Рішення № 42739631, 04.02.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 672/21/14-ц

Провадження № 22-ц/792/278/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Варвус Ю.Д.,

суддів: Заїки В.М., Пастощука М.М.,

при секретарі: Кошельнику В.М.

за участю: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ПАТ „Дельта Банк", звертаючись в суд із зазначеним позовом вказувало, що 28 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком „ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Сведбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2202/1107/71-016, згідно умов якого банк надав останній кредитні кошти у розмірі 58000 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк до 28 листопада 2030 року. В той же день між АКБ „ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_4 (після одруження - ОСОБА_4) укладено договір поруки №2202/1107/71-016-Р-1, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №2202/1107/71-016 від 28 листопада 2007 року. 25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством „Сведбанк" та Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та ________________

Головуючий у першій інстанції: Сакенов Ю.К. Категорія: 19,27

Доповідач: Варвус Ю.Д.

на умовах, визначених даним договором, ПАТ „Сведбанк" передає (відступає) ПАТ „Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ „Дельта Банк" замінює ПАТ „Сведбанк" як кредитора у зазначених зобов'язаннях. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач уточнив позовні вимоги та вказав що станом на 07 квітня 2014 року за відповідачами існує заборгованість у сумі 584049 грн.79 коп., яка складається з 45534,01 доларів США заборгованості за кредитом, що згідно курсу НБУ складає 530515,34 грн., та 4594,85 доларів США заборгованості за відсотками, що згідно курсу НБУ складає 53534,45 грн. Враховуючи викладене, просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором 584 049,79 грн., та пропорційно стягнути судовий збір у розмірі 3441 грн.

Рішенням Городоцького районного суду від 17 грудня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість станом на 07.04.2014 року за кредитним договором №2202/1107/71-016 від 28.11.2007 року в сумі 584049,79 грн. та судові витрати в сумі по 1720,50 грн. з кожної.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим через порушення норм процесуального та матеріального права. Вказує, що позивач не мав права на звернення до суду з позовом про стягнення боргу, оскільки вважає, що договір купівлі-продажу прав вимоги, на який посилається позивач, носить ознаки договору факторингу. Відповідно до вимог п.п.1.2 розпорядження №231 від 03.04.2009 року Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення. Крім того, до матеріалів справи не надано доказів в підтвердження права ПАТ «Сведбанк» на здійснення операцій в іноземній валюті на момент укладення спірного кредитного договору, оскільки таке право банку було надано Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій за №38 лише 07 жовтня 2011 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 також не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати в частині стягнення боргу з поручителя ОСОБА_3 та ухвалити рішення про відмову позивачу в задоволенні позову в цій частині. Рішення суду вважає незаконним, оскільки воно прийняте без врахування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи та впливають на його законність та обґрунтованість. Суд порушив норми матеріального права при вирішенні питання про стягнення боргу з поручителя, оскільки договір поруки припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку пред'явлення вимоги до поручителя. З моменту пред'явлення вимоги до поручителя 30 квітня 2013 року до дати подачі позову до суду 27 грудня 2013 року пройшло понад 6 місяців, однак суд не застосував наслідків пропущення строку позовної давності через часткову сплату боргу в розмірі 500 доларів США 30 вересня 2013 року. Вважає, що такі висновки суду свідчать про однобічний, необ'єктивний та неповний розгляд справи, що призвело до невірного та помилкового вирішення спору по суті.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 - задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 28 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком „ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2202/1107/71-016, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 58 000 доларів США з розрахунку 11,9% річних за користування кредитом на строк до 28 листопада 2030 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, 28 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_4 (після одруження прізвище ОСОБА_4) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором.

25 травня 2012 року між ПАТ „Сведбанк" та ПАТ „Дельта Банк" укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, ПАТ „Сведбанк" передає (відступає) ПАТ „Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого позивач стає новим кредитором у зазначених зобов'язаннях і до нього переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ПАТ „Дельта Банк" набуло права вимоги по кредитному договору від 28 листопада 2007 року укладеному ПАТ „Сведбанк" та ОСОБА_2

Судом також встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позичальник умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 07 квітня 2014 року виникла заборгованість в сумі 584049 грн.79 коп., що складається з 45534,01 доларів США заборгованості за кредитом, що згідно курсу НБУ складає 530515 грн.34 коп., та 4594,85 доларів США заборгованості за відсотками, що згідно курсу НБУ складає 53534 грн.45 коп.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по кредиту.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують означеного висновку суду і не впливають на законність рішення в цій частині задоволення позовних вимог, тому підстав для його скасування в цій частині колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що утворена неналежним виконання умов кредитного договору заборгованість підлягає стягненню як з боржника ОСОБА_2, так і з поручителя ОСОБА_3 в солідарному порядку.

Проте, з таким висновком суду повністю погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст.553 та ч. 1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Матеріалами справи підтверджується, що 30 квітня 2013 року ПАТ „Дельта Банк" направлено на адресу на адресу ОСОБА_2 та на адресу ОСОБА_4 досудові вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 28 листопада 2007 року.

З огляду на викладене у ПАТ „Дельта Банк" виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушених зобов'язань боржника ОСОБА_2 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, починаючи з 30 квітня 2013 року протягом наступних шести місяців.

ПАТ „Дельта Банк" звернувся з позовом до ОСОБА_3 30 грудня 2013 року, що підтверджується штампом на конверті (а.с.45), тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі 36-155цс13.

Оскільки судом першої інстанції допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог до поручителя ОСОБА_3 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині в позові.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

В іншій частині позову рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Ю.Д. Варвус