Рішення № 42726283, 11.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р.Справа № 922/336/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Антрацитівське МКП "Теплокомуненерго" про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Єфременко О.О.,за дов.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

16.01.2015р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Антрацитівське МКП "Теплокомуненерго" 73 080,26 грн. за договором купівлі -продажу природного газу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, і зв'язку з чим справа розглядається в порядку ст.75 ГПК України за наявними в ній обставинами.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали повно та всебічно з'ясувавши обставини, на яких грунтується позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

28 грудня 2012р. між НАК "Нафтогаз України" (позивач) та Антрацитівське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" (відповідач) було укладено договір №13/2967-БО-20 купівлі- продажу природного газу (договір).

Відповідно до п.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013р. природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

На виконання договору продавець з січня по грудень 2013р. передав, а покупець отримав природний газ разом на суму 11 770 609,00 грн.

-Акт приймання - передачі газу від 30 вересня 2013р. на суму 2 642 038,88 грн.

-Акт приймання - передачі природного газу від 30 вересня 2013 р. на суму 1 847 394,69 грн.

-Акт приймання - передачі природного газу від 30 вересня 2013р. на суму 2 264 428,95 грн.

-Акт приймання - передачі природного газу від 30 вересня 2013р. на суму 964 564,45 грн.

-Акт приймання -передачі природного газу від 31 жовтня 2013р. на суму 759 549,54 грн.

-Акт прийма - передачі природного газу від 30 листопада 2013р. на суму 1 206 945,58 грн.

-Акт прийома-передачі природного газу від 31 грудня 2013р. на суму 2 085 689,91 грн.

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 1 280 100,00 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Таким чином, відповідач не повністю виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу.

Крім цього, всупереч п.1.1 та п.6.1 договору, відповідач неоднаразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання неналежним чином, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений природний газ не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу у розмірі 10 490 509,00 грн..

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору встановлено відповідальність за невиконання покупцем умов п.6.1 договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищенаведеного пункту договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору від зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до наданого до справи розрахунку сума пені, яку відповідачу належить сплатити на користь позивача станом на 13.07.2014 року складає 855 392,14 грн.

ч.2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, а також суму боргу з урахуванням інфляції.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума 3% річних станом на 13.07.2014 року, які належить сплатити відповідачу на користь позивача складає 350 771,32 грн.

Сума інфляційних втрат відповідно до розрахунку станом на 13.07.2014 року складає 1 257 697,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що позовні вимоги належним чином обгрунтовані, законні та такі ,що підлягаєть задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1,12,22,33,43,44,49,75,82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (код 03076618, юр.адреса: 94613, Луганська обл., м.Антрацит, вул. Горноспасательна, 4) на користь Публічного акціонерго товариства "НАК Нафтогаз України" (код.20077720., юр адреса: 01001, м. Київ, вул.Богдана Хмельницького,6) суму основного боргу у розмірі 10 490 509,00 грн., 855 392,14 грн. пені, 350 771,32 грн. 3% річних, 1 257 697,80 грн. інфляційних витрат та 73 080,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 12.02.2015 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа №922/336/15