Ухвала суду № 42725884, 16.02.2015, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

___________________________

УХВАЛА

16.02.2015 Справа № 907/360/14

Суддя господарського суду Закарпатської області Н.М. Ващиліна

розглянувши заяву малого підприємства „Тиса” №1 від 16.01.2015 (вх.№02.5.1-14/1433/15 від 04.02.2015) про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 28.05.2014 у справі №907/360/14 на 18 місяців,

За участю представників сторін:

від заявника (малого підприємства „Тиса) – не з”явився;

від позивача (Публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго”) – не з”явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.05.2014 року у справі №907/360/14 присуджено до стягнення з малого підприємства „Тиса” на користь Публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго” суму 26840,91 грн., а також суму 1827,00 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2014р. рішення господарського суду Закарпатської області від 28.05.2014 року у справі № 907/360/14 скасовано, прийняти нове рішення – в позові відмовити.

Постановою Вищого господарського суду України постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі № 907/360/14 скасовано, рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 травня 2014 року у справі № 907/360/14 залишено в силі.

На примусове виконання постанови Вищого господарського суду України господарським судом Закарпатської області 05.01.2015 року видано наказ.

Відповідач по справі – Мале підприємство „Тиса” звернулося до суду з заявою №1 від 16.01.2015 (вх.№02.5.1-14/1433/15 від 04.02.2015) про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 28.05.2014 у справі №907/360/14 на 18 місяців. Заяву обґрунтовано посиланням на перебування підприємства у важкому фінансовому становищі та відсутністю фінансово-господарської діяльності підприємства, в підтвердження чого до заяви долучено копію податкової декларації по податку на прибуток за 2014 рік, виписку банку про відсутність руху коштів за 2014 рік.

Ухвалою суду від 05.02.2015р. заяву про розстрочку виконання рішення суду призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2015 на 11:год.

Заявник (відповідач) явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення з ухвалою суду про призначення до розгляду заяв про розстрочку виконання рішення суду міститься в матеріалах справи – а.с.3); доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про розстрочку виконання рішення на вимогу суду, не подав.

Представник позивача (стягувача) для участі в судовому засіданні не з”явився. Надісланим на адресу суду відзивом на заяву про розстрочку виконання рішення суду проти надання розстрочки виконання рішення господарського суду від 28.05.2014 по справі № 907/360/14 заперечив та просить відмовити заявнику (боржнику) у задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення. В обґрунтування заперечень проти надання розстрочки виконання рішення суду посилається на те, що поданою заявою боржник затягує процес виконання рішення, оскільки упродовж всього періоду з моменту вирішення спору не здійснив жодної оплати. Додатково посилається на те, що відповідачем (боржником) не подано жодного належного письмового доказу на підтвердження підставності своїх вимог. Крім того, стягувач звертає увагу суду на те, що протягом 10.02.2015-11.02.2015 відповідачем здійснено оплату коштів, які підлягали стягненню згідно рішення суду від 28.05.2015 по справі №907/360/14 (в підтвердження долучено до матеріалів справи банківську виписку від 11.02.2015). Звертає увагу суду на те, що заявник подав виписку з банку про відсутність руху коштів за 2014 рік тільки по одному з банківських рахунків; про здійснення ним господарської діяльності свідчить факт споживання ним електроенергії та її оплати. Просить врахувати, що відповідач всіляко затягував розгляд справи та винесення рішення і врахувати інфляційні процеси в державі.

Розглянувши заяву малого підприємства „Тиса” №1 від 16.01.2015 (вх.№02.5.1-14/1433/15 від 04.02.2015) про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 28.05.2014 у справі №907/360/14 на 18 місяців, дослідивши подані сторонами в обґрунтування своїх тверджень документи, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 за №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Відтак, розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із наведеного, чинне законодавство у будь-якому випадку пов'язує розстрочення та відстрочення виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Суд відзначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

В даному випадку заявник, не надав достатніх доказів в підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування поданої заяви, крім того не подано доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів на банківських рахунках боржника, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного вище, дослідивши доводи заявника, суд дійшов висновку щодо недоведення у даному випадку заявником належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України існування виняткових обставин, що надавали б можливість вважати наявними підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення у даній справі.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України,

суд ухвалив:

1. В задоволенні заяви малого підприємства „Тиса” №1 від 16.01.2015 (вх.№02.5.1-14/1433/15 від 04.02.2015) про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 28.05.2014 у справі №907/360/14 на 18 місяців відмовити.

2. Копію ухвали надіслати стягувачеві та боржнику.

Суддя Н.М. Ващиліна