Рішення № 42725170, 11.02.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015 р. Справа № 5015/5858/11

За позовом: Заступника прокурора Львівської області-прокурора міста Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу

позивач-1: Львівської міської ради, м. Львів

позивач-2:Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-2: Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг», м.Львів

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Головуючий суддя Коссак С.М.

суддя Манюк П.Т.

суддя Шпакович О.Ф.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - наказ № 108к від 22.01.2015р.;

Від позивача-1: Гнатковська М.І. - представник за довіреністю № 1104 від 16.06.2014р.;

Від позивача-2: Крикус В.В. - представник за довіреністю № 2302-вих-55 від 06.01.2015р.;

Від відповідача: ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Сихівським РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 04.08.2011р., ОСОБА_5 - представник за довіреністю від 24.12.2012р. та ОСОБА_6 - представник за довіреністю від 05.09.2014р.;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2: ОСОБА_7 - представник за довіреністю від 02.02.2015р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Заступника прокурора Львівської області-прокурора міста Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради (позивач-1) та Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (позивач-2) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-2: ЛМКП "Айсберг" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.08.2013р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2013р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, витребувано від ФОП ОСОБА_1 нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у місті Львові загальною площею 314,0 кв.м. (в т. ч. приміщення підвалу площею 153,1 кв.м., приміщення 1-го поверху площею 134,4 кв.м. та приміщення антресолі площею 26,5 кв.м., що позначені на технічному паспорті ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 02.07.2007 №865 під індексами V-XII, 10-1 - 10-10).

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2014р. рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд до господарського суду Львівської області.

08.12.2014р. розпорядженням керівника апарату №829 призначено повторний автоматичний розподіл справи і для розгляду даної справи призначено суддю Коссака С.М.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.12.2014р. справу прийнято до розгляду та призначено її до судового розгляду на 29.12.2014р.

29.12.2014р. представником прокуратури подано письмові пояснення по справі (вх.56427/14), в яких він просить припинити провадження у справі відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору. Представники позивача-1 та позивача-2 підтримали дане клопотання, просять припинити провадження у справі у зв'язку відсутністю предмету спору, про що здійснили відмітку на даному клопотанні.

З підстав зазначених в ухвала суду від 29.12.2014р. розгляд справи відкладено на 21.01.2015р.

21.01.2015р. позивачем-1 подано письмові пояснення (вх.№ 2224/15) з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 19.11.2014р. у справі №5015/5858/11 та в яких просить припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку відсутністю предмета спору між сторонами станом на час розгляду справи.

В судовому засіданні 21.01.2015р. відповідачем подано заяву про відвід судді Коссака С.М. (вх.№2337/15), у задоволені якої відмовлено ухвалою суду від 21.01.2015р. та відкладено розгляд справи 28.01.2015р.

28.01.2015р. відповідачем подано письмові пояснення в порядку ст.22 ГПК України (вх.№ 3010/15) з додатками згідно переліку та письмові пояснення (вх.№3006/15).

28.01.2015р. позивачем-2 подано пояснення по суті справи (вх.№ 3007/15) з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 19.11.2014р. та в яких зазначає, що на даний час відсутні правові підстави для розгляду даного позову у суді, а тому провадження у справі підлягає припиненню.

28.01.2015р. прокурором подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи у зв'язку із її складністю (вх.№2995/15).

Згідно ухвали суду від 28.01.2015р., призначено колегіальний розгляд справи №5015/5858/11 та відкладено розгляд справи на 11.02.2015р. Згідно із вимогами ст.21 ГПК України, автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи в складі: головуючий суддя Коссак С.М., суддя Манюк П.Т. та судді Шпакович О.Ф.

В судовому засіданні відповідачем ФОП ОСОБА_1 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку неможливістю забезпечити в судове засідання її представника ОСОБА_6, оскільки вона бере участь в іншому судовому засіданні.

Суд відхиляє дане клопотання у зв'язку присутністю в судовому засіданні самої ФОП ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 (представник за довіреністю від 24.12.2012р.).

Крім цього, суд зазначає що відповідно абзацу другого п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

В подальшому представник відповідача ОСОБА_6 з'явилася в судове засідання і брала у ньому участь.

Також відповідач в судовому засідання 11.02.2015р. подав письмові пояснення (у порядку ст. 22 ГПК України) від 11.02.2015р. з додатками згідно переліку та письмові пояснення (в порядку ст. 22 ГПК України) від 10.02.2015р. згідно переліку.

В судовому засіданні 11.02.2015р. представником прокуратури підтримано подане ним клопотання про припинення провадження у справі зв'язку відсутністю предмету спору та надано усні пояснення по справі.

Представником позивача-2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2 в судовому засіданні 11.02.2015р. підтримано клопотання прокуратури про припинення провадження у справі у зв'язку відсутністю предмету спору.

Представником позивача -2 надано усні пояснення по справі та подано клопотання про доручення до матеріалів справи копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.05.2014р.

В судовому засіданні 11.02.2015р. представник позивача-1 надав усні пояснення по суті справи, заявив клопотання про відмову Львівської міської ради від позову прокурора та припинення провадження у справі. При цьому наголосив на черговості розгляду даного клопотання після клопотання прокуратури про припинення провадження у зв'язку відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні 11.02.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та СПД ФО ОСОБА_1 31.01.2008р. було укладено договір оренди нерухомого майна № Г-5971-8, згідно з яким орендодавець (Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради) на підставі наказів управління комунальної власності від 12.07.2006р. № 406-о, від 21.02.2007р. № 61-о, від 28.01.2008р. №68-о та від 29.01.2008р. № 70-о, договору оренди від 23.05.1996р. №217, передав, а орендар (СПД-ФО ОСОБА_1.) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 у м. Львові, загальною площею 314,0 кв.м., у т.ч. підвал 153,1 кв.м., перший поверх 134,4 кв.м. та антресоль 26,5 кв.м.

Згідно з п. 4.1 договору термін договору оренди визначено на 2 роки 364 дні з 31.01.2008р. до 30.01.2011р.

Відповідно до п. 4.2 договору перебіг строку дії договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати його підписання.

Умовами п. 4.3 договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.07.2010р. у справі № 15/96, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р., позов заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноваженого органу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю.

Вказаними судовими рішеннями постановлено стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 46 901, 81 грн. заборгованості по орендній платі; розірвано договір оренди нерухомого майна № Г-5971-8 від 31.01.2008р., укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Суб'єктом підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 та виселено Суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 із нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 м. Львів, загальною площею 314,0 кв.м.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом Львівської області видано наказ № 15/96 від 02.12.2010р., який був пред'явлений до примусового виконання у підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №23077950 від 14.01.2011, рішення господарського суду у справі №15/96 виконане, 30.12.2010 приміщення за адресою: АДРЕСА_1 м. Львів, загальною площею 314,0 кв.м. звільнено від майна боржника та передано представникам балансоутримувача - ЛМКП "Айсберг".

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. у справі № 15/96 рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди №Г-5971-8 від 31.01.2008р. та виселення відповідача з орендованих нежилих приміщень загальною площею 314 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 м. Львів, загальною площею 314,0 кв.м.

Після прийняття Вищим господарським судом України постанови від 05.04.2011р. у справі № 15/96 ФОП ОСОБА_1 звернулася до визначеного договором оренди балансоутримувача - ЛМКП "Айсберг", якому при виконанні рішення суду у справі № 15/96 про виселення було передано ключі від спірного майна, із заявою про повернення йому ключів від орендованих нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 м. Львів.

Ключі від нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 м. Львів 27.04.2011р. було передано ФОП ОСОБА_1, що підтверджується листом ЛМКП "Айсберг" № 530 від 03.05.2011

Предметом позову у справі 5015/5858/11 є вимога Заступника прокурора області - прокурор міста Львова, подана в інтересах Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у місті Львові загальною площею 314, 0 кв.м. (в т.ч. приміщення підвалу площею 153, 1 кв.м., приміщення 1-го поверху площею 134, 4 кв.м. та приміщення антресолі площею 26, 5 кв.м., що позначені на технічному паспорті ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 02.07.2007 № 865 під індексами V-XII, 10-1 - 10-10).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.12.2011р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2011р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2013р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. та рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2011р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.08.2013р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2013р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов заступник прокурора Львівської області задоволено, витребувано від ФОП ОСОБА_1 нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у місті Львові загальною площею 314, 0 кв.м. (в т.ч. приміщення підвалу площею 153,1 кв.м., приміщення 1-го поверху площею 134,4 кв.м. та приміщення антресолі площею 26,5 кв.м., що позначені на технічному паспорті ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 02.07.2007р. № 865 під індексами V-XII, 10-1 - 10-10).

Постановою Вищого господарського суду України від 19 листопада 2014р. у справі №5015/5858/11 рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога заступника прокурора Львівської області - прокурора м. Львова, подана в інтересах держави в особі уповноваженого органу: Львівської міської ради та Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до СПД ФО ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння СПД ФО ОСОБА_1 нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 у м. Львові, загальною площею 314,0 кв.м., у т.ч. підвал 153,1 кв.м., перший поверх 134,4 кв.м. та антресоль 26,5 кв.м.

Як зазначено вище, постановою Вищого господарського суду України від 19 листопада 2014 року у справі №5015/5858/11 рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та СПД ФО ОСОБА_1 31.01.2008р. було укладено договір оренди нерухомого майна № Г-5971-8, згідно з яким орендодавець (Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради) на підставі наказів управління комунальної власності від 12.07.2006р. № 406-о, від 21.02.2007р. № 61-о, від 28.01.2008р. №68-о та від 29.01.2008р. № 70-о, договору оренди від 23.05.1996р. №217, передав, а орендар (СПД-ФО ОСОБА_1.) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 у м. Львові, загальною площею 314,0 кв.м., у т.ч. підвал 153,1 кв.м., перший поверх 134,4 кв.м. та антресоль 26,5 кв.м.

Згідно з п. 4.1 договору термін договору оренди визначено на 2 роки 364 дні з 31.01.2008р. до 30.01.2011р.

Відповідно до п. 4.2 договору перебіг строку дії договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати його підписання.

Умовами п. 4.3 договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 3 ст. 763 ЦК України законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.

Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.

Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Частиною 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" внесено зміни до частини першої статті 17, яку доповнено реченням такого змісту: "Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін".

Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна").

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Частиною 3 ст. 55 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Матеріали справи (Том 3, а.с.104 - 112) містять докази належності відповідача до суб'єкта малого підприємництва, а саме: свідоцтва про сплату єдиного податку 2009р., 2012р., податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2012р., 2011р., 2010р.

На підставі викладеного та з врахуванням правової позиції Вищого господарського суду України у даній справі, оскільки цивільні права між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна № Г-5971-8 від 31.01.2008, та, окрім того, положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" поширюються на договори оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, тобто до чинних на момент його прийняття договорів зі строком дії менше 5 років, відповідно відсутні підстави стверджувати, що його норми не поширюються на спірні правовідносини.

Однак предметом позову у справі є витребування майна з чужого незаконного володіння. З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Одним із основних способів захисту права власності є віндикаційний позов, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння.

Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до речових способів захисту.

До умов пред'явлення віндикаційного позову належать такі: 1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним; 4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав; 5) між позивачем і відповідачем мають бути відсутні договірні відносини, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.

Наслідки припинення договору оренду, в тому числі і внаслідок його розірвання, визначені відповідними нормами ЦК України та Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

Враховуючи правову позицію Вищого господарського суду України, відображену у постанові від 19 листопада 2014 року у цій справі (№5015/5858/11), з огляду на те, що спірні правовідносини виникли на підставі договору оренди нерухомого майна № Г-5971-8, тобто на підставі зобов'язально - правових відносин, суд доходить висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту цивільних прав.

Суд також констатує, що на момент розгляду справи спірне майно відчужене іншій особі. Так, матеріали справи містять ухвалу Львівської міської ради від 14.07. 2011 року №675 «Про приватизацію способом продажу на аукціоні нежитлових приміщень на АДРЕСА_1», договір купівлі-продажу №2929 від 25 липня 2014 року спірного майна, укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_8, Акт приймання - передачі №2929 від 25 липня 2014 року спірного майна.

Таким чином, суд доходить висновку що, оскільки право витребування майна належить власнику, а позивач на момент прийняття рішення такими не є, в позові слід відмовити.

У матеріалах справи є лист першого заступника прокурора міста Львова, старшого радника юстиції від 29.12.2014 року №б/ про припинення провадження у справі на підставі п.1-1ч.1 ст..80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору. Представники позивача 1 та 2 погодили клопотання про припинення провадження у справі 5015/5858/11 у зв»язку з відсутністю предмету спору, про що зробили відповідні помітки на самому тексті листа.

У судовому засіданні 11.02.2015 року прокурор наполягав на припиненні провадження у справі, оскільки відсутній предмет спору. Його клопотання підтримав позивач - 2 у справі - управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради. Представник позивача-1 - Львівської міської ради заявив клопотання про відмову від позову, про що у судовому засіданні 11.02.2015 року подав відповідну заяву. При цьому представник позивача - 1 у судовому засіданні 11.02.2015р. наголосив на черговості розгляду клопотань: спочатку припинення провадження у справі у зв»язку з відсутністю предмета спору, а потім розгляд його заяви про відмову від позову.

Порадившись, суд відмовив у припиненні провадження у справі з таких підстав.

Перший заступник прокурора міста Львова, старший радник юстиції 29.12.2014 року №б/н подав заяву про припинення провадження у справі на підставі ст.80 ч.1-1 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору. Представники позивача 1 та 2 погодили припинення провадження у справі 5015/5858/11, про що зробили відповідні помітки на самому тексті листа.

Зокрема, правова позиція прокурора та представників позивача обґрунтовується тим, що на момент розгляду справи в суді спірне майно не належить позивачу на праві власності, оскільки відчужене іншій особі, а тому відсутній предмет спору - вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Так, матеріали справи містять ухвалу Львівської міської ради від 14.07. 2011 року №675 «Про приватизацію способом продажу на аукціоні нежитлових приміщень на АДРЕСА_1», договір купівлі-продажу №2929 від 25 липня 2014 року спірного майна, укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_8, Акт приймання - передачі №2929 від 25 липня 2014 року спірного майна.

У судовому засіданні прокурор та позивачі підтвердили факт відчуження спірного майна.

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Однак у даному випадку на момент розгляду справи в суді, після повернення справи з Вищого господарського суду України на новий розгляд, має місце відчуження позивачами майна, що становить предмет спору, а тому вони не вправі вимагати його витребування з чужого незаконного володіння, оскільки їм не належить право такої вимоги. Позивач це особа, право чи охоронюваний законом інтерес якої є порушене. При цьому порушене право повинне бути актуальним, тобто існувати на момент розгляду справи. Відповідно до ст. 387 ЦК України право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним належить власнику. Оскільки позивачі не є власниками майна, відповідно їм не належить право вимагати його витребування з чужого незаконного володіння. Отже, на момент розгляду справи в суді вони є неналежними позивачами, тобто особами, право яких не порушене, а тому слід відмовляти у задоволенні позову. Отже суд відхилив зазначене клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Щодо відмови Львівської міської ради - позивача - 1 від позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.6 ст. 29 ГПК України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

З врахуванням ст. 22 ГПК України, суд приймає відмову позивача - 1 від позову, та припиняє провадження у справі за його участю. При цьому суд зазначає, що прокурор та представник позивача - 2 клопотання про відмову від позову не заявляли, а тому суд продовжив розгляд справи по суті. Суд наголошує, що відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається у адресованій суду письмовій заяві, що долучається до справи. Прокурором та позивачем - 2 такої заяви подано не було.

Відповідно до п. 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за наявності у справі кількох позивачів відмова одного з них від позову не є перешкодою для розгляду справи за участю інших позивачів.

Відповідно до ст. 23 ГПК України кожний з позивачів щодо іншої сторони виступає в процесі самостійно. При цьому судом враховується та обставина, що позивач - 2 - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської виступало стороною договору оренди нерухомого майна № Г-5971-8 від 31.01.2008р.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, суд приймає відмову позивача - 1 - Львівської міської ради від позову та припиняє провадження у справі. В задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі уповноваженого органу позивача - 2 - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради відмовляє.

Відповідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як зазначено в пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 із змінами та доповненнями, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Також суд зазначає, що відповідно до п.4.4. цієї ж постанови у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З урахуванням ухвали Вищого господарського суду України від 27 січня 2014 року у справі № 5015/5858/11 (Том 4, а.с. 58) вимога прокурора носить майновий характер (1 720,50 грн.), а тому судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покласти на позивача-2.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 27, 29, 32, 33, 34, 43, 49, 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Прийняти відмову Львівської міської ради від позову та припинити провадження у справі.

2. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15; ідентифікаційний код 25558625) судовий збір в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м. Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974).

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.02.2015 року.

Головуючий суддя Коссак С.М.

суддя Манюк П.Т.

суддя Шпакович О.Ф.