Рішення № 42731673, 11.02.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4590/14-ц

(2/199/115/15)

РІШЕННЯ

Іменем України

26 січня 2015 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

при секретарі Яншиній Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Явір-2005», третя особа ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Приватного підприємства «Явір-2005» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог посилалась на те, що 14 жовтня 2013 року, близько 16 годин 10 хвилин ОСОБА_2, який перебував в трудових відносинах з ПП «Явір 2005», керуючи автомобілем «Рено Дастер», р/н НОМЕР_1, який належить ТОВ «Явір 2000», рухався по вул. Лейтенанта Роя з боку вул. Вітряної у напрямку вул. Широкої у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, при цьому, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, почав рух не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, на перехресті вул. Лейтенанта Роя та вул. Широкої допустив наїзд на ОСОБА_1, в той час коли вона знаходилася на смузі його руху, перетинала проїжджу частину справа наліво.

В результаті ДТП ОСОБА_1, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 4782е від 19.11.13 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню, лінійного перелому потиличної кістки ліворуч, епідуральних гематом в лівій гемісфері головного мозку (оперативне втручання з приводу кістково-пластичної та резекційної трепанації черепа ліворуч та видаленням гострих епідуральних гематом), що ускладнилося правостороннім геміпарезом, астенічним та лікворно-дісциркулярним синдромами, садна лівого ліктьового суглобу та лівого колінного суглобу, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2014 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засуджений до 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Цивільний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.09.2014 року вказаний вирок був залишений без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 знаходилась у лікарнях значний час, перенесла тяжкі операції, приймала велику кількість ліків та після тривалого лікування 04.02.2014 року їй була встановлена перша група інвалідності з діагнозом: загальне захворювання з порушенням функцій стояння та ходьби.

Позивачка зазначає, що матеріальні витрати, які вона понесла внаслідок ДТП, складають 8 449,2 грн., з яких: витрати на посилене харчування для відновлення організму після отриманих травм на суму 2500 грн.; витрати на проїзд для транспортування до лікарень, у зв'язку з важким станом та витрат на пальне для відвідування ОСОБА_1 у лікарні та для проїзду до неї для нагляду на суму 1949,6 грн.; витрати на правову допомогу у сумі 4000 грн.

Окрім цього, діями третьої особи ОСОБА_2, який на час скоєння ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах, позивачці було завдано значної моральної шкоди, що виразилася в фізичному болю та стражданнях від їх прояву, довгого часу лікування в лікарні, встановлення першої групи інвалідності, моральних стражданнях, які вона випробувала під час процесу лікування, реабілітаційного періоду. На даний час ОСОБА_1 не може виконувати будь-яку домашню роботу та працювати, не може вести повноцінно господарство, її стан вимагає постійного стороннього нагляду та допомоги. У відшкодування моральної шкоди позивачка просила суд стягнути з відповідача 300 000 гривень.

Представник позивачки підтримав позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, у судовому засідання надав пояснення, аналогічні викладеним у позовні заяві.

Представник відповідача позов визнав частково, посилаючись на те, що позивачка не надала жодних доказів, підтверджуючих необхідність у посиленому харчуванні під час лікування, а стягнення витрат на пальне для відвідування потерпілої не передбачено законодавством. Також в матеріалах справи відсутній розрахунок затраченого часу та розрахунок оплати юридичної допомоги на суму 4000 грн. саме в рамках вказаної цивільної справи. Проти відшкодування моральної шкоди представник позивача заперечував в частині розміру відшкодування у повному обсязі, зазначивши, що 300000 грн. є не співрозмірною сумою завданим стражданням.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду копію відповіді ПрАТ СК «Провідна», згідно з якою загальна сума виплаченого позивачці страхового відшкодування шкоди, завданої їй внаслідок ДТП, у тому числі і моральної шкоди, склала 63544,66 грн.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про день слухання справи повідомлявся у встановленому порядку.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

У судовому засіданні встановлено, що 14 жовтня 2013 року, близько 16 годин 10 хвилин ОСОБА_2, який перебував в трудових відносинах з ПП «Явір 2005», керуючи автомобілем «Рено Дастер», р/н НОМЕР_1, який належить ТОВ «Явір 2000», рухався по вул. Лейтенанта Роя з боку вул. Вітряної у напрямку вул. Широкої у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, при цьому, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, почав рух не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеку іншим учасникам руху, у зв'язку з чим на перехресті вул. Лейтенанта Роя та вул. Широкої допустив наїзд на ОСОБА_1, в той час коли вона знаходилася на смузі його руху, перетинала проїжджу частину справа наліво.

В результаті ДТП ОСОБА_1, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 4782е від 19.11.13 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню, лінійного перелому потиличної кістки ліворуч, епідуральних гематом в лівій гемісфері головного мозку (оперативне втручання з приводу кістково-пластичної та резекційної трепанації черепа ліворуч та видаленням гострих епідуральних гематом), що ускладнилося правостороннім геміпарезом, астенічним та лікворно-дісциркулярним синдромами, садна лівого ліктьового суглобу та лівого колінного суглобу, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Починаючи з 15.10.2013 року позивачка періодично знаходилася на лікуванні в різних лікарнях м. Дніпропетровська з діагнозом: черепно-мозкова травма, що підтверджується відповідними довідками лікувальних закладів та випискою з історії хвороби №7246 від 18.04.2014 року. Після тривалого лікування 04.02.2014 року позивачці була встановлена перша група інвалідності з діагнозом: загальне захворювання з порушенням функцій стояння та ходьби, що підтверджується довідкою МСЕК АВ №0240325 (а.с. 45).

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2014 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засуджений до 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки (а.с. 7-9). Цивільний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.09.2014 року вказаний вирок був залишений без змін, а апеляційна скарга без задоволення (а.с. 138-141).

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок по кримінальній справі, або постанова суду по справі про адміністративне правопорушення, які вступили в законну силу, обов'язкові для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій осіб, стосовно якого винесені вирок або постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії і чи скоєні вони даною особою.

Водій транспортного засобу ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем - ПП «Явір 2005», працюючи водієм автотранспортних засобів на підставі наказу №56-к від 16.09.2013 року (а.с. 10).

Згідно з положеннями ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з листа ПрАТ СК «Провідна» від 28.11.2014 року №23-03/17734 на підставі заяви ОСОБА_1 та наданих документів, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачці страховою компанією було відшкодовано 19226,72 грн. витрат на лікування, 41292,00 грн. шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, а також 3025,94 грн. у відшкодування моральної шкоди (а.с. 160).

Приймаючи до уваги обставини скоєння злочину, його тяжкість, завдану фізичну та психологічну травму позивачці, не виключаючи наслідків прояву завданих пошкоджень у майбутньому та встановлення їй першої групи інвалідності, суд вважає у відшкодування моральної шкоди, завданій ОСОБА_1, стягнути з Приватного підприємства «Явір-2005» на її користь 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 8449,20 грн. суд вважає відмовити, оскільки позивачкою не надано доказів у підтвердження необхідності у поліпшеному харчуванні на суму 2500,00 грн. Вимоги про стягнення витрат на пальне для відвідування потерпілої у сумі 1946,60 грн. не ґрунтуються на законі, до того ж ці вимоги заявлені не особою, яка їх понесла. Що стосується витрат на юридичну допомогу, то в матеріалах справи міститься розрахунок такої допомоги станом на 14.07.2014 року, починаючи з 25.12.2013 року на суму 5846,40 грн., який суд не може прийняти як підставу для стягнення вказаної суми в межах даної цивільної справи, оскільки до суду позивачка звернулась 03.06.2014 року, у зв'язку з чим зазначені витрати пов'язані з участю представника у іншому судовому процесі.

Також з відповідача підлягає стягненню 243,60 гривень витрат по сплаті судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 60, 79, 84, 85, 88, 169, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1167, 1172, 1177, 1187, 1195 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Явір-2005», третя особа ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Явір-2005» на користь ОСОБА_1 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди.

В іншій частині позову, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя: