Рішення № 4273938, 19.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/317

19.06.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафта»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскард»про стягнення 20 009,90 грн. за участю представників позивача –Бакаєва О.С., довіреність без номера, відповідача –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 19 177,59 грн. заборгованості, 832,31грн. пені, а загалом 20 009,90 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань за договором В 00030 від 19.03.2007 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.06.2009 року.

У судовому засіданні 19.06.2009 року представник позивач надав заяву про уточнення позовних вимог.

19.06.2009 року через канцелярію суду представник відповідача надав заяву в якій визнає позовні вимоги в частині заборгованості у сумі 19 177,59 грн., державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2009 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафта»(Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(Сторона-2) був укладений договір № В 0030, за умовами якого сторона-1 відпускає, а сторона-2 отримує і проводить розрахунки за стиснений, до 19,6 Мпа, природний газ (метан), надалі «пальне» зі Стороною-1 на виконання договорів доручення, укладених з клієнтами сторони-2.

В свою чергу сторона-2 надає стороні-1 послуги по інформаційно-технічному забезпеченню процесу відпуску та реалізації пального через систему «Нафтогазкард»по пластиковим ідентифікаційним карткам.

Договір набуває чинності з 19.03.2007р. і діє до 31.12.2007 р., з правом пролонгації за згодою сторін. Якщо жодна із сторін не повідомить про припинення дії договору за 30 (тридцять) календарних днів, до закінчення терміну його дії, то дія договору подовжується на той самий термін і на тих же умовах (п.10.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору оплата обсягів пального, реалізованого через систему «Нафтогазкард», здійснюється стороною-2 підсумком за 10 днів на підставі наявних даних про кількість відпущеного пального, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-1 в повному обсязі вартості газу не відраховуючи від цієї суми вартості своїх послуг, або іншим чином не забороненим законодавством.

Остаточний розрахунок за спожитий стиснений газ , по заправці автотранспортних засобів клієнтів, здійснюється сторонами до 15-го числа місяця, наступного за звітним (п.4.5 договору).

На виконання умов зазначеного договору протягом лютого 2009 року клієнтами ТОВ «Нафтогазтранскарт»було спожито палива на суму 40 444,16 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття стиснутого природного газу від 28.02.2009р за договором № В 00030 від 19.03.2007р.

Відповідно до пояснень позивача та наданих банківських виписок відповідач частково оплатив отриманий товар і має заборгованість перед позивачем у сумі 19 177,59 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків 0000000683 від 21.05.2009р. з 01.01.08 по 30.04.09.

07.04.2009 року позивач звертався до відповідача з претензією про проведення оплати на суму заборгованості 19 177,59 грн. , яку відповідач залишив без відповіді і задоволення.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з відпуску стисненого природного газу , а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати відпущеного стисненого природного газу та має перед позивачем заборгованість у сумі 19 177,59 грн.

Через канцелярію суду представник відповідача надав заяву в якій визнає позовні вимоги в частині заборгованості у сумі 19 177,59 грн., державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 19 177,59 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 7.2 договору за несвоєчасну оплату відпущеного пального сторона-2 у строки, зазначені в п. 4.1 договору, сплачує на користь сторони-1, крім суми заборгованості, ще й пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період її нарахування від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання з оплати отриманого товару нараховано 832,31 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Державне мито у сумі 200,10 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(юридична адреса: 03115, м.Київ, пл. Святошинська, буд.1, кім.272, фактична адреса: 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, буд.19 оф.510, код 34483710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафта»(41108, Сумська обл., м. Шостка, вул. Шевченка, буд 57, код 32224984) 19 177 (дев’ятнадцять тисяч сто сімдесят сім) грн. 59 коп. боргу, 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 31 коп. пені, 200 (двісті) грн.10 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна