ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 50/479
21.07.09
За позовом
Управління державної служби охорони при Головному управління МВС України в Київській області
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос»
про
стягнення 5 941,35 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
від позивача
не з’явився
від відповідача
Слюзар Т.І. (дов. від 14.07.2009)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Управління державної служби охорони при Головному управління МВС України в Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос» про стягнення 5 941,35 грн. заборгованості за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором на охорону об’єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України № 304/07 від 30.01.2007.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.2009 порушено провадження у справі № 50/479 та призначено її до розгляду на 15.07.2009.
В судовому засіданні 15.07.2009 було оголошено перерву на 21.07.2009 для подання додаткових доказів по справі.
17.07.2009 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить припинити провадження по справі в частині стягнення з ТОВ „Альбатрос” на користь позивача основної суми боргу в розмірі 5 544,00 грн. в зв’язку з повним її погашенням; переглянути розмір нарахованої позивачем пені та віднести судові витрати на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
В судове засідання 21.07.2009 з’явився представник відповідача, дав пояснення по справі та надав додаткові докази по справі. Відповідач підтримав вимоги заявлені у відзиві та наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача в судове засідання 21.07.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав, проте 17.07.2009 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання по справі № 50/479, призначеного на 21.07.2009, на більш пізній строк.
Вислухавши думку відповідача, суд вирішив відмовити позивачу в задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній строк, в зв’язку з тим, що основна сума боргу відповідачем сплачена, а питання щодо стягнення з відповідача пені в сумі 397,35 грн. та судових витрат, суд може вирішити за відсутності представника позивача, за наявними матеріалами по справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
30.01.2007 між Управлінням державної служби охорони при Головному управління МВС України в Київській області (далі - позивач, охорона за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Альбатрос» (далі-відповідач, замовник за договором) було укладено договір на охорону об’єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України № 304/07 (далі-договір).
На підставі договору був виданий Наказ Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області про організацію охорони Обухівським ВДСО об’єктів ТОВ „Альбатрос” за № 781 від 20.02.2007р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за укладеним договором щодо оплати наданих послуг, чим порушив норми чинного законодавства України .
Відповідно до п. 1.1 договору замовник передав належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках об’єкта, що охороняється, (далі-об’єкт) під охорону постів фізичної охорони позивача, а охорона зобов’язалася здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна замовника на об’єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого замовником доступу сторонніх осіб до майна на об’єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо майна.
Замовник зобов’язався виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охороні встановлену плату.
Згідно положень п. 1.3. договору система охорони об’єкта та розташування постів визначається охороною і узгоджується із замовником за підсумками обстеження об’єкта, про що сторони складають акт обстеження об’єкта, який є невід’ємною частиною договору.
Порядок здійснення системи допуску, внутрішньо-об’єктового розпорядку та дислокації постів сторони закріпили в додатку № 1 до договору, в якому встановили об’єкт –приватні будинки, розташовані в смт. Козин, по вул. Старокиївська, № 14, 15 та 16.
В положеннях п. 3.1 договору зазначено, що ціна послуг охорони за даним договором є договірною та зазначається сторонами у розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни, а саме: 21,00 грн. за одну годину охорони працівником цивільної охорони.
Відповідно до умов п. 3.2. договору, вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації та розрахунку, відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартість.
Порядок оплати робіт сторони закріпили також в положенні п 3.5 договору, оплата за послуги охорони здійснюється на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок охорони у розмірі, визначеному згідно п.3.2. договору. Перший платіж по договору у сумі вартості послуг охорони за перший місяць охорони об’єкта здійснюється замовником впродовж двох банківських днів після підписання сторонами договору. Усі наступні платежі по договору здійснюються замовником не пізніше 05 числа кожного місяця за цей місяць. Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок охорони (п. 3.6. договору).
Як встановлено судом, Управління державної служби охорони при Головному управління МВС України в Київській області виконало свої зобов’язання за договором шляхом надання послуг охорони об’єкту на загальну суму 5 544,00 грн., що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ОБХ-007114 за лютий 2009 на загальну суму 5 544,00 грн.
Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, станом на день звернення з позовом до суду взяті на себе зобов’язання по оплаті виконаних робіт не виконав. Тобто на момент подачі позову щодо вирішення спору та порушення провадження по справі сума основної заборгованості складала 5 544,00 грн.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що повинен сплачувати вартість послуг позивача незалежно від наявності у нього рахунків на їх оплату. А тому оскільки, позивачем не було надано рахунку на оплату послуг за договором, відповідач, згідно з умовами договору, 23.02.2009 здійснив оплату послуг позивача (що підтверджується банківською випискою від 23.02.2009) на банківський рахунок позивача, який зазначений у відповідному розділі договору «ЮРИДИЧНІ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН», а саме: п/р №26006314003455 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089.
Після здійснення зазначеного платежу відповідачу стало відомо, що поточний рахунок позивача №26006314003455 в АКБ «Трансбанк»закритий.
У зв’язку з наведеним відповідач вважає, що його вини в затримці оплати послуг позивача в період з 23.02.2009 по 25.05.2009 немає, оскільки позивач не повідомив відповідача про закриття поточного рахунку в АКБ «Трансбанк», а відповідач здійснив всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання за договором.
Однак суд не може погодитися з такими твердженнями відповідача, оскільки пунктом 3.7. договору передбачено, що замовник своєчасно надсилає до охорони свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату, актів виконаних робіт та інших необхідних йому фінансових документів.
Тобто суд вважає, що не направлення своєчасно замовником свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату і призвело до сплати обумовленої договором суми на закритий рахунок позивача, що в свою чергу призвело до порушення відповідачем строку оплати послуг за договором.
Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань. Враховуючи положення договору на охорону об’єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України № 304/07 від 30.01.2007, наведені норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем зобов’язань, що виникли за договором про надання охоронних послуг та про їх порушення з боку відповідача в частині повної та своєчасної оплати.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов’язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за укладеними договорами, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 397,35 грн. за період прострочення, вказаний в розрахунку.
Згідно п. 8.1. договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по договору, замовник сплачує охороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період за який нараховується пеня) від суми простроченої оплати за кожен календарний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Дії відповідача є порушенням вимог п. 8.1 договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 397,35 грн.
В судовому засіданні були досліджені докази щодо оплати відповідачем суми основного боргу в повному обсязі, зокрема, це було підтверджено платіжним дорученням № 506 від 08.07.2009 на суму 5 544,00 грн.
Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Розглянувши докази відповідача про сплату суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5544,00 грн. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач надав суду відзив, в якому не довів, що прострочення виконання зобов’язання за договором сталося не з його вини.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 5544,00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос»(вул. Верхній Вал, 72, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 22956124, р/р 26008001300446 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528(або з будь-якого іншого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)) на користь Управління державної служби охорони при Головному управління МВС України в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 8, код ЄДРПОУ 08596914, р/р 260001484100 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) пеню в сумі 397(триста дев’яносто сім) грн. 35 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання рішення 31.07.2009
Судове рішення № 4274217, Господарський суд м. Києва було прийнято 21.07.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 50/479. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: