Ухвала суду № 42743018, 22.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року м. Київ К/800/44979/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, зобов'язати відповідача у двотижневий термін сплатити належну одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 12 років служби та виплатити відшкодування в розмірі його місячного грошового забезпечення за період з дня звільнення по день фактичної виплати належної одноразової грошової допомоги.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014р., в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 16.11.1999р. по 28.08.2007р. позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, в період з 30.08.2007р. по 16.07.2012р. проходив службу в органах податкової міліції.

Наказом голови Державної податкової служби у Дніпропетровській області Державної податкової служби України від 10.07.2012р. майора податкової міліції, старшого оперуповноваженого сектору організації викриття податкових злочинів відділу податкової міліції Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська ОСОБА_2 звільнено з податкової міліції в запас Збройних Сил України за пп. "ж" п.64 (за власним бажанням) 16.07.2012р.

Листами Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 30.07.2012р. №12/6305 та від 15.08.2012р. №3/Б-7 позивачу повідомлено, що при звільненні з органів внутрішніх справи йому одноразова грошова допомога не нараховувалась і не виплачувалась.

29.08.2012р. позивач звернувся до Державної податкової служби України в Дніпропетровській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні.

Проте відповідач листом від 06.09.2012р. № 21925/10/05-135 повідомив позивача про те, що відсутні підстави для виплати та визначення суми одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" така допомога виплачується особам, які на час звільнення набули право на призначення пенсії відповідно до цього закону.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за власним бажанням, оскільки на день звільнення він не набув права на призначення пенсії.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Тобто, однією з обов'язкових умов виплати одноразової грошової допомоги є наявність права на призначення пенсії на підставі цього Закону.

Як встановили суди, позивач на день звільнення з органів внутрішніх справ не набув права на отримання на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до положень ст.9-1 Закону № 2262-ХІІ особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Отже, законодавець визначив умови, за яких особам, які звільненні зі служби та не мають права, виплачуються одноразова грошова допомога. При цьому особам, які звільненні за власним бажанням та не мають права на пенсію на день звільнення, одноразова грошова допомога не виплачується.

Аналогічні норми містяться і в постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Пунктом 10 вказаної постанови встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому пунктом 11 цієї постанови вказано, що особам, звільненим із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за власним бажанням без права на пенсію, не мають права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Винокуров К.С.

Пасічник С.С.