Ухвала суду № 42743461, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/13600/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф. (суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Щвеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області про перерахунок пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області провести нарахування йому пенсії з 01.01.2012 року відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру».

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області щодо відмови ОСОБА_4 у нарахуванні пенсії з 01.01.2012 року. Зобов'язано ОСОБА_4 області нарахувати йому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 01.01.2012 року. Постанову допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року скасовано постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2012 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_4 не погодився з постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, і звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2012 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, з 06.05.1975 року по 30.05.1977 рік проходив службу в Збройних Силах, у 1983 році закінчив Харківський юридичний інститут за спеціальністю "правознавство"; з 13.09.1983 року - 05.11.1984 року працював слідчим внутрішніх справ Новоград-Волинського міськвиконкому УВС Житомирської області; з 12.11.1984 року по 29.06.1993 рік на посаді слідчого Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури; з 18.08.1997 року по 28.05.1999 року на посаді начальника слідчого відділу Ужгородського міжрайонного Управління податкової поліції Державної податкової адміністрації в Закарпатській області; з 28.05.1999 року по 04.06.2001 року прокурором відділу роботи з кадрами Закарпатської області; з 24.05.2002 року по 29.03.2004 рік суддею Новоград-Волинського міського суду Житомирської області.

Управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області, відмовляючи у призначенні йому пенсії за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру», мотивувало це відсутністю у нього достатнього стажу, який дає право на пенсію, не зарахувавши стаж перебування позивача на посаді начальника слідчого відділу Ужгородського міжрайонного Управління податкової поліції, що складає 1р. 09 м. 08 днів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність здійснити перерахунок позивачу пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», оскільки всупереч вимог ч.2 ст. 71 КАС України відповідачем не доведено, що робота ОСОБА_4 з 18.08.1997 року по 28.05.1999 року на посаді начальника слідчого відділу Ужгородського міжрайонного Управління податкової поліції Державної податкової адміністрації в Закарпатській області не підпадає під кожен конкретний випадок, зазначений у ч.6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Житомирський апеляційний адміністративний суд дійшов протилежного висновку, виходячи з того, що позивач перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді судді Новоград-Волинського міського суду Житомирської області, на яку був призначений майже через рік, як звільнився з посади прокурора відділу роботи з кадрами Закарпатської області за власним бажанням.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується Вищий адміністративний суд України, на підставі наступного.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурори та слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Частиною 6 ст. 50-1 вищевказаного Закону визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Проте, згідно ч.8 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" вищевказане стосується лише осіб, які безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії за вислугу років працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також осіб. Звільнених з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв'язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Отже, положення ч.8 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», вимагають перед зверненням за призначенням такої пенсії безпосередньо працювати в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді судді Новоград-Волинського міського суду Житомирської області, на яку був призначений майже через рік, як звільнився з посади прокурора відділу роботи з кадрами Закарпатської області за власним бажанням.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства та встановлені обставини по справі, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду щодо відсутності підстав для призначення ОСОБА_4 пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, в межах касаційної скарги, повністю погоджується із висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 222, 224, 231 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець