Ухвала суду № 42729048, 09.02.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/822/13-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С.І.Провадження № 22-ц/780/676/15 Доповідач у 2 інстанції Журба С.О.Категорія 46

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Управління Державного земельного агентства у Вишгородському районі Київської області, Хотянівська сільська рада Вишгородського району Київської області, садівниче товариство «Побутовик», про відновлення меж, усунення перешкод в користуванні та володінні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував наступним: що він та відповідач ОСОБА_3 є членами садового товариства «Побутовик» з 1996 року. Відповідно до державних актів від 18 серпня 1998 року обоє мають земельні ділянки на праві приватної власності, які є суміжними: позивачу належить земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,116 га, а відповідачу - сусідня земельна ділянка НОМЕР_2 площею 0,91 га. Восени 2012 року при підготовці та виготовленні технічної документації та проведенні інвентаризації земельної ділянки для виготовлення кадастрового плану фахівцями Держкомзему було виявлено факт незаконного переміщення ОСОБА_3 свого паркану у глибину його території за межу, що розділяє їх земельні ділянки. Оскільки відповідачем порушено межі земельної ділянки позивача, він звернувся до суду за захистом свого права.

Справа судами розглядалася неодноразово.

У ході нового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, просив суд зобов`язати ОСОБА_3 відновити межу, яка поділяє їх земельні ділянки шляхом перенесення паркану відповідно до плану встановлення меж № 1 висновків землевпорядної документації від 30 травня 2010 року виробничого кооперативу «Укрземпроект». Крім того, просив визнати недійсним кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_3, виготовлений державним кадастровим реєстратором Управління Дерземагенства у Вишгородському районі Київської області.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Обґрунтував апеляційну скаргу тим, що ним було надано належні докази про порушення відповідачем його прав. Вважає висновки суду такими, що не відповідають вимогам закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає наведеним вимогам, відтак підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Ст. 3 ЦПК України встановлено, що особа в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було належним чином доведено наявності порушення з боку відповідача його прав в користуванні земельною ділянкою. Свою позицію позивач обґрунтовував висновком перевірки землевпорядної документації від 30 травня 2010 року, проведеної виробничим кооперативом „Укрземпроект" за дорученням Вишгородського районного суду у межах цивільної справи № 5/2-911/2010 за позовом садівничого товариства „Побутовик" до ОСОБА_3 про самовільне заняття земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні дорогою суспільного користування.

Відповідно до наведеного висновку площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3, становить 0,910 га, що відповідає площі згідно державного акту, проте фактична конфігурація ділянки була змінена. При цьому вказаний висновок не містить даних щодо того, яким чином, в якій мірі та чи взагалі ділянка відповідача накладається на ділянку позивача. Фактично мова щодо спільної межі між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вказаному висновку взагалі не йшла, оскільки дана межа не була ні предметом спору у справі № 5/2-911/2010, ні предметом дослідження перевірки землевпорядної документації. За таких умов зазначений висновок не може вважатися достатнім доказом на підтвердження посилань позивача щодо накладення ділянки відповідача на його ділянку.

В ході розгляду справи суд першої інстанції неодноразово звертав увагу позивача на наведену обставину та роз'ясняв процедуру та порядок призначення відповідної експертизи, в ході якої можливо б було дати чітку відповідь щодо наявності чи відсутності накладення ділянок, однак позивачем так і не було поставлене перед судом питання про призначення вказаної експертизи. За таких умов суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність посилань позивача, що виключає можливість задоволення позовних вимог. Натомість, як вбачається із зведеного кадастрового плану земельних ділянок в СТ „Побутовик", який було проведено інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_4 на підставі дозволу Вишгородської районної державної адміністрації, згідно вихідної земельної документації та державних актів про право власності на земельні ділянки фактичне місцезнаходження земельних ділянок обох сторін по справі не відповідає координатам за їх державними актами. При цьому фактичні межі землекористування ОСОБА_2 перебувають за юридичними межами як своєї земельної ділянки, так і земельної ділянки ОСОБА_3 з накладенням саме на її земельну ділянку в юридичних межах, а не навпаки, як про це в позові стверджує позивач. При цьому земельна ділянка позивача ОСОБА_2 в межах існуючої огорожі на 0,0411 га є більшою за розмір його земельної ділянки згідно державного акту про право приватної власності на землю. За таких умов посилання позивача про порушення його права землекористування з боку відповідача не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи той факт, що порушень вимог матеріального і процесуального законодавства при вирішенні справи судом першої інстанції колегія суддів не вбачає, підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді