Рішення № 42740985, 10.02.2015, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/3537/14-ц

2/504/839/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

при секретарі - Мельниковій В.М.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1,

за участі позивача - ОСОБА_2,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 9, смт. Комінтернівське, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа- Приватний нотаріус Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4, про визнання договору від 21.10.2013 року дарування нерухомого майна недійсним, стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача, яким просила суд визнати недійсним договір дарування нерухомого майна , який був укладений 21.10.2013 року між нею та відповідачем.

У судовому засіданні представник позивача, та позивач підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у позовній заяві.

Одночасно, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач - повторно не з'явився у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи наявні відповідні поштові повідомлення, у зв'язку із чим суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача.

На підставі ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до статті 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Протокольно, за згодою позивача, судом ухвалено розгляд справи у заочному порядку.

Приватний нотаріус Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 повторно в судове засідання не з'явилась, що, в силу ст. 169 ЦПК України, дає підстави суду розглядати справу у її відсутність.

Розглянувши доводи та пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

21.10.2013 року ОСОБА_2 уклала договір, яким подарувала належний їй житловий будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_3

Як стверджує ОСОБА_2, укладаючи дану угоду дарування вона помилилась, стверджуючи, що мала на меті укладення договору довічного утримання, оскільки є хворою, літньою людиною, і домовлялась з відповідачкою, що вона буде утримувати її до смерті.

Згідно із статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема частина третя цієї статті передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», під помилкою в даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Отже, суд має встановити такі обставини, які б переконливо свідчили про те, що укладаючи договір даруванння домоволодіння, позивач мала на меті укласти договір довічного утримання, а не договір дарування домоволодіння та помилялась щодо природи правочину та обов'язків сторін, передбачених ним.

Як вбачається із розрахункових книжок за надання послуг з водопостачання, газопостачання, постачання електроенергії по домоволодінню АДРЕСА_1, вони виписані на ім'я ОСОБА_2 та знаходяться у неї.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач, як власник домоволодіння, виконувала обов'язки по його утриманню, навпаки, матеріали справи достоменно підтверджують, що саме обов'язки власника домоволодіння виконує саме ОСОБА_2

Відповідач стверджує, що в теперішній час мала на меті оформити субсидії, проте з'ясувала, що не є власником домоволодіння, що і стало підставою для звернення до суду.

Суд дійшов до висновку, що ОСОБА_2 дійсно, укладаючи спірну угоду, помилялась щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, в зв'язку із чим суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і заснованими на вищенаведених нормах діючого законодавства.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають задоволенню вимоги позову про стягнення судового збору, оскільки витрати на його сплату документально підтверджені.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 203, 229, 717 ЦК України, п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 10, 11, 15, 57-61, 64, 88, 208, 212, 215, 218, 223, 224, 293, 294, 296 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, який був укладений між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована), який був укладений 21 жовтня 2013 року і посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 243,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення може бути оскаржено в десятиденний строк з моменту його отримання в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя В.К. Барвенко