Постанова № 42725783, 16.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року Справа № 876/13223/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: Таряника В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

06.08.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2013 року ВП №38717343.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Шестаком О.В. 16.07.2013 року відкрито виконавче провадження ВП №38717343 з порушенням ст.21 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як юридична особа, є територіальним органом центрального органу виконавчої влади Пенсійного фонду України, а не його територіальним підрозділом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликаються на те, що виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-7144/2008 від 03.10.2012 року не підвідомче ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, оскільки вони, як юридична особа, є територіальним органом центрального органу виконавчої влади Пенсійного фонду України, а не його територіальним підрозділом, а тому виконавче провадження підлягає скасуванню.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Таряник В.О. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Згідно з ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 16.07.2013 року ВП №38717343 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-7144/2008, виданого 03.10.2012 року Львівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати і виплатити в користь ОСОБА_3 підвищення до пенсії на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з 13.11.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема виконавчі листи, що видаються судами.

Вимоги до виконавчого документа визначені в ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст. 258 КАС України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження - п. 6 ч.1 ст.26 Закону.

Оскільки, виконавчий документ не відповідає встановленим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимогам, колегія суддів приходить до висновку, що державний виконавець у відповідності до ст. 26 цього Закону зобов'язаний був відмовити у відкритті виконавчого провадження.

Нормами ст.20 Закону встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до п. 3.2.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (далі Інструкція-74/5) виконавчі дії проводяться державним виконавцем відповідного органу державної виконавчої служби, який розташований: за місцем проживання, роботи боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням його майна; за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника - юридичної особи; за місцем здійснення певних дій, які зобов'язаний вчинити боржник за відповідним рішенням суду або іншого органу (посадової особи).

Статтею 21 Закону вказано, що на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими, зокрема, боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Згідно Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління ПФУ від 27.06.2002 №11-2 головні управління ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в зазначеному Положенні не визначено, що головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, як вказано в ст.21 Закону.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шестака О.В. про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2013 року ВП №38717343, винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки висновки суду не грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді обставин справи у їх сукупності.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі №813/6124/13-а - скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шестака О.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2013 року № ВП 38717343.

Скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шестака О.В. про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2013 року № ВП 38717343.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний