Рішення № 4274127, 21.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/438

21.07.09

За позовом

Управління державної служби охорони при Головному управління МВС України в м. Києві

до

відкритого акціонерного товариства „Завод Спецбетон”

про

стягнення 9 412,30 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача

Переходько В.О. (дов. № 24/14-3005/Нз від 17.06.2009)

від відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Управління державної служби охорони при Головному управління МВС України в м. Києва до відкритого акціонерного товариства „Завод Спецбетон” про стягнення 9 412,30 грн. заборгованості за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором на охорону об’єкта Державною службою охорони при МВС України № 68-Д/2002/ЗЦО/Св від 01.04.2002.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.06.2009 порушено провадження у справі №50/438 та призначено до розгляду на 08.07.2009.

Представники сторін в судове засідання 08.07.2009 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи був відкладений на 21.07.2009.

13.07.2009 через канцелярію господарського суду м. Києва, позивач надав заяву про уточнення позовних вимог в зв’язку з повним погашенням відповідачем суми основного боргу та просить стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені в сумі 810,56 грн., інфляційних витрат в сумі 745,74 грн. та судові витрати, понесені позивачем.

В судове засідання 21.07.2009 з’явився представник позивача, дав пояснення по справі та підтримав заяву про уточнення позовних вимог в зв’язку з повним погашенням відповідачем суми основного боргу.

Представник відповідача в судове засідання 21.07.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав, проте, 20.07.2009 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з ВАТ „Завод Спецбетон” суми основного боргу, в зв’язку з тим, що відповідач повністю сплатив позивачу суму основної заборгованості, та про розгляд справи за відсутності свого представника. Клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності представника останнього, було визнано судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2002 між Управлінням державної служби охорони при Головному управління МВС України в м. Києві (далі - позивач, охорона за договором) та відкритим акціонерним товариством „Завод Спецбетон” (далі –відповідач, замовник за договором) було укладено договір на охорону об’єкта Державною службою охорони при МВС України № 68-Д/2002/ЗЦО/Св (далі-договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за укладеним договором щодо оплати наданих послуг, чим порушив норми чинного законодавства України .

Відповідно до п. 1 Розділу І договору, замовник передає, охорона приймає під охорону об’єкт та його відокремлені приміщення (будівлі), перераховані у дислокації (додаток 1 до договору) і позначені у план-схемі (далі –дислокація) об’єкта, що охороняється, а замовник зобов’язується своєчасно вносити плату за послуги охорони (п.п. 16, п.4.2., IV Розділ Договору).

Згідно додатку 1 до договору, об’єктом охорони є КПП, відділ кадрів, кабінет директора та кімната комп’ютерів, розташованих по вул. Якутській, 5.

Розділом ІІ договору закріплено порядок розрахунків між сторонами, зокрема п.1. передбачено, що сума оплати за одну годину охорони визначається на підставі, узгодженої протоколом сторін, договірної ціни охорони (додаток 3 до договору), а саме вартість однієї години охорони становить 24,00 грн. Оплата за охорону відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника, що здаються в установу банку не пізніше 10 (десяти) днів до початку наступного місяця. Оплата за виконання згідно з договором заходів охорони об’єкта здійснюється в національній валюті України (п.4. Розділу ІІ).

Згідно п.3. Розділу ІІ, акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Як встановлено судом, Управління державної служби охорони при Головному управління МВС України в м. Києві виконало свої зобов’язання за договором, шляхом надання послуг охорони об’єкту на загальну суму 17 856,00 грн., що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт/послуг № Свя-006296 за грудень 2008 на загальну суму 17 856,00 грн.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, станом на день звернення з позовом до суду взяті на себе зобов’язання по оплаті виконаних робіт виконав частково в сумі 10 000,00 грн. Тобто на момент подачі позову щодо вирішення спору сума основної заборгованості складала 7 856,00 грн.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань. Враховуючи положення договору на охорону об’єкта Державною службою охорони при МВС України № 68-Д/2002/ЗЦО/Св від 01.04.2002, наведені норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем зобов’язань, що виникли за договором про надання послуг охорони та про їх порушення з боку відповідача в частині повної та своєчасної оплати.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов’язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за укладеними договорами, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 810,56 грн. за період прострочення, вказаний в розрахунку.

Згідно п.1 Розділу VIII договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати охорони об’єкта нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожен день прострочення платежу.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог п. 1 Розділу VIII договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 810,56 грн.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 745,74 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

В судовому засіданні були досліджені докази щодо оплати відповідачем суми основного боргу в повному обсязі, зокрема, це було підтверджено платіжними дорученнями № 635 від 02.07.2009 на суму 1 500,00 грн., № 636 від 02.07.2009 на суму 2 500,00 грн. та № 660 від 07.07.2009 в сумі 3 856,00 грн.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази відповідача про сплату суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву чи пояснень на заперечення обставин, повідомлених позивачем не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 7 856,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Завод Спецбетон” (03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 5; код ЄДРПОУ 04012307) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Управління державної служби охорони при Головному управління МВС України в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 9, код ЄДРПОУ 08596920) пеню в сумі 810 (вісімсот десять) грн. 56 коп., інфляційних витрат в сумі 745 (сімсот сорок п’ять) грн. 74 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 31.07.2009