Ухвала суду № 42725762, 04.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 р. Справа № 876/12515/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Корнієнко О.А.

представника відповідача 2: Назарука І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 р. у справі №809/1670/13-а за позовомДержавної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів» про стягнення коштів,

встановив:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 р. у справі №809/1670/13-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Комунального підприємства «Івано - Франківськводоекотехпром» та ТзОВ «Екопласт -Львів», про стягнення коштів у сумі 423012 грн., у позові було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована безпідставним посиланням на сплив строку для звернення до суду, оскільки перебіг такого строку починається не з моменту оформлення сторонами правочину первинних документів, а з моменту включення наслідків такої господарської операції до податкового обліку. Вважає таке порушення триваючим, а відтак, строки на звернення до суду у позивача не сплили.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Ухвалою від 03.09.2013 р. було закрито провадження у даній справі в частині вимог про визнання недійсним господарського зобов'язання. Оскаржуваною постановою по суті вирішено спір лише про стягнення коштів за недійсним зобов'язанням.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

Комунальне підприємство «Івано - Франківськводоекотехпром» діє на підставі статуту, зареєстрованого рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 15.04.2003 року №165, форма власності - комунальна. Товариство з обмеженою відповідальністю «Екопласт Львів» 04.10.2004 року зареєстроване як юридична особа виконавчим документом Львівської міської ради.

Комунальне підприємство «Івано - Франківськводоекотехпром» в охопленому перевіркою періоді отримало послуги з поставки товару (труби водяні та комплектуючі) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопласт Львів», що підтверджується видатковою накладною за №0020 від 17.03.2010 року на загальну суму 59919 грн., в тому числі ПДВ - 9986,50 грн., податковою накладною №0020 від 17.03.2010 року; видатковою накладною №0029 від 07.04.2010 року на суму 55445 грн., в тому числі ПДВ - 9240,85 грн., податковою накладною №0041 від 07.04.2010 року; видатковою накладною №0030 від 13.04.2010 року на суму 59919 грн., в тому числі ПДВ - 9986 грн., податковою накладною №0042 від 13.04.2010 року; видатковою накладною №0160 від 05.05.2010 року на суму 23779,52 грн., в тому числі ПДВ - 3963,25 грн., податковою накладною №0221 від 05.05.2010 року; видатковою накладною №0183 від 26.05.2010 року на суму 21193,12 грн., в тому числі ПДВ - 3532,19 грн., податковою накладною №0239 від 26.05.2010 року; видатковою накладною №0246 від 07.06.2010 року на суму 9883 грн., в тому числі ПДВ - 1647,17 грн., податковою накладною №0312 від 07.06.2010 року; видатковою накладною №0331 від 18.06.2010 року на суму 40744,92 грн., в тому числі ПДВ - 6790,82 грн., податковою накладною №0408 від 18.06.2010 року; видатковою накладною №0354 від 30.06.2010 року на суму 119838 грн., в тому числі ПДВ - 19973 грн., податковою накладною №0433 від 30.06.2010 року; видатковою накладною №0981 від 01.07.2010 року на суму 19562,57 грн., в тому числі ПДВ - 3260,43 грн., податковою накладною №0992 від 01.07.2010 року; видатковою накладною №3007 від 30.07.2010 року на суму 12727,80 грн., в тому числі ПДВ - 2121,30 грн., податковою накладною №2569 від 30.07.2010 року.

За отриманий товар Комунальне підприємство «Івано - Франківськводоекотехпром» проведено розрахунок із постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт Львів», підтвердженням чого є копії платіжних доручень.

Під час проведення планової виїзної перевірки Комунального підприємства «Івано - Франківськводоекотехпром» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року податковий орган дійшов переконання про фіктивність господарських операцій між відповідачами в період, що підлягав перевірці, посилаюсь при цьому на матеріали перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопласт Львів», якими встановлено нікчемність правочинів за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року.

Було порушено кримінальну справу слідчим відділом ПМ ДПА у Львівській області відносно ряду осіб за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 та ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, що полягало у реєстрації, придбання та перереєстрації суб'єктів господарювання без мети реального здійснення господарської діяльності, зокрема, реєстрація фіктивного суб'єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопласт Львів». Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року відповідних осіб було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.ст.27 ч.3, 28 ч.3, 205 ч.3 Кримінального кодексу України, на підставі ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію».

Скаржник стверджує, що вищезазначені господарські правовідносини відповідачів укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому, згідно з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України їх слід вважати нікчемними. Укладення таких угод тягне за собою наслідки у вигляді застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно - правових, а до адміністративно - господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України.

Посилання скаржника на те, що таке стягнення коштів не належить до адміністративно - господарських санкцій, не враховує норми ч. 1 ст. 238 ГК України, згідно із якою за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно - господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу (в редакції статті, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Посилання скаржника на те, що податковим органом не було пропущено строк для застосування адміністративно - господарських санкцій, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України, так як розрахунок по укладених правочинах проводився між відповідачами ще й у серпні місяці 2010 року, підставно не було взято до уваги судом першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язаннями, а у разі виконання зобов'язання однією стороною, - з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін, - усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З вищенаведеного вбачається, що умовою для застосування адміністративно -господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, є визнання договору недійсним, як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В частині 1 статті 236 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них. Такий умисел виникає при укладенні договору, а не в момент здійснення розрахунку. Відтак, суд першої інстанції підставно визначив, що моментом виникнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави, в контексті статті 250 Господарського кодексу України, є оформлення 17.03.2010 року, 07.04.2010 року, 13.04.2010 року, 05.05.2010 року, 26.05.2010 року, 07.06.2010 року, 18.06.2010 року, 30.06.2010 року, 01.07.2010 року, 30.07.2010 року податкових і видаткових накладних. Оскільки Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася в суд із позовом 17.08.2011 року, а господарські відносини між відповідачами мали місце в березні - липні 2010 року, то позивачем пропущено строк для звернення до суду про застосування до відповідачів адміністративно - господарських санкцій, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 р. у справі №809/1670/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 09.02.2015 року.