Ухвала суду № 42725755, 04.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 876/12015/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Корнієнко О.А.

представника відповідача 2: Назарука І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 р. про закриття провадження в частині позовних вимог у справі №809/1670/13-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів» про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення коштів,

встановив:

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 р. у справі №809/1670/13-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» та ТзОВ «Екопласт-Львів» про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення коштів у сумі 423012 грн., було закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним господарського зобов'язання.

В апеляційній скарзі скаржник просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для закриття провадження у справі, передбачених у ст. 157 КАС України, суперечністю ухвали суду правовій позиції Вищого адміністративного суду в листі від 02.06.2011 р., правом позивача звертатись із позовом про визнання недійсним навіть нікчемного правочину.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується, що ухвалою від 03.09.2013 р. було закрито провадження у даній справі в частині вимог про визнання недійсним господарського зобов'язання.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що, як зазначено в ч.2 ст. 215 ЦК України, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже, на думку суду першої інстанції, податковий орган, звертаючись з позовом щодо визнання спірного зобов'язання недійсним, не врахував того, що вимоги про визнання недійсними господарських зобов'язань, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом адміністративного позову.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. При цьому, закриваючи провадження у справі з цієї підстави, суд першої інстанції був зобов'язаний в ухвалі роз'яснити, до компетенції якого суду належить розгляд такої вимоги. Однак цього зроблено не було.

Окрім того, згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тим не менш, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Відтак, констатація правочину як нікчемного не перешкоджає зверненню до суду із вимогою про визнання його недійсним.

У листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, відсутні, передбачені у ст. 157 КАС України, підстави для закриття провадження у справі в частині цих вимог. Відтак, суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, а тому ухвала підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 204 КАС України суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу, а ухвалу суду - скасовує, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити.

Скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 р. про закриття провадження в частині позовних вимог у справі №809/1670/13-а, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 09.02.2015 року.