Рішення № 4273951, 06.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/257

06.07.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОЛОРИТ» в особі Деснянської філії

Про

стягнення 96 392, 73 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача: Карпенко Д.В., дов. № 24 від 12.01.09 р.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОЛОРИТ»в особі Деснянської філії про стягнення 68 006, 25 грн. основного боргу, 4 739, 94 грн. пені, 592,42 грн. трьох процентів річних, 20401, 88 грн. штрафу та 2 652, 24 грн. інфляційних втрат у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором дистрибуції № 09-09 від 01.01.2009 р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 27.05.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/257 та призначено її розгляд на 15.06.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства Господарського суду міста Києва 15.06.2009 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи у зв’язку з відрядженням його представника.

Розглянувши подане клопотання, суд ухвалою від 15.06.09 р. його відхилив.

У судовому засіданні 15.06.2009 р. представник позивача надав документи на виконання ухвали від 27.05.2009 р. № 37/257, зокрема: для залучення до матеріалів справи - письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору, а також документи на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування позивача, для огляду у судовому засіданні - оригінали доданих до позовної заяви документів. Повідомив суду, що у даному судовому засіданні не може надати довідку з органів статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи в суді.

Ухвалою від 15.06.09 р. справу № 37/257 було відкладено у зв’язку з витребуванням додаткових документів та призначено на 06.07.09 р.

У судовому засіданні 06.07.09 р. представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у дане судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду від 27.05.09 р. та від 15.06.09 р. у даній справі не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОЛОРИТ»Деснянська філія був укладений договір дистрибуції № 09-09 від 01.01.09 р., відповідно до умов якого постачальник продає, а дистриб’ютор купує і приймає на себе обов’язки маркетингу, реклами і продажу від свого імені продукції, виготовленої постачальником.

Відповідно до п. 4.7. договору № 09-09 від 01.01.09 р. право власності на товар, відповідальність за його збереження і ризик випадкової гибелі переходять від постачальника до дистриб’ютора після фактичної передачі товару і оформлення накладних та товарно-транспортних документів на складі дистриб’ютора.

Згідно з п. 5.4., п. 5.6. зазначеного договору, дистриб’ютор після отримання товару від постачальника на умовах п. 5.3 протягом 21 календарного дня здійснює його оплату. Відстрочка платежу на більший термін не допускається. Розрахунок за поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, або за згодою сторін готівкою в касу постачальника з оформленням прибуткового ордера.

У відповідності до довіреності на отримання матеріальних цінностей № б/н від 16.01.09 р. та товарно-транспортної накладної № РН-0000003 від 06.01.09 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОЛОРИТ»в особі Деснянської філії отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»товар на суму 68 006,25 грн.

Таким чином, оскільки товар на суму 68 006,25 грн. був відвантажений 06.01.2009 р., то відповідач зобов’язаний був оплатити його до 27.01.2009 р.

Представник позивача пояснив суду, що відповідач поставлений товар не оплатив до цього часу, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОЛОРИТ»в особі Деснянської філії перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»становить 68 006,25 грн., які позивач просить стягнути з відповідача як основний борг. Також позивач просить стягнути з відповідача 4 739,94 грн. пені, 20 401,88 грн. штрафу, 2 652,24 грн. інфляційних нарахувань та 592,42 грн. річних процентів у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок не провів.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОЛОРИТ»в особі Деснянської філії основного боргу за договором № 09-09 від 01.01.09 р. у розмірі 68 006,25 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віна Лівдії»просить суд також стягнути з відповідача 2 652,24 грн. інфляційних нарахувань та 592,42 грн. річних процентів у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 68 006,25 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 2 652,24 грн. інфляційних нарахувань та 592,42 грн. річних процентів за період прострочення виконання зобов’язання з 27.01.2009 р. до 12.05.2009 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 4 739,94 грн. пені та 20 401,88 грн. штрафу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.3.1. договору дистрибуції № 09-09 від 01.01.09 р. встановлено, що у випадку порушення строків оплати вартості отриманого товару, дистриб’ютор оплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення зобов’язання, від вартості несвоєчасно сплаченого товару за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань в розмірі 4 739,94 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

У відповідності до п. 6.4. договору № 09-09 від 01.01.09 р. за ухилення від сплати вартості поставленого товару протягом 30 днів після закінчення терміну відстрочення платежу дистриб’ютор сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості поставленого товару (п. 2 ст. 692, п. 2 ст. 536 ЦК України).

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення 20 401,88 грн. штрафу також підлягають задоволенню.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При подачі даного позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»було сплачено державне мито відповідно до платіжного доручення № 918 від 20.03.09 р. в сумі 2 303,22 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 963,93 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 1 339,29 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОЛОРИТ»(02094, вул. Попудренко, 15-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 34476834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(98612, вул. Жовтнева, 8, кв. 32, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, код ЄДРПОУ 32362063) 68 006 (шістдесят вісім тисяч шість) грн. 25 коп. основного боргу, 4 739 (чотири тисячі сімсот тридцять дев’ять) грн. 94 коп. пені, 20 401 (двадцять тисяч чотириста одну) грн. 88 коп. штраф, 2 652 (дві тисячі шістсот п’ятдесят дві) грн. 24 коп. інфляційних нарахувань, 592 (п’ятсот дев’яносто дві) грн. 42 коп. річних процентів, 963 (дев’ятсот шістдесят три) грн. 93 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(98612, вул. Жовтнева, 8, кв. 32, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, код ЄДРПОУ 32362063) з Державного бюджету України державне мито в сумі 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев’ять) грн. 29 коп., що перераховане платіжним дорученням № 918 від 20.03.09 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.