Ухвала суду № 42733106, 17.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2621/15 Справа № 201/13556/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 56

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Ремеза В.А.

суддів - Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря - Видюкової Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі по тексту ПАТ «Державний ощадний банк України»),

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2015р. за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спричинену матеріальну шкоду та судових витрат, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014р. ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спричинену матеріальну шкоду, посилаючись на те, що відповідачі працюють в ПАТ «Державний ощадний банк України» на посаді контролерів касирів ТВБВ 1 типу № 10003/0603 філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», і при здійсненні операцій з видачі вкладникам національної картки 14.11.2012р. вони помилково видали компенсаційні кошти з поточних рахунків за заявою на видачу готівки з рахунків, на яких відсутні кошти для виплат компенсації, а клієнти повинні були отримати лише національну картку, чим було завдано шкоду банку на суму 9 126,77грн.

За результатами службового розслідування від 19.11.2012р. було встановлено неналежне виконання своїх обов'язків відповідачами, і оскільки з відповідачами у 2004р. були укладені про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, а тому позивач просив стягнути з відповідачів солідарно в рахунок відшкодування заборгованості за спричинену матеріальну шкоду 9 126,77грн. та витрати по справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2015р. ПАТ «Державний ощадний банк України» було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працюють в ПАТ «Державний ощадний банк України» на посаді контролерів касирів ТВБВ І типу № 10003/0603 філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк».

14.11.2012р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконуючи свої трудові обов'язки, при здійсненні операцій з видачі вкладникам компенсаційних коштів, видали компенсаційні кошти з поточних рахунків за заявою на видачу готівки з рахунків, на яких були відсутні кошти для виплат компенсації на суму 9 126,77грн.

01.03.2004р. ОСОБА_3 уклала з позивачем договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

30.11.2004р. такий договір було укладено позивачем і з відповідачем ОСОБА_2

Звернувшись до суду з цим позовом до відповідачів про стягнення завданої шкоди, позивач зазначав, що шкоду завдано діями відповідачів при виконанні ними трудових відносин.

Згідно ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ст. 1351 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від29.12.1992р. №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», виходячи з вимог ст. 15 ЦПК суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.04.2014р. за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, позивачу ПАТ «Державний ощадний банк України» було відмовлено у задоволенні позовних вимог, і вказане рішення набрало законної сили 22.05.2014р.

Зазначеним рішенням було встановлено, що 14.11.2012р. відповідачі здійснювали банківські операції по видачі вкладникам компенсаційних коштів за заявами на видачу готівки з відповідних рахунків на підставі програмного забезпечення, яке було встановлено позивачем по справі, і на момент видачі коштів комп'ютерне програмне забезпечення, яке було встановлено в ТВБВ не надавало можливості здійснити перевірку під час проведення операції про наявність або відсутність коштів на рахунку, і про вказані обставини їм стало відомо 19.11.2012р. після повідомлення про зазначене з головного офісу Банку.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином виходячи, що рішенням суду від 07.04.2014р. було встановлено відсутність вини відповідачів у завданні Банку шкоди на заявлену суму 9 126,77грн., оскільки відповідачі при здійсненні банківських операцій по видачі вкладникам компенсаційних коштів на підставі встановленого програмного забезпечення не мали можливості перевірити відсутність коштів у вкладників, і вказане рішення суду є обов'язковим при розгляді іншої справи, а тому встановивши вказані обставини суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, і колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Доводи ПАТ «Державний ощадний банк України» в апеляційній скарзі про те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з посиланням на порушення судом при розгляді справи положень ст. 212 ЦПК України безпідставні, оскільки судом встановленні обставини на підставі доказів наданих сторонами в порядку ст. 60 ЦПК України з урахуванням положень ст. 61 ЦПК України, а тому доводи апеляційної скарги лише свідчать про непогодження з оцінкою судом доказів, та не свідчать про незаконність ухваленого по справі рішення.

Керуючись ст. ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2015р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з моменту проголошення.

Судді: