Рішення № 42735893, 11.02.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №2-638/1832/15,

638/7134/13-ц

2015 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді РУДНЄВОЇ О.О.

При секретарі КАЛІНОВОЇ А.М.(КУЧЕРЯВЕНКО А.М.)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта», треті особи - Харківська дирекція Відкритого акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_5 про захист прав споживача, визнання прострочення страхових виплат протиправною, стягнення компенсацій, 3% річних за прострочення виконання зобов'язання , стягнення суми витрат, сплачених за проведення експертного дослідження, стягнення недоплаченої вартості відновлювального ремонту автомобіля , стягнення судових витрат по сплаті судового збору та поштових відправлень, стягнення моральної шкоди ,-

У С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом 21.05.2013 року, позовні вимоги позивачами неодноразово уточнені, остаточно уточнені 18.12.2014 року. Провадження по вищевказані справі було призупинено у зв'язку з призначенням по справі судової медичної експертизи стану здоров'я позивача ОСОБА_2.(на підставі його клопотання), потім провадження по справі було поновлено, позовні вимоги двічі залишалися Дзержинським районним судом м. Харкова без розгляду у зв'язку з неявкою позивача, але вищевказані ухвали були скасовані Апеляційним Судом Харківської області з продовженням розгляду справи по суті. Позивач ОСОБА_2 від свого клопотання щодо призначення судової медичної експертизи відмовився, пояснивши відмову відсутністю коштів щодо оплати вартості експертизи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, діючи від свого імені та за дорученням від імені ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягаючи на задоволенні позовних вимог в рамках уточненої позовної заяви від 18.12.2014 року. В уточнені позовній заяві позивач ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_3 просили суд стягнути з відповідача судові витрати за проведення авто товарознавчого експертного дослідження автомобіля, компенсувати їм втрати у зв'язку з несвоєчасним розрахунком по страховим виплатам та по сплаті пені за прострочення виплат,, нарахувати 3% річних за користування чужими грошовими коштами та стягнути з відповідача упущену вигоду. Також просили стягнути на користь кожного моральну шкоду по 2550,00 гривень.

Відповідач Відкрите акціонерне товариство «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі представника за дорученням Брагілевської Г.В. позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував, обґрунтовуючи свої доводи тими обставинами, що обов'язок по сплаті відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконав в повному обсязі, відшкодувавши матеріальні збитки, понесені як ушкодженням транспортного засобу так і збитки, що завдані ушкодженням здоров'я.

Третя особа - Харківська дирекція Відкритого акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта»не є юридичною особою, що знайшло своє підтвердження в судовому розгляді, є структурним підрозділом Відкритого акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта». У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що як третя особа по справі Харківська дирекція Відкритого акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» залучена позивача безпідставно та явка її в судове засідання не є обов'язковою за умови розгляду позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта».

Третя особа - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не сповістив, надавав пояснення в судовому засіданні 19.03.2014 року та пояснив, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнає, бо вони скористалися вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та отримали всі нарахування за його страховим полісом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до наступного:

Доводи позивача стосовно тих обставин, що він звертається до суду з позовними вимогами у відповідності з Законом України «Про захист прав споживачів» суд вважає схибними, по згідно зі ст.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-1У із змінами та доповненнями до нього визначено правовий статус позивачів, як потерпілих. У зв'язку з чим вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» на правовідносини між позивачами та відповідачем не поширюються. Згідно з Преамбулою до цього Закону «Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.»

Позивач по справі ОСОБА_2 є власником автомобілю «ВАЗ-210430-20», державний номер НОМЕР_1, що не потребує доказування, бо сторони це не оспорювали і про що вказано в адміністративному матеріалі по справі № 3-699 від 16.03.2010 року Комінтернівського районного суду м. Харкова.

13.01.2010 року біля 13 години 55 хвилин на пр. Московському в м. Харкові відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ВАЗ 21099», державний номер НОМЕР_2, під керуванням третьої особи ОСОБА_5 та автомобілем «ВАЗ-210430-20», державний номер НОМЕР_1 під керуванням позивач ОСОБА_2, в автомобілі на пасажирському сидінні знаходилася позивачка ОСОБА_3

Третя особа по справі ОСОБА_5 порушив п.12.1,,1.5 Правил дорожнього руху України, що встановлено Постановою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16.03.2010 року та в його діях було виявлення порушення вимог ст.124 КУпАП та його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

В квітні 2010 року аварійний комісар страховика провів оцінку та склав відповідний страховий акт з загальною сумою відшкодування приблизно 7,5 тис. гривень, але позивач з цією оцінкою не погодився та провів експертне оціночне дослідження ушкоджень автомобіля і 18.05.2010 року отримав висновок фахівця ТОВ «Радар -1» № 00076(арк.26) , згідно з яким вартість поновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ-210430-20», державний номер НОМЕР_1 склала 13335,60 гривень, а вартість матеріальної шкоди завданої автомобілю склала 15427,53 гривень.

17.08.2010 р. страховиком було затверджено страховий акт №17.08.2010, складений аварійним експертом стосовно відшкодування збитків, завданих ушкодженню здоров»я позивачів.

Всі необхідні документи для сплати страхового відшкодування позивачами були надані відповідачу 21.05.2010 року, 10.09.2010 року відповідачем було виплачено позивачу ОСОБА_2 13075,60 гривень з вирахуванням франшизи в сумі 510,00 гривень.

Пояснити суду, яким чином з суми відновлювального ремонту автомобіля 13335,60 гривень було виключено 510,00гривень франшизи та сума склала 13075,60 гривень, представник відповідача не зміг, бо згідно з загальними правилами арифметики 13335,60- 510,00=12826,60 гривень.

Таким чином, факт відшкодування шкоди в розмірі відновлювального ремонту за вирахуванням франшизи суд вважає сумнівним, бо ніяких відповідних розрахунків представник відповідача суду не надав.

Cтаттею 29 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року №1961-1У із змінами та доповненнями до нього передбачено, що У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу

з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з

місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо

транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди

додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з вимогами ст. 34 ч.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року №1961- IV із змінами та доповненнями до нього вбачається, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники.

Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні

комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні

комісари чи експерти.

Ч.1 ст.36 Закону України «Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року №1961- IV із змінами та доповненнями до нього Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Дії позивачів, які не погодилися з розміром призначеного страхового відшкодування та звернулися за захистом порушеного права до суду відповідають вимогам ст.55 Конституції України.

Загальна вартість ремонту автомобіля склала понад 17000 гривень, проти чого відповідач не заперечував ,бо позивач неодноразово йому про це сповіщав, автомобіль відремонтовано.

Між третьою особою ОСОБА_5 та відповідачем Відкритим акціонерним товариством «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» було укладено договір обов'язкового страхового страхування цивільної відповідальності, третій особі було надано страховий поліс серії ВС№ 5935744 , страховий поліс діяв з 11.12.2009 року по 10.12.2010 року, тобто на момент дорожньо - транспортної пригоди був дійсним.(арк.163)

Позивачі своєчасно, в установленому законом порядку звернулися до страхової компанії Відкрите акціонерне товариство « Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта»та їм було частково відшкодовано вартість пошкодженого транспортного засобу та в повному обсязі відшкодовано збитки по здійсненню лікування у зв»язку з завданням шкоди здоров»ю наслідок ДТП.

Згідно вимог ч 3 ст.61 ЦПК України підставою, яка звільняє сторони від доказування при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо до якої встановлено ці обставини, тобто вина третьої особи ОСОБА_5 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є доказаною і ці обставини вже встановлено судом, додатковому доказуванню не підлягають.

В преамбулі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року №1961-IV із змінами та доповненнями до нього вказано « Цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів( далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України»

Відповідно до ст.4 цього Закону України «Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне(транспортне) страхове бюро України(далі -МТБСУ) та потерпілі.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою. Цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з матеріалами цивільної справи третя особа по справі, ОСОБА_5 уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто він є суб'єктом та об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно з вимогами ст.39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моторне(транспортне) страхове бюро України є єдиним об»єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Відповідно до вимог п.а)ч1 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність ,крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Кодексу, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

У відповідності до ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума- грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Згідно з ч .17 ст.9 Закону України страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 22 даного Закону:

- 22.1. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

- 22.3. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ). Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ). При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєні дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 28 даного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:

- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як передбачено ст. 33 цього Закону учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані:

- 33.1.1. терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України;

- 33.1.2. вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ

про настання дорожньо-транспортної пригоди.

- 33.1.3. проінформувати один одного про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;

- 33.1.4. вжити всіх можливих заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

- 33.2. Учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт

- 33.3. Під час оформлення відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду працівники органів Міністерства внутрішніх справ України встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Відповідно ст. 35 вищезазначеного Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:

а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ;

б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих;

ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства;

д) розмір шкоди;

е) підпис заявника і дата подання заяви.

Також в матеріалах справи є доказі на підтвердження позовних вимог, а саме: довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Відповідно ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Як свідчить із пояснень позивача, в усному порядку було повідомлено про складення звіту про пошкодження транспортного засобу аварійним експертом компанії та про виплату коштів.

Якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд вищезазначеного рішення. Якщо прийняте МТСБУ рішення не задовольняє таку особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди в установленому законом порядку.

Згідно статті 37 вищевказаного Закону - виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що збитки ,які заподіяні завданим ушкодженням здоров»я під час дорожньо-транспортної пригоди відшкодовані в повному обсязі. Збитки, завдані ушкодженням транспортного засобу відшкодовані не в повному обсязі, тобто страховиком відшкодовано 13075,60 гривень, а вартість матеріальної шкоди завданої автомобілю склала 15427,53 гривень.

Суд не може погодитися з доводами відповідача в частині зменшення страхового відшкодування на суму франшизи з наступного : по-перше, вона не біла нарахована при проведенні виплат 10.09.2010 року, по -друге, Стаття 12 Закону України передбачає, що:

12.1. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого

відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

12.2. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю

та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.»

Суд приходить до висновку, що відповідачем ці обставини було враховано при проведенні страхового відшкодування , бо крім збитків, заподіяних ушкодженням транспортного засобу позивача, було заподіяно й шкоду здоров»ю позивача та позивачки.

Суду доведено, що позивачем ОСОБА_2 сплачено 450,00 гривень за проведення експертного дослідження в ТОВ «Радар-1» (арк.справи 26-27), вищевказана сума підлягаю відшкодуванню відповідачем.

Судом неодноразово роз'яснені учасникам процесу вимоги ч 3 ст10,ч1 ст.11,ст.60 ЦПК України стосовно того, що обов'язок по доказуванню обґрунтованості своїх доводів та заперечень покладено на стороні, судом докази тільки оцінюються і суд не має можливості вийти за межі позовних вимог.

На підставі ст.57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин ,які мають значення по справі. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема , звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно вимог ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Ніяких належних доказів тим обставинам, що позивачами було заподіяно втрат майнового характеру ,крім тих, що їм було відшкодовано, суду не надано.

Відповідачем у відповідності з вимогами законодавства сплачено позивачам пеню за прострочення виплат , проти чого позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував.

Індекси інфляції суду не доведені, джерело посилання на них в позовних вимогам суду не повідомлене.

Доводи позивачів в частині нарахування 3% річних за користування чужими коштами ,які виходять з норм ст.625 ЦК України є такими , що на страхові відносини не поширюються.

Вимагання упущеної вигоди на підставі ст.22 ЦК України суд вважає такими, що не передбачені діями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Позивачем доведено суду тільки те, що було зроблено витрати за відправлення поштової кореспонденції на загальну суму 7,30 гривень(арк.справи 67), в іншій частині позовні вимоги про відшкодування судових витрат не доведені відповідними доказами, копії зворотних повідомлень є такими, що підтверджують дійсність надсилання й отримання цих відправлень, але не їх вартість (арк..справи37,38).

Від сплати судового збору позивач ОСОБА_2 звільнений за вимогами Закону України «Про судовий збір», як інвалід П групи.

При розгляді позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_2 та на користь позивачки ОСОБА_3 суд виходить з наступного:

Позивачем дійсно доведено, що відповідач необґрунтовано та безпідставно здійснював на нього тиск та примусив укласти договір страхування майна та страхування громадян від нещасного випадку 10.09.2010 року (арк..справи101) і тільки після укладення цього договору виплатив частково позивачу ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 13075,60 гривень. Позивачі багато разів з 21.05.2010 року зверталися до відповідача з заявами та претензіями(ар.справи52-60) та протягом певного терміну на їх заяви не звертали уваги.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було заподіяно позивачам страждання, бо відповідачем не було враховано фізичний стан позивачів, заподіяння шкоди їх здоров'ю та майну, за таких обставин, суд приходить до наступного висновку:

Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

На підставі ст.41 Конституції України право власності в Україні охороняється законом.

На підставі ст. 319 Цивільного Кодексу України право власності в Україні складається з права володіння, права користування та права розпорядження та може набуватися тільки на законних підставах". Виходячи з вимог ст..328 ЦК України позивачка набула право власності на законних підставах до яких відноситься купівля-продаж та має право розпорядитися своїм правом власності відповідно закону незалежно від волі інших осіб ( ст.316 ЦК України)

На підставі ст.ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, власник вправі вимагати захисту порушеного права власності в судовому порядку ( ст.16 Цивільного Кодексу України).

На підставі ст. 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода ,завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою ,яка її завдала.

Що стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі по 2550,00 гривень кожному позивачеві , суд приходить до висновку : згідно вимог ст.. 1167 ЦК України 2003 року моральна (немайнова)шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.

На підставі п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № ; з змінами, що внесені Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності(в тому числі інтелектуальної) прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.

Суд вважає, що дорожньо-транспортною пригодою дійсно заподіяно шкоду праву власності позивача ОСОБА_2, здоров'ю позивача ОСОБА_2 та позивачки ОСОБА_3, на підставі чого суд вважає ,що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково , бо позивачі довели, що понесла втрати немайнового характеру, моральні переживання та були порушенні нормальні життєві зв»язки через неможливість продовження активного громадського життя.

Суд приходить до висновку, що бездіяльністю відповідача позивача заподіяно втрати немайнового характеру, переживання у зв'язку з ушкодженням їх власності , тому моральна шкода підлягає стягненню в розмірі 1500,00 гривень кожному позивачеві.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Позовні вимоги щодо стягнення судових витрат, понесених позивачкою ОСОБА_3 при сплаті судового збору в сумі 229,40 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню, оплата за послуги банку (арк..4) в сумі 4,59 гривень стягненню не підлягає.

На підставі вищевикладеного,ст.55 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 22, 23, 1166, 1167, ЦК України, ст..ст.3,9,22,28,29,33,34,36,37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 3, 10,11,60,573,58,110-112, 115 ЦПК України, -

СУД В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства « Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта», треті особи - Харківська дирекція Відкритого акціонерного товариства « Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_5 про захист прав споживача ,,визнання прострочення страхових виплат протиправною, стягнення компенсацій, 3% річних за прострочення виконання зобов»язання , стягнення суми витрат ,сплачених за проведення експертного дослідження, стягнення недоплаченої вартості відновлювального ремонту автомобіля , стягнення судових витрат по сплаті судового збору та поштових відправлень, стягнення моральної шкоди - визнати частково обґрунтованими та задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства « Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 недоплачену суму вартості відновлювального ремонту ушкодженого транспортного засобу в сумі 2351,93 гривень (дві тисячі триста п»ятдесят одна гривень 93 коп), стягнути з Відкритого акціонерного товариства « Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 витрати, понесені сплатою авто товарознавчого дослідження в сумі 450,00 гривень, стягнути витрати ,понесені відправлення поштових листів в сумі 7,30 гривень.

В частині позовних вимог про стягнення компенсацій, 3% річних, за користування грошовими коштами, упущеної вигоди, коефіцієнту інфляції, судових витрат по сплаті поштових рекомендованих листів на суму 53,10 гривень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства « Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 гривень, стягненні іншої суми витрат- відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства « Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду ,заподіяну неправомірними діями в сумі 1500,00 (одна тисяча п»ятсот гривень), стягнути з Відкритого акціонерного товариства « Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду ,заподіяну неправомірними діями в сумі 1500,00 (одна тисяча п»ятсот гривень).

В іншій частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду з мотивувальною частиною виготовлено судом у п'ятиденний термін після проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення.

Рішення надруковане власноруч суддею Руднєвої О.О. у нарадчій кімнаті.

Головуючий: суддя О.О.РУДНЄВА