Рішення № 42741854, 10.02.2015, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1756/14-ц

2/579/29/15

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2015 року Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Школи М.Г.,

за участі секретаря - Сірої С.І.,

за участю представника

позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника відповідача ТОВ «Лізингова

компанія «АвтоФінанс» - Григоренко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевці справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» про захист прав споживача, визнання договору Фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» про:

- визнання договору Фінансового лізингу №00341 від 28 листопада 2014 року з додатками недійсним;

- стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» 20000 грн. сплаченого адміністративного платежу;

- стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» 100000 грн. сплаченого авансового платежу;

- стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» 700 грн. сплачених за комісію за прийом платежів згідно штрафів банку.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у порядку ст.31 ЦПК України до початку розгляду справи подала письмову заяву про уточнення позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 і представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги мотивують наступним чином.

28 листопада 2014 року між ним та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу №00341 з додатками (далі Договір) за яким предметом лізингу є автомобіль Chevrolet Cruze 1.8 AT LTZ.

Відповідно до умов Договору лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - автомобіль Chevrolet Cruze 1.8 AT LTZ, зазначений у специфікації, що є додатком №2 до Договору, у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу, а саме йому - позивачу на строк та на умовах, передбачених Договором.

При укладенні Договору представник відповідача в усній формі роз'яснила йому, що він повинен сплатити спочатку передплату за автомобіль в сумі 120000 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено Договір і протягом декількох днів відповідач передасть в користування предмет лізингу. В той же день ним було сплачено на два рахунки, а саме на перший рахунок: 20000 грн. та на другий 100000 грн. із зазначенням призначення платежу, як оплата за послуги згідно Договору.

Представником відповідача не було роз'яснено призначення платежу, який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору. Однак він вважав, що це часткова оплата вартості автомобіля. В Договорі це передбачено, але в нього не було можливості детально ознайомитись з умовами договору до його підписання, так як представник відповідача не надала йому достовірної інформації, завірила в тому, що всі істотні умови договору вона пояснила та спонукала його підписати Договір швидше, мотивуючи тим, що на неї чекають інші люди, які бажають укласти Договір. Протягом обіцяних днів предмет лізингу так і не був йому переданий.

Компанія відмовилась передавати йому предмет лізингу, посилаючись на те, що Договором передбачено передачу автомобіля протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту оплату адміністративного платежу, 50% від вартості предмету лізингу, комісії за передачу лізингу, які ним не сплачені, а сплачена суму в розмірі 20000 грн. є адміністративним платежем оформлення договору та 100000 грн., яка ним сплачена є авансовим платежем.

Таким чином, під час попередніх переговорів представником компанії його введено в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань. Після підписання і вивчення змісту договору йому стало зрозуміло, що сплачені кошти не повернуть та розірвати Договір він не має можливості, оскільки в ньому не передбачено можливості його розірвання з ініціативи лізингоодержувача, що є порушенням його прав як споживача. Законом України "Про захист прав споживачів" встановлено недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка, зокрема, полягає у введенні в оману споживачів, шляхом пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача або є агресивною.

Позивач вважає, що пункти укладеного Договору, зокрема п.1.4 за яким лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог; ст.ст. 9, 10 Договору, кошти які сплачуються Лізингоодержувачем до моменту отримання предмета лізингу, незалежно від від їх призначення, яке вказується у квитанції, зараховується до даного Договору у наступному напрямку: Адміністративний платіж; Авансовий платіж; Комісія за передачу предмета лізингу. Перший лізинговий платіж складається в тому числі із комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього Договору (адміністративний платіж) - розмір такої комісії за організацію становить 20000 грн., цей платіж не є витратами лізингодавця, що безпосередньо пов'язаний з виконанням Договору. Вказана стаття даного Договору порушує принцип добросовісності, оскільки відповідач не обгрунтував співмірність розміру платежу за організацію данного Договору виконаній послузі, яка згідно ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", не є лізинговим платежем, а фактично полягала у виготовлені стандартної форми договору.

В п.10.5 Договору зазначено, що у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів, лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. Лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу п.10.6 Договору. Пунктами Договору 10.15, 12.1, 12.4, 12.5, 12.6, 12.10, 12.13 передбачена відповідальність лише лізингоодержувача за виконання зобов'язань, які є несправедливими в розумінні ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" та такими, що всупереч принципу добросовісності створюють істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків споживача.

Крім того, у позовній заяві, окрім інших підстав недійсності договору лізингу, оспорюваний договір не містить всіх істотних умов, а саме - предмету договору. При цьому, в обгрунтування зазначеної обставини позивач посилається на положення Закону України "Про фінансовий лізинг" та ч.1 ст.807 ЦК України, де зазначено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками. При цьому зазначається, що як у договорі, так і у специфікації до нього відсутня умова щодо його предмету у обсягах, визначених законом. У договорі і у специфікації предметом лізингу визначено автомобіль Chevrolet Cruze 1.8 AT LTZ, що не може вважатись предметом лізингу, оскільки не наділений індивідуальними ознаками. Визначаючи таким чином предмет лізингу, це дає можливість лізингодавцю надати йому автомобіль Chevrolet Cruze 1.8 AT LTZ будь-якого року випуску, невідомо новий чи бувший у використанні, будь-якого кольору, комплектації, без гарантії та інше. Таке визначення щодо автомобіля позивача не влаштовує і, якби на момент укладення договору він знав про таке широке визначення предмету договору, то ні за яких обставин його б не уклав. Тому вважає, що під час укладення договору фінансового лізингу №00341 від 28 листопада 2014 року, він помилився щодо предмету договору.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просять їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» - Григоренко І.В. позовні вимоги не визнала та надала пояснення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову. В своїх запереченнях посилається на те, що при укладенні Договору фінансового лізингу було дотримано усі вимоги, які ставляться чинним законодавством України до чинності правочину, встановлених ЦК України, Закону України "Про фінансовий лізинг". Позивачу була надана повна, доступна, необхідна та достовірна інформація щодо положень договору, підтвердженням чого є особистий підпис позивача кожної сторінки договору та додатків до нього, правочин укладений сторонами в письмовій формі, особисто підписаний позивачем та уповноваженою особою відповідача, скріплений печаткою, а отже нема підстав вважати його недійсним. Укладений договір фінансового лізингу відповідає всім вимогам ЦК України щодо дійсності правочинів, Закону України "Про фінансовий лізинг", не порушує прав позивачки як споживача і не порушує Закону України "Про захист прав споживачів".

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представник відповідача ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» - Григоренко І.В., дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

28 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» був укладений договір Фінансового лізингу №00341 з додатками №1, 2 (далі Договір) (а.с.8-14, 15, 16, 17)

Згідно з умовами Договору-п.п 1.1, 1.2, 1.3, 1.7 предметом договору є автомобіль Chevrolet Cruze 1.8 AT LTZ, який лізингодавець бере на себе обов'язок придбати у власність те передати у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором - протягом 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу), комісії за організацію оформлення даного договору (10% від вартості предмета лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмета лізингу), що вказується у Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.

Додатком № 1 до Договору визначається графік сплати лізингового платежу, у якому зазначено:

- вартість предмета лізингу 200000 грн.;

- відсоток платежів 50 %;

- сума виплат 100000 грн.;

- щомісячний платіж 8333,33 грн.;

- комісія за організацію (10 %) - 20000 грн.

- комісія за передачу (3%) - 6000 грн.

Додаток № 1 підписаний лізингоодержувачем ОСОБА_1 власноручно (а.с. 16 ).

У додатку №2 до Договору встановлюється графік другого лізингового платежу. В даному документів таклж зазначається всі вищезазначені платежі. Додаток також власноручно підписано лізингоодержувачем (а.с.15).

У специфікації, що є додатком до Договору лізингу, вказується транспортний засіб марки Chevrolet Cruze 1.8 AT LTZ та його вартість - 13360,05 доларів США. У даному документі також є особистий підпис лізингоодержувача ОСОБА_1 (а.с.17).

ОСОБА_1 із ціною автомобіля Chevrolet Cruze 1.8 AT LTZ та його характеристикою ознайомлений 28.11.2014 року, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у довідці про дані автомобіля (а.с.100, 101).

Статтею 9 Договору визначено лізингові платежі, сума виплат 100000 грн. та комісійна винагорода лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору і складають 10 % від предмету лізингу, а це згідно з додатком № 1 є сума 20000 грн. та авансу ціни предмету лізингу, розрахованого за формулою.

28 листопада 2014 року ОСОБА_1 сплатив відповідачу 20000 грн. адміністративний платіж, що підтверджується квитанцією №7592830003 від 28.11.2014 року (а.с.18) та 100000 гривень за послуги згідно Договору, що підтверджується квитанцією №7592830001 від 28.11.2014 року (а.с.19), а також сплатив на користь банку - ПАТ "Діамантбанк" комісію за прийом зазначених платежів в сумі 700 грн., що підтверджується квитанцієми від 28.11.2014 року (а.с.20, 21).

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України є договір, який в силу вимог статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 1 та 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг- це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем сцецифікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного Кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Господарська діяльність, що регулюється договором лізингу, здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів з метою одержання прибутку.

Таким чином, з моменту укладення договору між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг" та нормами Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку.

Спірні правовідносини позову врегульовані як загальними, так і спеціальними нормами, а саме, Законом України "Про фінансовий лізинг" і спеціальні норми носять конкурентний характер поряд з іншими загальними нормами.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Договір лізингу має бути укладеним у письмовій формі з зазначенням у ньому предмета лізингу, строку лізингу, розміру лізингових платежів, інших умов, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Із дослідженого судом Договору, укладеного між сторонами, вбачається, що при його укладенні були дотримані вимоги, визначені як загальними нормами, передбаченими ЦК України, так і спеціальними нормами, а саме Законом України "Про фінансовий лізинг". Договір укладений в письмовій формі, договором визначені істотні умови, передбачені ч.2 ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг", а саме: пунктом 1 визначений предмет договору-автомобіль Chevrolet Cruze 1.8 AT LTZ, пунктом 2-строк лізингу та строк дії договору, пунктом 9-розмір лізингових платежів, іншими пунктами договору-інші умови, передбачені ст.ст.7-15 Закону України "Про фінансовий лізинг" щодо яких сторонами було досягнуто згоди.

Обгрунтовуючи пред'явлені вимоги позивач посилається на те, що оскільки при укладенні даного Договору він був введений в оману працівниками відповідача щодо умов Договору та його природи, вказаний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ст.230 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин вважається недійсним. Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п.20 Постнови від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", на відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, заявляючи вимоги про визнання Договору недійсним, як такого, що був укладений під впливом обману, позивач не надав суду доказів того, що в момент вчинення вказаного правочину представники відповідача навмисно ввели його в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 8-17) при укладенні даного договору позивач був ознайомлений з його змістом та погодився з умовами зобов'язання, отримав повну, необхідну та достовірну інформацію про положення Договору, про що свідчать підписи позивача на кожній сторінці Договору та його додатках, які є невід'ємною частиною Договору.

Уточнивши позовні вимоги, представник позивача просить визнати договір недійсним згідно ч.1 ст.229 ЦК України, що він при його укладенні помилився щодо предмету позову, так як і в договорі, і в специфікації до нього відсутня умова щодо його предмету у обсягах, визначених законом. Як у Договорі, так і у специфікації предметом лізингу визначено автомобіль Chevrolet Cruze 1.8 AT LTZ, що не може вважатись предметом лізингу, оскільки не наділений індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статею 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що однією з істотних умов договору лізингу є предмет договору.

Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем сцецифікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Оскільки сторонами було укладено договір фінансового непрямого лізингу, відповідач на момент укладення договору не мав у власності автомобіль і мав його придбати в майбутньому при виконанні позивачем певних умов договору та передати його у визначений договором строк. Отже, в момент укладення договору неможливо було зазначити точну характеристику автомобіля, його номер кузова, двигуна, комплектацію, тощо, на що позивач погодився, підписавши Договір та виконуючи його умови.

Що стосується посилання позивача про визнання договору недійсним з підстав визначення лізингових платежів у Договорі відповідачем, які не зазначені в Законі України "Про фінансовий лізинг", а саме комісійної винагороди - 10% від вартості предмету лізингу за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору та права лізингодавця коригування лізингових платежів, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі Закон) сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Названа норма надає пріоритет договірного регулювання відносин лізингу над нормативним.

Частиною другою названої статті передбачено, що лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням Договору.

Таким чином, ч.2 ст.16 Закону визначає у загальному порядку можливий склад лізингових платежів і не встановлює вичерпний перелік складових платежів, які можуть включати в себе лізингові платежі, та не містять імперативного припису щодо заборони сторонам договору фінансового лізингу визначати і відносити до лізингових безпосередньо у договорах лізингу інші платежі, так само як і визначати ціну у договорі (винагороду).

Пунктом 8 спірного Договору чітко визначено поняття "Лізингові платежі" та вказані відповідні конкретні формули, на підставі яких були враховані конкретні суми. Крім того, у Договорі зазначено складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатках №№ 1, 2 до цього договору, які є невід'ємною його частиною, з яким погодився позивач, уклавши зазначений Договір з відповідачем, погодивши між собою всі умови Договору, підписавши кожну сторінку Договору та його додатки.

Договором фінансового лізингу, укладеного сторонами, чітко передбачено, в яких випадках встановлені суми можуть бути змінені, а саме з підстав, які не залежать від лізингодавця та чітко передбачено, що у разі такої зміни між сторонами має бути підписана обов'язкова додаткова угода до договору, а також акт коригування вартості предмета лізингу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Ч.ч. 1,2 ст.533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Визначення (обчислення) лізингових платежів з урахуванням коефіцієнту коригування, в основу якого покладено курс гривні стосовно долара США, прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України. Таку правову позицію викладено і у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 року .

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом з тим, представник позивача не надала доказів, а судом не встановлено обставин, з яким чинним законодавство пов'язує можливість визнання укладеного договору недійсним, при цьому суд бере до уваги, що при його укладення відповідачем дотримані як вимоги спеціального Закону України "Про фінансовий лізинг", так і вимоги ЦК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживача. Умови договору, які можуть бути несправедливими, визначено у ч.3 ст.18 цього Закону.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що при укладанні спірного договору Фінансового лізингу з додатками між сторонами були дотримані всі передбачені законодавством, діючим на час укладення такого правочину, істотні умови договору щодо його змісту, які обумовлені їх згодою, як узгоджені сторонами, так і ними прийняті, а також дотримані вимоги щодо форми договору та вимоги до його сторін. Зокрема, на момент укладення спірного Договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою юридичної особи.

Відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.11, 204, 524, 533, 629, 632, 638, 806, 807 ЦК України, договору Фінансового лізингу № 00341 від 28 листопада 2014 року, керуючись ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» про:

- визнання договору Фінансового лізингу №00341 від 28 листопада 2014 року з додатками недійсним;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» 20000 (двадцять тисяч) гривень сплаченого адміністративного платежу;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» 100000 (сто тисяч) гривень сплаченого авансового платежу;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» 700 (сімсот) гривень, сплачених за комісію за прийом платежів згідно тарифів банку

- за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М. Г. Школа