Рішення № 4273703, 30.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.09 р. Справа № 7/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Каліна – ЛТД” м.Ковель

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” м.Маріуполь

Предмет спору: стягнення 1 403 341, 78 грн. боргу, 212 897, 27 грн. інфляційних, 191 950, 00 грн. пені.

За участю представників:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: Колабухова С.В. – довір.

У судовому засіданні 24.03.2009р. та 27.07.2009р. на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 27.03.2009р. та до 30.07.2009р., відповідно.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство „Каліна–ЛТД” м.Ковель звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” м.Маріуполь про стягнення 1 870 840, 95 грн., в тому числі 1 794 459,21 грн. боргу з урахуванням інфляції та 76 381,74 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №0163-ООиЭ/42-34 від 05.11.2008р. із специфікацією №01/1108 від 056.11.2008р. до нього; накладну №14843 від 07.11.2008р.; акт приймання-передачі №КА-0001427 від 07.11.2008р. до Договору №0163-ООиЭ/42-34; вимогу №901 від 18.12.2008р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.12.2008р.; накладну №1113239; трекінг б/н.

Заявою від 18.02.2009р. б/н позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 1 846 498, 53 грн. боргу з урахуванням інфляційних та 108 110, 45 грн. пені.

У клопотанні від 27.03.2009р. позивач просить стягнути з відповідача 1 423 341, 78 грн. боргу, 150 854, 23 грн. інфляційних та 145 647, 16 грн. пені.

В поясненнях від 27.03.2009р. позивач зазначив, що ним виконані умови договору, документи, передбачені п.7.1 договору отримані представником відповідача 10.11.2008р. о 16:11 год., про що міститься відповідна відмітка на накладній №1113239.

У клопотанні від 08.07.2009р. позивач просить стягнути з відповідача 1 423 341, 78 грн. боргу, 213 117, 27 грн. інфляційних, 191 950, 00 грн. пені.

Заявою від 22.07.2009р. позивач зменшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, просить стягнути з відповідача 1 403 341, 78 грн. боргу, 212 897, 27 грн. інфляційних та 191 950, 00 грн. пені.

У клопотанні від 27.07.2009р., відзиві від 27.07.2009р. та у судовому засіданні відповідач пояснив, що позивач не довів виникнення права у останнього щодо вимоги сплати спірної суми боргу, оскільки вважає, що позивачем не надані йому документи, передбачені п.7.1 договору у встановленому у договорі порядку, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, факт самої поставки на спірну суму не заперечив. Відповідач також надав клопотання, яким просить зменшити розмір стягуваної пені на 70%, посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства.

Позивач проти зменшення розміру стягуваної пені заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір №0163-ООиЭ/42-34 від 05.11.2008р. (далі по тексту договір).

Відповідно до п.13.1 договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2008р. З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення спірної суми боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно п.п.1.1, 1.2 договору, постачальник (позивач) зобов’язується поставити, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити продукцію в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Загальна вартість продукції (без урахування ПДВ 20%) на момент укладення договору визначається специфікаціями на продукцію з моменту їх підписання.

Відповідно до п.5.1 договору, ціни на продукцію вказуються у відповідних специфікаціях.

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, оплата продукції здійснюється після її поставки та представлення покупцю повного пакету документів, вказаного у п.7.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів або в інший дозволений Законом формі на розсуд покупця, якщо інше не вказано у специфікації до договору (п.п.6.1-6.2 договору).

Згідно специфікації №01/1108 від 05.11.2008р. до договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленої печатками обох підприємств, паливо дизельне Л-0,2-62 ГОСТ 305 у кількості 300 тн за ціною 4 947, 50 грн. за 1 тн на умовах поставки СРТ, повинно бути поставлено у листопаді 2008р., а оплата продукції повинна бути здійснена по факту поставки протягом 3 банківських днів, та з моменту отримання пакета документів, визначених у п.7.1 договору на підставі отриманого рахунку постачальника.

Згідно п.7.1 постачальник передає покупцю на продукцію, що поставляється наступні:

- документи разом з продукцією: транспортні супровідні документи; оригінал сертифікату (паспорту) якості; сертифікат відповідності у випадках передбачених законодавством України;

- протягом 5 банківських днів з моменту відвантаження продукції, проте не пізніше 2-го числа місяця, наступного за розрахунковим: рахунки-фактури у 2 екземплярах (оригінал та копію); податкову накладну.

Непредставлення або несвоєчасне представлення повного пакету вищевказаних документів вважається про строчкою поставки відповідної партії продукції (п.7.1 договору).

Дослідивши вказаний договір, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою такий договір є договором поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4 Специфікації передбачено, що строк оплати: протягом 3 банківських днів з дати поставки товару на склад покупця та представлення документів відповідно до п.7.1 договору.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

У виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 823 341, 78 грн., що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актом прийому-передачі №КА-0001427 від 07.11.2008р. до договору, підписаним обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств.

Документи, передбачені п.7.1 договору, направлені позивачем на адресу відповідача кур’єрською поштою та отримані представником відповідача 10.11.2008р. о 16:11 год., про що свідчить підпис цієї особи на накладній EXPRESS MAIL №1113239, а також доданим до накладної EXPRESS MAIL №1113239 трекінг про час отримання направлення.

Відповідач проти факту отримання від позивача спірних нафтопродуктів не заперечує, разом з цим, вважає, що на момент розгляду справи у відповідача не настало обов’язку оплати отриманої продукції, оскільки позивач не довів факту представлення відповідачу документів, передбачених п.7.1 договору, а отже не довів настання у нього права вимоги на оплату за поставлену продукцію.

Дослідивши зазначені вище документи, суд дійшов висновку, що документи, згідно п.7.1 договору, отримані відповідачем саме 10.11.2008р., про що міститься відмітка на накладній EXPRESS MAIL №1113239, що засвідчено підписом представника відповідача. До того ж, в матеріалах справи в підтвердження факту отримання відповідачем пакету документів передбачених п.7.1 договору відповідний опис документів, що відправляються до накладної №1113239 з вичерпним переліком відправлених документів.

У зв’язку з викладеним, заперечення відповідача стосовно недоведеності позивачем факту направлення пакету документів у відповідності до п.7.1 договору судом до уваги не приймаються.

Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати отриманого товару не виконав, вартість отриманого товару у повному обсязі не оплатив, чим порушив умови договору.

Таким чином, з урахуванням п.4 специфікації, право стягнення суми боргу з відповідача у позивача виникло 14.11.2008р., тобто, через 3 банківських дні з дня отримання документів, передбачених п.7.1 договору (10.11.2008р.).

У зв’язку з несплатою відповідачем отриманого товару, позивач направив відповідачу вимогу №901 від 18.12.2008р. про сплату боргу у розмірі 1 723 341, 78 грн., в підтвердження чого надав суду повідомлення про вручення поштового відправлення.

У зв’язку із здійсненням відповідачем оплати заборгованості несвоєчасно та не у повному обсязі, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 1 403 341, 78 грн. боргу у примусовому порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на час розгляду спору у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 1 403 341, 78 грн., яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період листопад 2008р. – червень 2009р. інфляційні у сумі 212 897, 27 грн.

Відповідач проти стягнення зазначеної вище суми заперечив, правового обґрунтування своїх заперечень не надав.

Враховуючи вищевстановлений судом факт отримання відповідачем зазначених у п.7.1 по договору документів саме 10.11.2008р. та факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по договору, судом відповідно до приписів чинного законодавства та умов договору перерахована сума інфляційних, яка складає 216 471, 77 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 212 897, 27 грн., що не суперечить чинному законодавству.

Враховуючи вищевикладене, заявлена до стягнення сума інфляційних у розмірі 212 897, 27 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.10.6 Договору, у разі порушення покупцем строків оплати поставленої продукції, покупець оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від вартості несплаченої продукції, за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 191 950, 00 грн. за період з 14.11.2008р. по 20.11.2008р.

Відповідач проти стягнення зазначеної вище суми заперечив, правового обґрунтування своїх заперечень не надав.

Враховуючи вищевстановлений судом факт отримання відповідачем зазначених у п.7.1 по договору документів саме 10.11.2008р.та факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по договору, пеня перерахована судом відповідно до чинного законодавства та умов договору і складає 190 732, 02 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 70% у зв’язку з тяжким фінансово-економічним становищем підприємства. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, надав суду наказ №290 від 23.10.2008р., постанову №29/29 від 17.10.2008р., наказ №319 від 07.11.2008р.; розпорядження №641 від 31.10.2008р.

Позивач проти зменшення суми пені заперечив, посилаючись на те, що його підприємство також перебуває у скрутному фінансовому становищі.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін та у зв’язку з тим, що дійсно наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 10%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 171 658, 82 грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216–218, 233, 265 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Каліна – ЛТД” м.Ковель до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” м.Маріуполь про стягнення 1 403 341, 78 грн. боргу, 212 897, 27 грн. інфляційних, 191 950, 00 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158, п/р 26002480020000 в ЗАТ „Донгорбанк” в м.Донецьку, МФО 334970) на користь Закритого акціонерного товариства „Каліна – ЛТД” (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул.Театральна, 15, ІПН 33724094, п/р 26007101729001 в ЗАТ „Альфа-банк” м.Київ, МФО 300346) заборгованість у сумі 1 403 341, 78 грн., інфляційні в сумі 212 897, 27 грн., пеню в сумі 171 658, 82 грн., державне мито в сумі 18 069, 71 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117, 92 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя Сгара Е.В.