Постанова № 42737641, 12.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11394/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будлайн Сіті» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будлайн Сіті» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просило:

визнати дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві при формуванні висновків акту перевірки від 03.06.2014 року № 4373/3-26-50-22-03/37033382 протиправними;

зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з Аналітичної системи (перегляд результатів співставлення) системи АС «Податковий блок» інформації про результати перевірки ТОВ «Будлайн сіті», оформленої актом перевірки №4373/3-26-50-22-03/37033382 від 03.06.2014 року і поновити в ній дані, що містяться в поданих ТОВ «Будлайн Сіті» податкових звітах з податку на додану вартість за період 01.01.2013 по 01.03.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року адміністративний позов - задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві у період із 27.05.2014 по 29.05.2014 року проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будлайн Сіті», (код ЄДРПОУ 37033382) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків з ТОВ «СК-Вардат Сервіс» (ЄДРПОУ 38088338) за період із 01.01.2013 по 01.03.2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.06.2014 року №437/3-26-50-22-03-37033382.

В ході перевірки відповідач дійшов до виноску про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.11.2013 по 31.03.2014 щодо придбання ТОВ «Будлайн Сіті» товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників ТОВ «СК-Вардат Сервіс» та продажу ТОВ «Будлайн Сіті» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджується стосовно вираховування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Таким чином, відповідачем встановлено не підтвердженність реальності здійснення господарських відносин за період з 01.11.2013 по 31.03.2014.

На підставі акта перевірки, посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві здійснено коригування даних податкової звітності до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», зокрема, до підсистеми автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Вирішуючи даний спір колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1. ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. п. 75.1.2. п. 75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також: дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також: отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п. 86.1 ст. 86 ПК України).

З системного аналізу викладеного вбачається, що згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню документальних перевірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню документальних перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків. Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то дії по проведенню документальних перевірок та складанню акту) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення документальної перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дій при формуванні висновків акту перевірки не підлягають задоволенню.

Суд зауважує, що акт перевірки є виключно службовим документом, який, при цьому, не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, вказана норма під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Тобто, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би порушував права та інтереси позивача.

Не прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань позивачу не порушує прав та інтересів платника податків, якого перевірили податкові органи.

Оскільки дії, які полягають у складенні акта за результатами перевірки та формуванні висновків службовими особами за результатами перевірки не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними дій ДПІ при формуванні висновків акту перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 24.12.2014 року № К/800/58353/14.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві при формуванні висновків акту перевірки від 03.06.2014 року № 4373/3-26-50-22-03/37033382.

З наведеного слідує, що висновки, викладені у зазначеному акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду України, що викладена в Постанові від 09.12.2014 року у справі №21-511а14, де зазначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Підсумовуючи наведені положення діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана Постанова постановлено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будлайн Сіті» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлено 17 лютого 2015 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.