Рішення № 4274031, 22.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/419

22.07.09

За позовом відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар’єр"

до товариства з обмеженою відповідальністю "СБС - групп"

про стягнення 150 000,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача не з’явився

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства «Стрижавський кар’єр» до товариства з обмеженою відповідальністю «СТС СБС - групп»про стягнення заборгованості в розмірі 150 000,00 грн. за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.06.2009 порушено провадження у справі № 50/419 та призначено її до розгляду на 01.07.2009.

Представник відповідача в судове засідання 01.07.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

В зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи був відкладений на 22.07.2009.

В судове засідання 22.07.2009 представники позивача та відповідача не з’явились, про поважні причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Також у відповідності до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Судом встановлено, що за усною домовленістю між відкритим акціонерним товариством «Стрижавський кар’єр»та товариством з обмеженою відповідальністю «СБС-Групп», на замовлення останнього, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 047 292,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ РНВ-000120 від 30.01.2009 на загальну суму 190 697,00 грн.,

№ РНВ-000134 від 31.01.2009 на загальну суму 3480,00 грн.,

№ РНВ-000192 від 08.02.2009 на загальну суму 84 040,00 грн.,

№ РНВ-000237 від 29.02.2009 на загальну суму 67 185,00 грн.,

№ РНВ-000238 від 29.02.2009 на загальну суму 166 103,00 грн.,

№ РНВ-000249 від 05.03.2009 на загальну суму 106 568,00 грн.,

№ РНВ-000283 від 31.03.2009 на загальну суму 132 794,00 грн.,

№ РНВ-000346 від 30.04.2009 на загальну суму 173 823,00 грн.,

№ РНВ-000365 від 12.05.2009 на загальну суму 32 515,00 грн.,

№ РНВ-000411 від 29.05.2009 на загальну суму 90 087,00 грн., який був отриманий останнім, про що свідчить, належним чином оформлені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОМ № 029059 від 09.01.2008, № 029097 від 02.02.2008, № 028817 від 01.03.2008, № 028834 від 02.04.2008, № 028855 від 05.05.2008.

Вищевказані видаткові накладні та довіреності приймаються судом у якості належних доказів виконання зобов’язання позивачем. Проте, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та домовленостей між сторонами, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по оплаті поставленого товару, а саме ним було здійснено часткову оплату отриманого товару в сумі 897 292,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Тобто відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого товар не виконав та на момент подачі позову він мав заборгованість перед позивачем в розмірі 150 000,00грн., що також визнається останнім у підписаному сторонами двосторонньому акті звірки взаєморозрахунків станом на 26.03.2009.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем, 08.10.2009 було направлено відповідачу претензію № 895 від 20.11.2008 з вимогою терміново погасити існуючу заборгованість. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У відповідності до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст. 662 та 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Станом на дату прийняття судом рішення відповідач кошти позивачеві за отриманий товар не сплатив. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 150 000,00грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 150 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СБС-Групп»(03151, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 51/46, код ЄДРПОУ 34617882) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь відкритого акціонерного товариства «Стрижавський кар’єр» (23211, Вінницька обл., Вінницький р-н., смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 05518894) основний борг в сумі 150 000 (сто п’ятдесят тисяч)грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. 00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 15 коп.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 31.07.2009