Рішення № 4273993, 27.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.09 р. Справа № 1/130

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл”

м. Донецьк

до відповідача: Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) м. Київ в особі філії “Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області” м. Донецьк

про стягнення 39 655 грн. 50 коп.

Суддя З.П. Азарова

При секретарі судового засідання Єжель С.А.

Представники:

Від позивача: Жуков А.О.– представник

Від відповідача: Букрєєв В.А. - представник

В засіданні брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

В судових засіданнях 23.06.2009р.,

15.07.2009р. оголошувались перерви

Товариство з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” звернулось з позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) м. Київ в особі філії “Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області” про стягнення 39 655 грн. 50 коп.

В обґрунтування вимог позивач надав: договір № 184и на інкасацію грошових коштів від 09.11.2007р., додаткову угоду №№ 1 від 12.11.2007р., 2 від 06.12.2007р., 3 від 31.08.2008р., супровідні відомості №№ 41/2, 75/2, 102/1, 103/1, 104/4, 106/2, 111/3, 136/2, 138/1 від 02.10.2008р., 41/2і1, 75/2і1, 102/1і1, 103/1і1, 104/4і1, 106/2і1, 111/3і1, 136/2і1, 138/1і1 від 03.02.2009р., претензію № 393 від 01.03.2009р., відповідь на претензію № 09-7/936 від 15.04.2009р., розрахунок пені.

В судовому засіданні 23.06.2009р. відповідач надав відзив, в якому заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що 09.11.2007р. між сторонами був укладений договір № 184и про інкасацію коштів, відповідно до якого банк здійснює інкасацію коштів в касі позивача по його заявці і перевезення коштів на своєму транспорті. Умовами цього договору не передбачені строк, порядок, умови здавання банком проінкасованої готівки, тому при виконанні, взятих на себе за договором зобов’язань банк керувався розділом ІІІ “Організація перевезення валютних цінностей та інкасації коштів” Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів у банківських установах України, затвердженої Постановою Правління НБУ 14.02.2007р. № 45, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2007р. за № 181/13448. Відповідно до вказаної Інструкції він здав проінкасовану готівку позивача 02.10.2008р. в касу філії банку для подальшого перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок позивача в іншому банку, вказаний в договорі. Він вважає безпідставним посилання позивача на статтю 8.2 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” щодо несвоєчасного перерахування Промінвестбанком проінкасованих коштів на поточний рахунок позивача протягом операційного часу в день надходження доручення на переказ готівки, або не пізніше наступного операційного дня, оскільки для виникнення у банку перед позивачем зобов’язання виконати у вищезазначені строки перерахування коштів, потрібно укладення між сторонами договору на розрахунково-касове обслуговування, що передбачено пунктом 1.37 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, наявність поточного рахунку позивача в банку, а також надходження платіжного доручення від позивача. Отриманню позивачем проінкасованих коштів завадило прийняття Правлінням Національного банку України постанови № 308 від 07.10.2008р., якою призначено тимчасову адміністрацію в банку строком на один рік з 07.10.2008р. по 06.04.2009р. і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 07.10.2008р. по 06.04.2009р. Стаття 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачає, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. Тому у позивача відсутні підстави для нарахування пені за період з 07.10.2008р. до 03.02.2009р. Щодо пені нарахованої позивачем за період з 03.10.2008р. до 07.10.2008р., то умовами договору не передбачений строк для перерахування банком проінкасованої готівки на поточний рахунок позивача.

Позивач заперечив проти відзиву відповідача, посилаючись на видатковий касовий ордер, на підставі якого здійснюється зарахування грошових коштів на рахунок товариства. В судовому засіданні оголошено перерву для надання позивачем додаткових доказів.

В наступному судовому засіданні позивач виконав вимоги суду.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 09.11.2007р. між сторонами був укладений договір № 184и на інкасацію грошових коштів. Предметом договору сторони визначили інкасацію грошових коштів з каси клієнта, яку здійснює банк за заявою клієнта. За правовою природою вказаний договір слід розцінювати як договір про надання послуг. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Пунктом 3 договору сторони передбачили, що оплата послуг по інкасації банком грошової готівки здійснюється клієнтом щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. До вказаного договору сторони підписали додаткові угоди від 12.11.2007р., від 06.12.2007р., від 31.08.2008р., якими був змінений розмір оплати за надані послуги і визначені пункти інкасації.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На виконання умов договору відповідачем 02.10.2008р. були інкасовані грошові кошти на загальну суму 396 555 грн. 00 коп. Вказана сума підтверджена копіями супровідних відомостей до сумок з готівкою, а також видатковим касовими ордерами. Складення вказаних документів закріплено Інструкцією з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів у банківських установах України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 45 від 14.02.2007р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.03.2007р. за № 181/13448. Інкасовані грошові кошти були несвоєчасно перераховані на рахунок клієнта і він нарахував пеню відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” за період з 03.10.2008р. по день їх зарахування 3-4.02.2009р.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 1 586 грн. 20 коп. з наступних підстав.

Пунктом 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005р. за N 40/10320 закріплено, що готівкова виручка підприємств здається до банків для її зарахування на банківські рахунки, при чому здавання готівкою виручки може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства на його вибір. З наданих супровідних відомостей до сумок з готівкою вбачається, що клієнт здав банку грошові кошти у визначеній сумі для зарахування на його рахунок, відкритий у Закритому акціонерному товаристві “Перший Український Міжнародний банк”. Банк не виконав розпорядження клієнта, тому настає відповідальність, передбачена статтею 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, а саме: у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Проте, суд не погоджується зі строком нарахування пені, оскільки відповідно до постанови Правління Національного банку України “Про призначення тимчасової адміністрації у акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)” від 07.10.2008р. № 308 у зв’язку з погіршенням фінансового стану в Промінвестбанку призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 07.10.2008р.

Інформація про призначення Тимчасового адміністратора та про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів була розміщена в газеті “Урядовий Кур’єр” № 189 від 10.10.2008р. відповідно до статті 79 Закону України “Про банки та банківську діяльність” та чинного законодавства України.

Згідно зі статтею 85 вказаного Закону протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Вищезазначена норма статті Закону визначає конкретний проміжок часу, що відповідає строку дії мораторію, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання банком зобов’язань. Цей період починається з дати введення мораторію, в даному випадку з 07.10.2008р., та діє по дату його припинення.

Стаття 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” встановлює, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами держаної влади.

Метою введення мораторію є створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.

Стаття 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачає, що після закінчення дії мораторію неустойка, а також збитки можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію.

Крім того, згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України підставою для відповідальності за порушення зобов’язання є вина особи, яка порушила зобов’язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо виконання зобов’язань.

Відповідач довів відсутність вини неможливості виконання зобов’язань щодо зарахування коштів клієнту в період дії мораторію. Він зарахував їх при настанні часу наявності грошових коштів у лютому 2009 році, тому пеня може бути нарахована за період з 03.10.2009р. по 06.10.2009р. і сума пені становить 1 586 грн. 20 коп.

Не приймаються до уваги посилання позивача на недійсність постанови Правління Національного банку України № 308 від 07.10.2008р. у зв’язку з відсутністю її реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки вказана постанова не є нормативно-правовим актом, який підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України, так як не містить норми права та має персоніфікований характер. Постанова набула чинності з дати її прийняття та є обов’язковою для виконання. Інформація про призначення тимчасового адміністратора була опублікована в газеті “Урядовий Кур’єр” за 10.10.2008р. № 189, що відповідає вимогам статті 79 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на відсутність узгодженого строку перерахування грошових коштів клієнту, оскільки Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, встановлює відповідальність суб’єктів переказу. Відповідно до пункту 1.24 статті 1 вказаного Закону переказ коштів це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією особою. Стаття 8.2 Закону передбачає, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. Таким документом була супровідна відомість, яка містить необхідні дані для руху грошових коштів. Банк надав послугу по інкасації, прийняв грошові кошти на підставі супровідних відомостей, повинен був зарахувати ці грошові кошти на рахунки, вказані клієнтом у встановлений вищезазначеною статтею строк.

Необґрунтовано відповідач посилається на відсутність у нього зобов’язань перерахувати грошові кошти у зв’язку з тим, що між сторонами не укладався договір на розрахунково-касове обслуговування. Але відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в України” платник – це особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом внесення до банку або іншої установи – члена платіжної системи документа на переказ готівки разом із відповідно сумою коштів. Готівка була отримана банком на підставі договору на інкасацію грошових коштів і згідно супровідних відомостей клієнт (платник) надав розпорядження щодо зарахування їх на конкретний рахунок. Отже, уклавши договір на надання послуг з інкасації грошових коштів, банк повинен діяти згідно діючому законодавству.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код 00039002) в особі філії “Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області” (83082, м. Донецьк, пл. Радянська, 1, ідентифікаційний код 09334636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” (83058, м. Донецьк, вул. Арктики, 1-в, п/р 26008959969121 в Філії ЗАТ “ПУМБ” в м. Донецьку, МФО 335537, ІПН 346043805625, св. ПДВ № 100092176, код ЄДРПОУ 34604386) пеню у сумі 1 586 грн. 20 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 15 грн. 86 коп. та за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу 12 грн. 50 коп.

В іншій частині відмовити.

В судовому засіданні 27.07.2009р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Азарова З.П.