Ухвала суду № 42725510, 12.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16311/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики України про часткове оскарження Типового положення про психоневрологічний інтернат, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства соціальної політики України, в якому просив суд визнати п. 1.1 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 року № 549, таким, що не відповідає п. 14 «Плану заходів на 2013 - 2016 роки щодо реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг», затвердженому розпорядженням КМУ від 13 березня 2013 року № 208-р; визнати п. 3.11 Типового положення про психоневрологічний інтернат таким, що не відповідає ч. 2 ст. 22 Конституції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2014 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, позов направлений до Окружного адміністративного суду м. Києва поштою 18.10.2014 року та зареєстрований канцелярією суду 23.10.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; 5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В силу положень ч. 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відлік строку звернення до суду щодо оскарження нормативно-правового акту починається з дня опублікування спірного акту.

В даному випадку, Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 року № 549 та Типове положення про психоневрологічний інтернат (надалі - Типове положення), пункти якого оскаржуються позивачем, опубліковані у офіційному виданні «Офіційний вісник України» 15 лютого 2002 року № 5, ст. 212.

Разом з цим, План заходів на 2013 - 2016 роки щодо реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг» (надалі - План заходів), який затверджений розпорядженням КМУ від 13 березня 2013 року № 208-р та невідповідність положенням якого позивач просить визнати, був опублікований у «Офіційному віснику України» 19.04.2013 року за № 28, ст. 962.

З матеріалів справи вбачається, що про наявність оскаржуваного акту, позивачу стало відомо за кілька років до звернення до суду.

Так, судом першої інстанції встановлено, а в апеляційній скарзі на заперечується, що, відповідно до інформації, яка міститься у базі «Діловодство спеціалізованого суду» (ДСС), ОСОБА_2 у листопаді 2008 року вже звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання незаконним Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 року № 549, та стягнення моральної шкоди. При цьому, ухвалою суду від 19.02.2009 року вказану позовну заяву було повернуто позивачу на підставі статті 108 КАС України.

Крім того, ОСОБА_2 у серпні 2011 року звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва (справа № 2а-12408/11/2670) з позовом до Міністерства праці та соціальної політики України про часткове оскарження Типового положення про психоневрологічний інтернат, однак ухвалою судді від 15.09.2011 року позовну заяву знову було повернуто позивачу на підставі статті 108 КАС України.

В червні 2013 року ОСОБА_2 звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому оскаржував пункт 3.11 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 року № 549. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2013 року, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, в зв'язку з ненаданням позивачем належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, позовну заяву залишено без розгляду відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва також перебувала справа № 826/114/14 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства праці та соціальної політики України про, в якому позивач оскаржував пункт 3.11 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 року № 549. При цьому, ухвалою суду від 22.01.2014 року у справі № 826/114/14 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи навіть те, що позивач пов'язує дане звернення до суду із невідповідністю, на його думку, п. 1.1 Типового положення п. 14 «Плану заходів, затвердженого розпорядженням КМУ від 13 березня 2013 року, а також враховуючи вищенаведені обставини, щодо обізнаності позивача із прийняттям оскаржуваного акту принаймні з 2008 року, позивач, як зазначено вище, лише 18.10.2014 року звернувся до суду із даною позовної заявою, тобто з порушенням строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач не зазначає про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду та не надає належних та допустимих доказів на підтвердження наявності таких обставин.

Наведене, у свою чергу, спростовує доводи позивача про дотримання строку звернення до суду.

Відповідно до положень ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В контексті наведеного слід додати, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

В даному випадку, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску поважними, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених ст. 100 КАС України, а саме - про залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі були предметом дослідження у суді першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

З урахуванням вищевикладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, через що ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики України про часткове оскарження Типового положення про психоневрологічний інтернат - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текс ухвали виготовлено 17.02.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.