Постанова № 42742964, 11.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 902/1223/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Бориспільський автозавод"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 рокуу справі за позовомПриватного акціонерного товариства "Бориспільський автозавод"доПриватного акціонерного товариства "Тульчинське автотранспортне підприємство 10507"простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2014 року, Приватне акціонерне товариство "Бориспільський завод" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Тульчинське автотранспортне підприємство 10507" 10 011,67 грн. заборгованості по розрахунках за товар, отриманий на умовах договору № 52-Б-2-ТК/13 від 27.03.2013 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.11.2014 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Тульчинське автотранспортне підприємство 10507" на користь Приватного акціонерного товариство "Бориспільський завод" 10 011,67 грн. заборгованості.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Постанову апеляційного господарського суд оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 02.02.2015 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного перегляду справи, взаємовідносини між ПАТ "Бориспільський автозавод" (продавець) та ПАТ "Тульчинське автотранспортне підприємство 10507" (покупець) врегульовано договором купівлі-продажу транспортного засобу № 52-Б-2-ТК/13 від 27.03.2013 року, за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу транспортний засіб БАЗ-079.34 (туристичний) власного виробництва, а останній прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом п. 2.1 сторони узгодили, що вартість транспортного засобу і сума договору становить 446 200 грн. разом з ПДВ. При цьому сума договору складається із вартості транспортного засобу та коштів, сплачених за користування транспортним засобом і орієнтовно складає 471 577,62 грн., що в іноземній валюті, за офіційним курсом долара США до української гривні, встановленим Національним банком України на дату підписання договору у розмірі 7,993 грн. за 1 долар США, становить 58 998,83 доларів США.

За умовами, визначеними у п. 2.2, п. 2.3 продавець оплачує до 28.03.2013 року 223 100 грн., а остаточний розрахунок здійснює на умовах розстрочення платежу за графіком, вказаному у додатку № 2 до договору.

За цим додатком, платежі здійснюються у гривнях але у разі зміни у курсовій різниці валют здійснюється перерахунок розміру платежів за формулою Кзб=А1/АО, де Кзб - коефіцієнт збільшення, А1 - курс на день платежу, АО - курс на день підписання договору купівлі-продажу транспортного засобу. При цьому, перерахунок здійснюється лише в тому випадку, якщо Кзб рівний або більший одиниці.

Перевіряючи дотримання кожної із сторін своїх зобов`язань судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв транспортний засіб БАЗ-А079.34 про що сторонами складено акт приймання-передачі транспортного засобу від 28.03.2013 року № 023588 і спір щодо цього відсутній, як і щодо платежів, що мали місце до лютого 2014 року.

Проте за період лютого-березня 2014 року відповідач здійснив оплату без урахування визначеного договором порядку, а тому господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо правомірності вимог позивача та безпідставності ухилення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, правомірно постановив про задоволення позову і підстав для скасування судового рішення за наведених апеляційним господарським судом мотивів не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року скасувати, а рішення господарського суду Вінницької області від 03.11.2014 року залишити без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко