Рішення № 4273831, 29.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/275

29.07.09

За позовом

Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»

до

Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»

про

стягнення 14 576,87 грн.

Суддя

Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача –

Салій М.Ф. (довіреність № 85 від 29.12.2008);

від відповідача –

Головненко Н.В. (довіреність б/н від 09.12.2008);

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія»(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(далі –Відповідач) 13 459,70 грн. майнової шкоди в порядку регресу, 646,07 грн. пені, 80,76 грн. 3% річних, 390,34 грн. інфляційних втрат, всього 14 576,87 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачем на підставі договору добровільного страхування автотранспортних засобів № КИ-06-1/06-296 РП від 01.11.2006, внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (далі –ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «MERSEDES BENZ ML 350», державний номерний знак АА 7840 АХ, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб –автомобіль марки «KIA RIO», державний номерний знак АА 6073 ВТ, яким скоєно ДТП, і водія якого визнано винним у її скоєні, застрахований Відповідачем на підставі полісу обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ 0100475 від 22.09.2006, тому Відповідач зобов’язаний виплатити Позивачу заявлену до стягнення суму.

02.06.2009 Позивач в порядку статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Відповідача 825,60 грн. пені, 103,20 грн. 3% річних, 437,73 грн. інфляційних втрат, всього 1 630,30 грн.

Відповідач визнав позов в частині стягнення з нього 11 519,25 грн. майнової шкоди та 13.05.2009 в порядку статті 22 ГПК України подав клопотання щодо оголошення перерви у судовому засіданні для здійснення ним виплати Позивачу 11 519,25 грн. майнової шкоди.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 13.05.2009, 03.06.2009 оголошувались перерви до 03.06.2009, 29.06.2009, відповідно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 863 ДТП від 17.03.2007, 17.03.2007 о 10 год. 10 хв. в м. Києві при виїзді з житлової зони, двору біля будинку № 12 по вул. Жмаченка була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля марки «KIA RIO», державний номерний знак АА 6073 ВТ (далі –автомобіль «KIA RIO»), яким керувала Якубовська Олена Ігорівна з автомобілем марки «MERSEDES BENZ ML 350», державний номерний знак АА 7840 АХ (далі –автомобіль «MERSEDES»).

ДТП сталася в результаті порушення водієм Якубовською О.І. вимог пункту 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 863 ДТП від 17.03.2007 та постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2007 у адміністративній справі № 3-6475-1/07, відповідно до якої Якубовську О.І. визнано винною у скоєнні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «MERSEDES», який належить Швидченко Т.В.

Загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля «MERSEDES»в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту про оцінку автомобіля «MERSEDES»№ 436, складеного 23.03.2007 СПД Гастуляком Б.П., складає 12 029,25 грн.

За складання вказаного звіту Позивач сплатив СПД Гастуляку Б.П. 352 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 125 від 29.03.2006, копія якого міститься в матеріалах справи.

Автомобіль «MERSEDES»було застраховано його власником у Позивача відповідно до договору добровільного страхування автотранспортних засобів № КИ-06-1/06-296 РП від 01.11.2006.

На виконання вказаного договору страхування на підставі страхового акта № КИ-06-1/06-296 РП/1/050 від 30.03.2007 Позивач, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 13 617,20 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 30.03.2007, копія якого міститься в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Позивача перейшло в межах суми 13 459,70 грн. (13 617,20 грн. сума сплаченого страхового відшкодування + 352 грн. витрати на складання звіту про оцінку автомобіля «MERSEDES»№ 436 від 23.03.2007 –510 грн. франшиза) право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 863 ДТП від 17.03.2007, транспортний засіб –автомобіль «KIA RIO», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «MERSEDES»належить Якубовській О.І.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «KIA RIO», що належить Якубовскій О.І. та перебуває у її володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, Якубовська О.І. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «MERSEDES», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «KIA RIO»будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована Якубовською О.І. у Відповідача на підставі укладеного між ними полісу обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ 0100475 від 22.09.2006

Відповідно до зазначеного полісу Відповідач взяв на себе обов’язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу –автомобіля «KIA RIO», –і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність Якубовської О.І.

Таким чином, Відповідач є особою, яка зобов’язана відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу –автомобіля «KIA RIO», –і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність Якубовської О.І.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

19.12.2008, Позивач на виконання приписів пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»листом № 75/08-3 направив Відповідачу заяву про відшкодування 13 459,70 грн. майнової шкоди в порядку регресу. До цієї заяви були додані усі необхідні документи передбачені статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Про отримання Відповідачем вказаної заяви з доданими до неї документами, зокрема, свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення 25.12.2008.

Посилання Відповідача на те, що він отримав документи, які необхідні для виплати страхового відшкодування лише разом з позовною заявою, суд не бере до уваги, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Зокрема, до заяви Позивача про виплату страхового відшкодування були додані копії довідки та розширеної довідки про ДТП, виданих Відділом ДАІ з обслуговування Деснянського району м. Києва при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 17.03.2007, звіту про оцінку пошкодженого автомобіля № 436, а також копія постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2007, з яких вбачалось про факт настання спірної ДТП, якому автомобілю була завдана шкода і яка саме, та з вини кого.

Відтак, посилання Відповідача на лист вих. № Н-571/02 від 02.02.2009 про витребування від Позивача документу, що підтверджує відповідальність Якубовської О.І. за пошкодження застрахованого у Позивача транспортного засобу суд визнає необгрунтованим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач повинен був здійснити виплату майнової шкоди в порядку регресу в строк до 25.01.2009.

Проте, Відповідач у встановлений строк свого зобов’язання щодо виплати майнової шкоди не виконав, а здійснив виплату в сумі 11 519,25 грн. (відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу за мінусом франшизи) лише 15.05.2009, що підтверджується платіжним дорученням № 5390 від 15.05.2009 та банківською випискою Позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 437,73 грн. інфляційних втрат та 103,20 грн. 3% річних. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 825,60 грн. пені. Розрахунок пені відповідає нормам законодавства, матеріалам справи.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не спростував належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною 3 статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2009 Позивач в порядку статті 22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Відповідача 825,60 грн. пені, 103,20 грн. 3% річних, 437,73 грн. інфляційних втрат, всього 1 630,30 грн.

Таким чином, подавши вказану заяву про уточнення позовних вимог, Позивач відповідно до частини 3 статті 55 ГПК вказав нову ціну позову, яка становить 1 630,30 грн., яка була прийнята судом.

Відповідно до пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Відтак, суд стягує з Відповідача на користь Позивача 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, ідентифікаційний код 32253696 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (04074, м. Київ, вул. Резервна, 8, ідентифікаційний код 30729278, р/р 2650000017163 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670) 825 (вісімсот двадцять п’ять) грн. 60 коп. пені, 103 (сто три) грн. 20 коп. 3% річних, 437 (чотириста тридцять сім) грн. 73 коп. інфляційних втрат, а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя

Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 29.07.2009