Рішення № 42740994, 19.01.2015, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1720/14-ц

2/504/73/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2015смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

при секретарі - Мельниковій В.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 9, смт. Комінтернівське, у заочному порядку, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі Одеського Регіонального Управління ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, передачу іпотечного майна в управління банку, надання права на отримання документів, виселення та стягнення судового збору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, яким просить звернути стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) - квартиру № 42, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (іпотекодавець) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області 07.08.2008 року за № 1156, шляхом надання ПАТ «КБ «Надра» права укласти договір купівлі-продажу з будь-якою особою покупцем на умовах та в порядку, викладеному в ст. 38 Закону України «Про іпотеки», за початковою ціною, яка дорівнює вартості предмета іпотеки, що визначається іпотечним договором від 07.08.2008 року, у розмірі 315 750 грн., або за будь-якою іншою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на час укладення правочину щодо відчуження вищевказаного предмету іпотеки; кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки, направити на погашення заборгованості за кредитним договором № ОД30/08/2008/840-КИ/01 від 07.08.2008 року перед ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 116 921,29 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.05.2014 року становить 1 375 522,97 грн.; на час реалізації вищевказаного майна передати його в управління ПАТ «КБ «Надра»; надати право ПАТ «КБ «Надра» отримувати дублікати правовстановлюючих документів у нотаріусів, у будь-яких інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форми власності, отримувати витяг з реєстру прав власності нерухомого майна на дане нерухоме майно в Реєстраційній службі Головного управління юстиції в Одеській області, всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в тому числі, але не виключно, в Реєстраційній службі Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно, отримувати довідки та документи, які необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу; виселити з квартири АДРЕСА_1 осіб, які там проживають, без надання іншого приміщення; стягнути судовий збір у розмірі 3 654 грн.

У судове засідання представник позивача - Кудімова С.О., яка діє на підставі довіреності, не з'явилася, однак подала до суду заяву, якою підтримала заявлені уточнені позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у позовній заяві, та з урахуванням того, що у позивача, у зв'язку з реструктуризацією, змінено найменування на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», який є правонаступником за всіма правами та обов'язками ВАТ «КБ «Надра», звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» Одночасно, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач - повторно не з'явився у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи наявні відповідні поштові повідомлення, у зв'язку із чим суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача.

На підставі ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до статті 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.01.2015 року ухвалено розгляд справи у заочному порядку.

Розглянувши доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову виходячи з наступного.

07.08.2008 року між ВАТ КБ «Надра» в особі уповноваженого представника - Гулика В.С. та громадянином ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ОД30/08/2008/840-КИ/01, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти у розмірі 57 415,12 доларів США, зі сплатою 14,99 % річних, на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу квартири від 07.08.2008 року, що укладений між позичальником і ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та оплату комісії за кредитним договором, з кінцевим терміном повернення кредиту 05.08.2033 року, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені даним Договором повертати Кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі. Повернення кредиту (його частини) та сплата процентів за користування ним здійснюється позичальником у порядку, передбаченому Додатком № 1 до цього Договору.

20.11.2008 року між ВАТ КБ «Надра» в особі уповноваженого представника - Гулика В.С. та громадянином ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № ОД30/08/2008/840-КИ/01 від 07.08.2008 року, згідно з яким п. 3.3.1 та п. 3.3.3 викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору основним забезпеченням договору є іпотека об'єкту нерухомості, а саме квартира № 42, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

07.08.2008 року між ВАТ КБ «Надра» в особі уповноваженого представника - Гулика В.С. та громадянином ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, згідно з п. 1.1 якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки.

Відповідно до п. 2.1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є квартира № 42, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, яка стануть власністю іпотекодавця у майбутньому після реєстрації в місячний термін договору купівлі-продажу житлового будинку в Комінтернівському районному бюро технічної інвентаризації Одеської області та отримання Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що придбана іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області 07.08.2008 року за № 1156.

Згідно з п. 1.2 іпотечного договору загальна вартість предмету іпотеки складає 315 750 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит - це будь - яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь - яка гарантія, будь - яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь - яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше на встановлено цим параграфом і не виходить із суті кредитного договору.

Свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, банк надав ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 57 415,12 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № NL-108.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, згідно зі ст. 1056 1 ЦК України, якою було доповнено ЦК України згідно із Законом України від 12.12.2008 № 661-VI, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склались на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються на підставі відсоткової ставки у розмірі 14,99 % відсотків на місяць. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється на фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості, при цьому враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.3.2 кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п. 1.3.1 цього договору відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок № 79742226 у порядку, передбаченому п. 3.3.3 в новій редакції , шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 740 доларів США (п. 3.3.1 кредитного договору в новій редакції).

Згідно з п. 3.3.3 кредитного договору в новій редакції позичальник вносить чергові мінімальні платежі по кредиту, визначені п. 3.3.1 цього договору, щомісячно до 16 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 18 числа поточного місяця.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі і з договорів.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. В свою чергу зобов'язання, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В порушення умов кредитного договору щодо порядку та строків погашення кредитного зобов'язання, вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідач ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору, не погашає кредит та не сплачує відсотки.

Станом на 14.05.2014 року загальна заборгованість по наданому відповідачу кредиту складає 116 921,29 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.05.2014 року становить 1 375 522,97 грн., з них:

сума заборгованості за наданим кредитом - 57 208,09 доларів США, що еквівалентно 673 025,78 грн.;

сума заборгованості за відсотками - 47 674,99 доларів США, що еквівалентно 560 873,42 грн.;

сума пені за прострочення сплати кредиту - 6 296,70 доларів США, що еквівалентно 76 077,66 грн.;

сума штрафу - 5 741,51 доларів США, що еквівалентно 67 546,11 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 неналежно виконував прийняті ним зобов'язання щодо погашення кредиту та процентів, передбачених умовами кредитного договору, внаслідок чого за відповідачем утворилась прострочена заборгованість за кредитом та прострочена заборгованість за процентами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме та нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Так, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати платежів, визначених у п.п. 3.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійного облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відтак, суд вважає обгрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 6 296,70 доларів США, що еквівалентно 74 077,66 грн., оскільки такі вимоги ґрунтуються на Законі та договірних відносинах між сторонами, які прописані в п 5.2 кредитного договору.

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п. 4.3 за виключенням п.п. 4.3.3, 4.3.4 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору, за кожен випадок.

Оцінюючи умови кредитного договору та положення діючого законодавства, яке регулює порядок нарахування, сплати таких різновидів неустойки як пені та штрафу, суд приходить до висновку, що штраф та пеня мають кожний властиві тільки цьому виду неустойки особливості за підставою виникнення і методом обчислення залежно від характеру порушень зобов'язання. Основною умовою застосування штрафу є те, що штраф може встановлюватись за будь - яке порушення зобов'язання. Пеня ж, в свою чергу, є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Відмінність пені від штрафу полягає в тому, що пеня може встановлюватись за несвоєчасне виконання тільки грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення діючого законодавства, враховуючи умови договору, яким передбачено нарахування штрафу, за невиконання позичальником умов п. 4.3 за виключенням п.п. 4.3.3, 4.3.4 цього договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 суми штрафу, яка розрахована, відповідно до п. 5.3 кредитного договору, на суму 5 741,51 доларів США, що еквівалентно 67 546,11 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з п. 4.2.3, п. 4.2.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань з повернення кредиту за договором, у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування.

Згідно з п. 4.3.5 кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язана достроково у випадках визначених в даному договорі, а також у договорах, згідно з якими позичальник передає в забезпечення виконання зобов'язань певне майно, протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги банку про дострокове повне виконання зобов'язань по цьому договору, виконати зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших платежів, передбачених цим договором та можливих штрафних санкцій.

В силу ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 названого вище Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Застереження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання було направлено банківською установою відповідачу 19.05.2014 року (лист за вих. № 2537 від 16.05.2014 року). Таким чином, своїми діями по невиконанню зобов'язань за кредитним договором відповідач спричинив збитки і порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, що надає йому право звернутися з відповідним позовом до суду.

Пунктом 5.3 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекоержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Частина 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», передбачає, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, з урахуванням правових обґрунтувань та позицій сторін, з урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, пені, штрафних санкцій, керуючись наведеними вище умовами п. 5.1 іпотечного договору позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 42, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частинами 1-3 ст. 109 Житлового Кодексу встановлено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Листі Верховного Суду - Судова палата у цивільних справах Верховного Суду від 07.10.2010 року «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

В пункті 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Таким чином, законом передбачено, що місячний строк для добровільного виселення встановлюється з дня отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Як вже зазначалося вище, повідомлення про порушення умов кредитного договору, необхідність достроково повернути кредит, сплатити відсотки, штрафні санкції та застереження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання було направлено відповідачу 19.05.2014 року (лист за вих. № 2537 від 16.05.2014 року) (будь-яких інших повідомлень матеріали справи не містять), тобто до прийняття судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не після прийняття такого рішення.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині виселення всіх мешканців, які проживають в квартирі № 42 житлового будинку АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення, оскільки умови закону щодо отримання відповідачем письмової вимоги про виселення позивачем не були додержані. Окрім того, повідомлення відповідачу за вих. № 2537 від 16.05.2014 року взагалі не містять вимог щодо виселення мешканців, які проживають у вказаному житловому приміщенні.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які спростовують доводи викладені позивачем у позовній заяві.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, з урахуванням правових обґрунтувань та позицій сторін, з урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, керуючись наведеними вище умовами кредитного договору та іпотечного договору позовні вимоги є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу витрат, пов'язаних з розглядом справи суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з платіжним дорученням № 147796059 від 20.05.2014 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд стягує на користь позивача документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 3 654 грн.

Разом з тим, 07.07.2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Застосування цього Закону до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, можливе, з урахуванням вимог ст. 217 ЦПК України, шляхом надання відстрочки виконання рішення суду.

З урахуванням вимог Закону України № 1304-18 від 03.06.2014 року та ст. 217 ЦПК України суд вважає можливим відстрочити виконання рішення суду, крім рішення в частині стягнення судового збору у розмірі 3564 грн., на час дії Закону України № 1304-18 від 03.06.2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 12, 33, 35, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 10, 11, 88, 114, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі Одеського Регіонального Управління ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, передачу іпотечного майна в управління банку, надання права на отримання документів, виселення та стягнення судового збору - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 07.08.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1163, а саме - квартиру № 42, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Комерційний Банк «Надра» права на укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем на умовах та в порядку визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною, яка дорівнює вартості предмета іпотеки, що встановлена іпотечним договором від 07.08.2008 року, у розмірі 315 750 (триста п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень, або за будь-якою іншою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час укладення правочину щодо відчуження вказаного предмету іпотеки.

Кошти отримані від реалізації предмету іпотеки, направити на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № ОД30/08/2008/840-КИ/01 від 07.08.2008 року перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456, к/р 29026215553008 в ПАТ «КБ «Надра», МФО 380764, юридична адреса: вул. Артема, 15, м. Київ, поштовий індекс 04053) у розмірі 116 921 (сто шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять один) долар США 29 центів, що по курсу НБУ станом на 14.05.2014 року становить 1 375 522 (один мільйон триста сімдесят п'ять тисяч п'ятсот двадцять дві) гривні 97 копійок.

На час реалізації вище вказаного нерухомого майна передати його в управління Публічному акціонерному товариству «Комерційний Банк «Надра».

Надати право Публічному акціонерному товариству «Комерційний Банк «Надра» на:

- отримання дублікатів правовстановлюючих документів у нотаріусів та у будь-яких інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності;

- отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно на дане нерухоме майно в реєстраційній службі Головного управління юстиції в Одеській області, всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в тому числі, але не виключно, в Реєстраційній службі Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно;

- отримання довідок та документів, які необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 22.01.2004 року Братським РВ УМВС України в Миколаївській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456, к/р 2902621555308 в ПАТ «КБ «Надра», МФО 380764, юридична адреса: вул. Артема, 15, м. Київ, поштовий індекс - 04053) судовий збір у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду, крім виконання рішення в частині стягнення судового збору у розмірі 3 654 грн., на час дії Закону України № 1304-18 від 03.06.2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення може бути оскаржено в десятиденний строк з моменту його отримання в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя В. К. Барвенко