Рішення № 42734939, 16.02.2015, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/337/15

Єдиний унікальний номер 235/81/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Воробйова С.О.

при секретарі Подлєсній О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красноармійська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

14.01.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що з відповідачем він перебував у трудових відносинах з 13.07.1999року, працюючи на різних посадах та був звільнений 21.12.2010 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

В результаті тривалої роботи в умовах шкідливих факторів на вугільних підприємствах він отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, прикореневий і нижньодольовий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст.

03.11.2014 року у зв'язку з професійним захворюванням йому МСЕК встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково та рекомендовано медикаментозне лікування по професійному захворюванню.

Постановами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області йому були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги, а також щомісячні платежі в частині компенсації частини втраченого заробітку, виплати на відшкодування моральної шкоди не виплачувались.

Він вважає, що у зв'язку з професійним захворюванням, яке він зазнав під час роботи на підприємстві відповідача, у нього погіршилося здоров'я, що призвело до порушення особистих немайнових прав, порушена нормальна життєдіяльність, оскільки він постійно проходить лікування на що змушений витрачати немалі кошти, постійно відчуває фізичний біль та моральні страждання, тому вважає, що йому спричинена моральна шкода, яку повинен сплатити відповідач у розмірі 48000,00грн., заподіяної професійним захворюванням.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи їх відсутність, на задоволенні позову наполягають.

Представник відповідача Державного підприємства Вугільна компанія «Краснолиманська» позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення проти позову та заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, рішення по справі винести на розсуд суду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах х відповідачем ДП Вугільна компанія «Краснолиманська» з 13.07.1999року, працюючи на різних посадах та був звільнений 21.12.2010 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.4-8).

27.10.2014 року комісією на підприємстві відповідача, на підставі матеріалів розслідування хронічного професійного захворювання, було складено Акт по формі П-4, згідно якого встановлено факт отримання позивачем хронічного професійного захворювання, а саме: «Хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, прикореневий і нижньодоловий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. Захворювання професійне, встановлено вперше (а.с.9-11).

Згідно висновку «Клініки професійних захворювань» від 02.09.2014 року (а.с.23) позивачу ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання - хронічний бронхіт ІІ в фазі затихаючого загострення, прикореневий і нижньодоловий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст.

У 2010 році у позивача погіршилося здоров'я, тому він змушений був звільнитися з роботи, так як не міг переносити фізичні навантаження, змушений був неодноразово лікуватися в медичних установах (а.с.13-22).

03.11.2014 року позивачу МСЕК встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково (а.с.12)

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 25% працездатності у зв'язку з професійним захворюванням безстроково і після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Позивач ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, яке виникло в зв'язку з тривалим періодом праці в шкідливих умовах, обумовлених впливом промисловогоо фактору - пил.

Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов'язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, виписок із медичної карти стаціонарного хворого, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров'я позивача, те, що професійна працездатність в зв'язку з професійним захворюванням втрачена на 25% безстроково.

Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 12000,00 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 16, 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (р/р 26004051827012, Комерційний банк «Приватбанк», МФО 335496, ЄДРПОУ 31599557) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошову компенсацію у розмірі 12000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (р/р 26004051827012, Комерційний банк «Приватбанк», МФО 335496, ЄДРПОУ 31599557) на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: