені норми податкового законодавства, не обмежують у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не дають підстави для висновку про існування відповідних обмежень і положення пункту 102.5 статті 102 ПК, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Адже цим приписом встановлено граничний строк для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування; підстави для поширення цього строку на порядок перенесення платником залишку від'ємного значення ПДВ, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відсутні; інше розуміння податковою інспекцією розглядуваного положення Закону не ґрунтується на його змісті та є проявом довільного тлумачення інспекцією податкових норм.

З урахуванням викладеного апеляційний суд цілком правомірно задовольнив позов у відповідній частині, скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення. В решті постанова суду апеляційної інстанції учасниками спору не оскаржується, у зв'язку з чим підстави для надання правового аналізу висновкам суду у цій частині відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 у справі №0670/9409/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько