Постанова № 42726720, 12.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2015 рокусправа № 804/9553/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі №804/9553/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СІСТАР» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування карток відмови та рішень про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання противоправним та скасування: картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.04.13 №110080000/2013/00069, від 29.04.2013 р. №110080000/2013/00070; рішення про коригування митної вартості товарів від 29.04.13 №110080000/2013/100061/1, від 29.04.13 №110080000/2013/100064/1.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача та оскарженими рішеннями про відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та коригування митної вартості товарів, оскільки відповідачу були надані усі необхідні, передбачені Митним кодексом України документи, які обґрунтовано та безперечно доводили вартісні показники такого товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема у скарзі зазначено. що під час здійснення перевірки наданих позивачем до митного оформлення документів, посадовою особою відповідача виявлені розбіжності про які зазначалось позивачеві, проте з урахуванням ненадання додаткових документів, відповідачем прийняті оскаржені рішення відповідно до норм чинного законодавства. У ході розгляду справи доводи відповідача не спростовані.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження митниці щодо відсутності у інвойсах, які були надані при митному оформленні товару, номеру та дати контракту, невідповідність датам та сумам банківських документів у зв'язку з чим не було можливості ідентифікувати товар, який ввозився є необґрунтованими та безпідставними. Суд вважав, що позивачем надані всі документи, які надають можливість здійснити митне оформлення товару за методом визначеним позивачем.

Колегія суду не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, вважає їх помилковими та зазначає наступне.

Судом встановлено що позивачем було укладено контракт купівлі-продажу №7В9Р7FАЗ від 05.02.2013 р. з компанією "U.S. Streel Kosice. s.r.o." (Словаччина) на придбання товару - «прокат плоский з вуглецевої сталі, оцинкований шляхом гарячого окупання, в рулонах, гладкий, стандарт у кількості 67420 кг. та 32800 кг.».

На виконання вказаного контракту 29.04.2013р. позивачем з метою розмитнення вказаного поставленого товару позивачем було подано до митного оформлення митні декларації: № 110080000/2013/110724, №110080000/2013/110727 та такі документи: - картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 03.04.2013 № 110/2012/0001154; накладна ЦІМ/УМВС від 23.04.2013 р. № 11912, № 11914; рахунок - фактура (інвойс) від 17.04.2013 р. № 113/80419701, № 113/80419601; рахунок - фактура (інвойс) від 17.04.2013 р. № 113/90275001; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 7В9Р7FАЗ від 05.02.2013 р.; внутрішній договір (контракт) доручення від 10.04.2012 р. № 3А/1; довідку про проведення декларування валютних цінностей від 08.04.2013 р.; сертифікати якості; копії митних декларацій.

Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням першого методу.

Згідно з повідомленням митниці декларанту в результаті здійсненої відповідачем перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, були виявлені наступні розбіжності: в додатках до МД №110080000/2013/110724 від 29.04.2013 р. інвойс №113/80419701 від 17.04.2013 р. не містить посилання на номер та дату контракту (№ 7В9Р7FАЗ від 05.02.2013 р); в додатках до МД №110080000/2013/110727 від 29.04.2013 р. інвойси № 113/90275001 та № 113/80419601 не містять посилання на номер та дату контракту (№ 7В9Р7FАЗ від 05.02.2013 р.), зазначений у Інвойсах ID продавця (SK7020000119) не співпадає із кодами продавця, зазначеними у контракті (№ 7В9Р7NАЗ від 22.02.2013 р. (SK2020052837).

В результаті проведеної консультації декларанта зобов'язано надати протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач повідомив відповідача про неможливість надати додаткові документи по МД №110080000/2013/110724 від 29.04.2013 р та №110080000/2013/110727 від 29.04.2013 р. (а.с. 78-79).

За результатами здійснення митним органом перевірки наданих позивачем документів відповідачем прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів від 29.04.13 №110080000/2013/100061/1 та №110080000/2013/100064/1 (а.с. 23, 33), відповідно до якого митну вартість скориговано до 0,97 доларів США/кг (на "прокат плоский з вуглецевої сталі, оцинкований шляхом гарячого окупання, в рулонах, гладкий, стандарт") на підставі наявних у митниці відомостей (МД № 110080000/2013/104937 від 04.03.13, метод 6, товар ідентичний, той же виробник U.S. Streel Kosice. s.r.o., вага 45511,34 кг - 0,97 дол. США/кг) із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 60 МКУ. На підставі вказаних рішень відповідачем виставлені картки відмови у митному оформленні товарів від 29.04.13 №110080000/2013/00069 та №110080000/2013/00070 (а.с. 22, 34).

Позивачем до відповідача були подані декларації: № 110080000/2013/110878 від 29.04.2013 р. та № 110080000/2013/110860 від 29.04.2013 р. з урахуванням митної вартості, визначеної рішеннями про коригування митної вартості товарів від 29.04.13 №110080000/2013/100061/1 та №110080000/2013/100064/1 та товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України (далі по тексту постанови - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Таким чином митний орган може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

В даних спірних правовідносинах у митниці під час проведення контролю за визначенням митної вартості товару виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, оскільки встановлено, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності.

Зокрема, позивачем до документів митного оформлення були надані рахунки-фактури від 17.04.2013р. які неможливо було, з урахуванням їх дати, сум, встановити їх приналежність саме до цієї партії товару оскільки відповідно умов зовнішньоекономічного контракту оплата товару здійснювалася протягом 15 днів після виставлення рахунку-фактури або авансовим платежем: 100% відповідно до інвойсу-проформи (20% - до 5 днів від дати виставлення, 80% напередодні відвантаження), а платіжні документи позивач не надав; товар, який ввозився на митну територію є об'єктом біржової торгівлі, позивачем не було надано даних про біржові котирування за календарний місяць, в якому здійснювалось відвантаження товару; надані позивачем інвойси від 17.04.2013р. №113/80419701, № 113/80419601, №113/90275001 які не містять посилань на номер та дату контракту, що унеможливлює ідентифікувати такі саме з цією поставкою товару; крім того, відповідно до контракту від 05.02.2013р. №7В9Р7FА3 покупцем товару є ТОВ НВП «Сістар», а відповідно даних зазначених позивачем у гр.. 8 МД - одержувачем товару є ТОВ «Дніпровська Сталева Компанія-Термінал» та позивач з приводу зазначеного не надав будь-яких документів на підтвердження зазначеного.

У зв'язку із обґрунтованими сумнівами щодо заявленої митної вартості товару митний орган витребував у декларанта додаткові документи, передбачені законодавством, з проведенням процедури консультацій з декларантом. Подані позивачем платіжні документи містили посилання на контракт №7В9Р7FА3 та не містили посилань на специфікації, дата платіжних доручень не кореспондувалася із датами заявлених інвойсів, у зв'язку з чим не було можливості ідентифікувати товар. Сума заявлена у контракті та у платіжних дорученнях не співпадала, одержувачем товару є ТОВ «Дніпровська Сталева Компанія-Термінал» але покупець товару відповідно контракту є позивач.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними дії відповідача, що неподання декларантом витребуваних митним органом додаткових документів надає право митному органу визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, документів, наданих позивачем відповідно вимог ст.57 МК України, оскільки, заявлені позивачем відомості щодо митної вартості імпортованого товару - документи, подані декларантом до митного контролю та митного оформлення ставлять під сумнів достовірність інформації про заявлену митну вартість товарів за ціною господарської операції.

Подані позивачем документи до митного органу в період дії гарантійних зобов'язань не спростовують висновків відповідача, оскільки подані платіжні доручення від 18.05.2013р., а додані документи FCD11080, 110878 не заявлялись до митного оформлення, наданий прас-лист виробника дійсний на виробництво товару в березні 2013р., що не відповідає відвантаженому товару у квітні 2013р., а посилання на висновки експерта щодо ринкової вартості товару то така не є тотожна поняттям митної вартості, крім того висновки ґрунтуються на умовах поставки - DAР Ужгорож, що не відповідає умовам поставки позивача.

Стосовно наявності підстав для застосування митним органом резервного методу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч.3 ст.58 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним згідно з положеннями статті 57 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 59-64 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується послідовно, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Виходячи з наведеного та ненадання позивачем при митному оформленні митному органу належних та допустимих доказів щодо об'єктивно підтвердженої митної вартості товару, відповідач мав підстави для визначення митної вартості товару за наявними документами, та обґрунтував неможливість застосування попередніх методів.

Встановлено, що митним органом при здійсненні контролю співставлення, тобто порівняння рівня заявленої митної вартості з інформацією, наявною у митного органу щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено встановлено було, що в базі даних ЄАІС наявна інформація щодо митних оформлень аналогічного товару за МД, здійснених у березні 2013 року та розмитнених за резервним методом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що використовуючи владні управлінські функції при визначенні митної вартості товару, митний орган діяв в порядку черговості послідовного використання методів, передбачених статтями 59-61 Митного кодексу України.

Враховуючи зазначене, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково не надав оцінку вказаним доводам відповідача, тому постанова суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі №804/9553/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СІСТАР» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування карток відмови та рішень про коригування митної вартості - скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанови набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак

Згідно з оригіналом

Помічник судді В.Ю. Антіпова