Рішення № 42731910, 14.01.2015, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2430/14-ц

Провадження №2/173/207/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2015 м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Шевченко О.Ю.

при секретарі судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Шевченко О.Ю. від 17 листопада 2014 року було роз'єднано даний позов у самостійні провадження: позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-300/0224/2007 від 4 травня 2007 року та позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME300/113/2006 від 22 грудня 2006 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.56-59) зазначено, що 22 грудня 2006 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № СМ-SME300/113/2006, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 99 000 дол. США. Для забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором з ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» був укладений договір поруки № SR- SME300/113/2006 від 22 грудня 2006 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 забов'язань перед Банком. Також для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та АТ «ОТП Банк» був укладений договір поруки № SR-SME300/113/2006/2 від 16 листопада 2009 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 забов'язань перед Банком.

ОСОБА_2 допустила порушення зобов'язання, а саме не здійснила своєчасно погашення кредиту, що призвело до виникнення заборгованості. За прострочення виконання зобов'язань було нараховано пеню в розмірі 4 780 364 грн. 04 коп. На підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № СМ-SME300/113/2006. На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1,ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 6 090 052 грн. 83 коп.: 1 201 266 грн. - залишок заборгованості за кредитом; 108 422 грн. 78 коп. -заборгованість за відсотками; 4 780 364 грн. 04 коп. - штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання.

В судове позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи у відповідності до ч. 4 ст. 75 Цивільного процесуального кодексу України повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, заяву про розгляд справи за їх відсутності не надали.

В порядку ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

22 грудня 2006 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № СМ-SME300/113/2006. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 99 000 дол. США строком до 20 грудня 2016 року з умовами сплати процентів в розмірі фіксованої процентної ставки 5 % (а.с.7-21).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Уклавши із закритим акціонерним товариством комерційний банк «ОТП Банк» кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, ОСОБА_2 порушила договірні зобов`язання, що призвело до виникненя заборгованості, яка згідно з розрахунком позивача станом на 9 вересня 2014 року становить 102 143,08 дол. США: 93 687, 15 дол. США ( 1201 266 грн. 00коп.) - залишок заборгованості за кредитом; 8455, 93 дол. США (108 422 грн. 78 коп.) - сума відсотків за користування кредитом (а.с.60-76).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Доказів повернення кредиту на день ухвалення рішення сторонами суду не надано. У зв'язку з чим суд вважає законним та обґрунтованими вимоги позивача про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Умовами договору передбачено відповідальність за невиконання зобов'язання. Так п. 4.1 передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочки.

Згідно з розрахунком позивача сума заборгованості по пені станом на 9 вересня 2014 року становить 372 822, 24 дол. США (4 780 364 грн. 04 коп.) (а.с.60).

Розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Верховний Суд України 3 вересня 2014 року за наслідками розгляду справи № 6-100 цс 14 зробив правовий висновок про те, що частина третя статті 551 Цивільного кодексу України з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу країни щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Згідно з ч. 1 ст.360-7 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх судів України.

У зв'язку з чим суд вважає за можливе зменшити суми неустойки, яка підлягає стягненню.

Також на виконання зобов'язання за кредитним договором 22 грудня 2006 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки SR- SME300/113/2006, відповідно до умов якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 (Боржником) її боргових зобов'язань перед Кредитором за кредитним договором № СМ-SME300/113/2006 від 22 грудня 2006 року (а.с.22-25).

16 листопада 2009 року між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки SR- SME300/113/2006/2, відповідно до умов якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 (Боржником) її боргових зобов'язань перед Кредитором за кредитним договором № СМ-SME300/113/2006 від 22 грудня 2006 року (а.с.26-28).

Відповідно до положень ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно з ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи те, що доказів розірвання, припинення або визнання недійсним договорів поруки, укладених між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сторонами не надано, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з боржника та поручителів як солідарних боржників законними та обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

На підставі договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором № № SME300/113/2006 від 22 грудня 2006 року (а.с.29-32).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що позов задоволено частково, а тому згідно з ч.1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача на його користь пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 551, 553, 554, 1050 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60‚ 88, 212-215, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ін.н. НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (і.н.НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421, п/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк» м. Київ МФО 300528) заборгованість за кредитним договором № SME300/113/2006 від 22 грудня 2006 року в розмірі 1 409 688 грн. 78 коп.:

1 201 266 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом;

108 422 грн. 78 коп. - заборгованість за процентами;

100 000 грн. - неустойка

та судові витрати у розмірі 3654 грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити рішення суду шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю.Шевченко