Постанова № 42725358, 06.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2015 р. справа № 804/19915/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Крюковій О.В.

за участю сторін:

представника позивача Герман М.М.

представника відповідача Гулої І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 3091-25 від 14.11.2014 року, визнання протиправним та скасування рішення про опис майна № 20562/10/04-66-25-25 від 18.11.2014 року, -

ВСТАНОВИВ :

03 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (далі - ТОВ «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу № 3091-25 від 14.11.2014 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна № 20562/10/04-66-25-25 від 18.11.2014 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.09.2002 року ТОВ «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3935 га по фактичному розміщенню виробничої бази за адресою АДРЕСА_1 терміном на 15 років. В подальшому виробнича база за адресою АДРЕСА_1 була продана позивачем ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна з відображенням відповідних змін власників нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, у зв'язку із передачею права власності на будівлі (виробнича база), які знаходились на орендованій земельній ділянці та яка була виділена саме для обслуговування цієї будівлі, право користування земельною ділянкою (право оренди земельної ділянки) для позивача припинилось з моменту проведення державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 15.11.2013 року. 30.10.2014 року до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська позивачем була подана уточнююча податкова декларація з орендної плати за землю за 2013 рік та уточнююча податкова декларація з орендної плати за землю за 2014 рік, якими зменшено суму нарахованої орендної плати за період з 15.11.2013 року до нульових показників. Вказані обставини відповідачем прийняті до уваги не були, що призвело до протиправного нарахування суми грошового зобов'язання з орендної плати. За викладених обставин оскаржувана податкова вимога № 3091-25 від 14.11.2014 року та рішення про опис майна № 20562/10/04-66-25-25 від 18.11.2014 року є противоправними та підлягають скасуванню (а.с. 3-6).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 1).

У судове засідання 06.02.2015 року прибув представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкову вимогу № 3091-25 від 14.11.2014 року та рішення про опис майна № 20562/10/04-66-25-25 від 18.11.2014 року

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у зв'язку із його необґрунтованістю, зазначив, що у разі, якщо орендарі земель комунальної власності відчужили право власності на будівлі та споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках та не повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати чинності таких договорів, а також якщо орендарі земель комунальної власності, які відчужили право власності на будівлі та споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках, повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, то нові власники таких будівель та споруд є платниками орендної плати за землю до бюджету з моменту набрання чинності договорів оренди землі. Також зазначив, що до оформлення договору оренди з одночасним розірванням старого договору орендар сплачує орендну плату. З огляду на відсутність документального підтвердження припинення договору оренди землі, податковим органом правомірно було здійснено нарахування орендної плати за період вересень 2014 року.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 01238264) зареєстровано 04.08.1995 року.

10.09.2002 року на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 254/2 від 19.06.2002 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ВАТ «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ», що в подальшому було реорганізовано в ТОВ «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки (а.с. 20 -25).

За умовами укладеного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,3935 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для фактичного розміщення виробничої бази, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 78084011 згідно з планом земельної ділянки; грошова оцінка земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладання договору: 1306582,31 грн. Термін дії договору до 19.06.2017 року. Договір набрав чинності з моменту його державної реєстрації, а саме: з 19.09.2002 року, договір зареєстрований за № 2215 (а.с. 27).

30.10.2013 року ПАТ «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ», що в подальшому було реорганізовано в ТОВ «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» як продавцем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна з відстрочкою платежу з ОСОБА_3 (покупець) (а.с. 28).

За умовами укладеного договору продавець передає у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність нерухоме майно, а саме: будівлі літ. А-1, Б-1, В-1, які в цілому складаються: майстерні ліпних робіт літ. А-1 загальною площею 177,3 кв.м., побутове приміщення літ. Б-1 загальною площею 106,5 кв.м., деревообробної та слюсарної майстерні літ. В-1, загальною площею 210,00 кв.м., розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у продавця в оренді, згідно договору оренди, зареєстрованого за № 2215, площею 0,3935 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Слід зазначити, що умовами договору передбачено, що у відповідності до частини 2 та 5 статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Також, 30.10.2013 року ПАТ «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» та ОСОБА_3 було укладено Договір про внесення змін до Договору купівлі-продажу нерухомого майна з відстрочкою платежу від 30.10.2013 року, яким викладено пункт 3 Договору купівлі-продажу нерухомого майна з відстрочкою платежу від 30.10.2013 року щодо умов здійснення продажу нерухомого майна із визначенням сум та реквізитів для оплати у новій редакції (а.с. 29).

Перехід права власності на зазначений об'єкт нерухомості до ОСОБА_3 підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.11.2014 р. (а.с. 30), згідно якого 14.11.2014 року на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна з відстрочкою платежу від 30.10.2013 року, Договору про внесення змін від 30.10.2013 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

29.01.2014 року позивачем подано до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, з самостійно нарахованою сумою орендної плати, яка підлягає сплаті: за січень 2014 року - 8412,83 грн., за лютий 2014 року - 8412,83 грн., за березень 2014 року - 8412,83 грн., за квітень 2014 року - 17506,52 грн., за травень 2014 року - 17506,52 грн., за червень 2014 року - 8412,83 грн., за липень 2014 року - 8412,83 грн., за серпень 2014 року - 8412,83 грн., за вересень 2014 року - 8412,83 грн., за жовтень 2014 року - 8412,83 грн., за листопад 2014 року - 8412,83 грн., за грудень 2014 року - 8412,87 грн.

Так, позивач самостійно декларував та сплатив у 2013 році та січні-серпні 2014 року орендну плату за землю за вищенаведеною земельною ділянкою.

Проте, 29.10.2014 року позивачем до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, якою уточнено в бік зменшення податкове зобов'язання по орендній платі у листопаді 2013 року - 3925,99 грн., а сума переплати податкового зобов'язання по орендній платі за листопад 2013 року становить 4486,84 грн., у грудні 2013 року - 8412,87 грн., а сума переплати податкового зобов'язання по орендній платі за грудень 2013 року становить 8412,87 грн.

Також, 29.10.2014 року позивачем до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, якою уточнено в бік зменшення податкове зобов'язання по орендній платі за період січень-грудень 2014 року до нульового показника та визначено суму переплати податкового зобов'язання по орендній платі за січень-серпень 2014 року - по 8412,83 грн. кожного місяця.

Окрім того, ТОВ «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було надіслано лист від 30.10.2014 року № 61 із поясненням до уточнюючих податкових декларацій з плати за землю 2013-2014 роки.

ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська сформовано на направлено на адресу ТОВ «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» податкову вимогу форми «Ю» від 14.11.2014 року № 3091-25, якою визначено суму податкового боргу з орендної плати у розмірі 8412,40 грн.

18.11.2014 року заступником начальника ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 20562/10/04-66-25-25.

Відповідно до пунктів 14.1.72, 14.1.147, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон України № 161), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України вказано, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Слід зазначити, що користування придбаною за Договором купівлі-продажу від 30.10.2013 року будівлі неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов'язок щодо сплати сум податкових зобов'язань із орендної плати покладається саме на користувача жилого будинку, будівлі або споруди, про що і зазначено сторонами укладеного договору купівлі-продажу від 30.10.2013 року.

Отже, з моменту набуття ОСОБА_3 права власності на зазначений об'єкт нерухомості, що супроводжується передачею права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, обов'язок щодо сплати сум податкових зобов'язань із орендної плати за земельну ділянку, на якій цей об'єкт нерухомості розміщений, покладається саме на ОСОБА_3

Щодо твердження податкового органу про відсутність документального підтвердження припинення договору оренди суд зазначає, що у відповідності до статті 31 Закону України № 161 договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Слід зауважити, що в даному випадку не є обов'язковим письмове засвідчення або оформлення факту припинення договору оренди.

Відповідно до статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, а у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, в даному випадку, з моменту реєстрації факту набуття права власності ОСОБА_3 на зазначений об'єкт нерухомості, а саме з 14.11.2013 року, Договір оренди земельної ділянки від 10.09.2002 року - є припиненим.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача, вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

За викладених обставин, з огляду на припинення права ТОВ «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» користування вищенаведеною земельною ділянкою, за умови подання позивачем уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 та 2014 роки, якими уточнено до нульового показника податкові зобов'язання по орендній платі за вказану земельну ділянку, в даному випадку узгоджене грошове зобов'язання, яке в подальшому за приписами податкового кодексу набуває статуту податкового боргу, визначене відповідачем у податковій вимозі від 14.11.2014 року № 3091-25, відсутнє, а зазначена вимога винесена ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська протиправно, та підлягає скасуванню.

Аналіз положень статті 88 та статті 89 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що рішення про опис майна у податкову заставу - є актом індивідуальної дії податкового органу, на підставі якого здійснюється опис майна платника податків у податкову заставу. При цьому, право податкової застави виникає або у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку, або у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Отже, за відсутністю у позивача податкового боргу, як на час винесення спірного рішення, так і на час розгляду даної справи підстав для виникнення права податкової застави та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про опис у податкову заставу від № 20562/10/04-66-25-25 від 18.11.2014 року немає.

Суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом справи встановлено, що оскаржувані рішення прийняті ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська з порушенням встановленого податковим законодавством порядку та способу, а саме за відсутністю факту несплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання в розмірі 8412,40 грн., без урахування усіх обставин, що мають значення для їх вчинення, безпідставно та необґрунтовано, в той час як зворотного відповідачем суду не доведено та доводи позивача не спростовані, а тому суд доходить до висновку, що оскаржувані податкова вимога № 3091-25 від 14.11.2014 року та рішення про опис майна № 20562/10/04-66-25-25 від 18.11.2014 року є противоправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, що відповідачем правомірність оскаржуваних рішень належним чином не доведено, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ТОВ «ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 256,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 4 від 02.12.2014 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 256,00 грн. підлягає поверненню.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 11 лютого 2015 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 3091-25 від 14.11.2014 року, визнання протиправним та скасування рішення про опис майна № 20562/10/04-66-25-25 від 18.11.2014 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 3091-25 від 14.11.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна № 20562/10/04-66-25-25 від 18.11.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" (код ЄДРПОУ 01238264; індекс 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Шинна, будинок 10) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 256,00 грн. (двісті п'ятьдесят шість гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 11 лютого 2015 року.

Суддя С. В. Прудник