Постанова № 42723891, 12.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа№ 910/22476/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Власова Ю.Л.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання - Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс-Центр"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014

у справі № 910/22476/14 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс-Центр"

про стягнення 38 619,00 грн.

за участю представників:

від прокуратури: не з'явилися

від позивача: Дорошенко К.А.

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Військовим прокурором Кіровоградського гарнізону заявлено позов в інтересах держави в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про стягнення з ТОВ "Промтехресурс-Центр" з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог договору 38 619,00 грн. заборгованості за договором від 01.10.2013 № 358 за період з квітня по жовтень 2014 року включно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі № 910/22476/14 позов задоволено повністю, судові витрати покладено на відповідача.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ "Промтехресурс-Центр" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1214, ст. 4-2, 4-3, 43, ч. 1 ст. 83 ГПК України. ТОВ "Промтехресурс-Центр" наполягає на нікчемності укладеного з позивачем договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, оскільки, на думку відповідача, перелічені в додатку до договору об'єкти не входять до переліку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1214.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 апеляційну скаргу ТОВ "Промтехресурс-Центр" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.02.2015.

В судове засідання представники скаржника та прокуратури не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. Отримання скаржником ухвали про призначення скарги до розгляду підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності зазначених представників.

Позивач у відзиві, представники позивача в судовому засіданні просили залишити без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її безпідставність.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.10.2013 між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області та ТОВ "Промтехресурс-Центр" укладено договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій № 358.

Пунктом 1.1 договору № 358 від 01.10.2013 сторони узгодили, що предметом договору є організація та здійснення позивачем аварійно-рятувального обслуговування об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації.

Розділом 2 договору № 358 від 01.10.2013 визначено обов'язки аварійно-рятувальної служби, зокрема: підбір рятувальників (п. 2.1); забезпечення функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці згідно з нормативами виїзду на об'єкт (п. 2.2); створення та підтримка у належному стані матеріально-технічних резервів для проведення аварійно-рятувальних робіт (п. 2.3); організація ремонту та технічного обслуговування аварійно-рятувальних засобів, зазначених у табелі оснащення (п. 2.4); під час ліквідування надзвичайних ситуацій забезпечення обумовленого переліку заходів (п. 2.5).

Пунктом 3.11 договору відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати відповідно до умов договору постійне та обов'язкове обслуговування "Аварійно-рятувальною службою об'єктів, у тому числі відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.

У розділі 4 договору № 358 від 01.10.2013 сторони визначили вартість обслуговування і порядок розрахунку.

Так, пунктом 4.1 договору № 358 від 01.10.2013 сторонами узгоджено, що вартість функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці складає 38,03% від загальної вартості постійного та обов'язкового обслуговування об'єкта (14 505,37 грн.), а саме: 5 517,00 грн. на місяць в т.ч. ПДВ за об'єкти, визначені у додатку до договору.

Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання.

Відповідно до пункту 4.2 договору № 358 від 01.10.2013 плата за обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється в безготівковому порядку щомісячним перерахуванням коштів на її розрахунковий рахунок, у період з 20 по 25 число поточного місяця.

Сторонами договору № 358 від 01.10.2013 було узгоджено перелік об'єктів, щодо яких здійснюється організація та здійснення рятувального обслуговування (додаток № 1): автомобільні газозаправні станції і пункти - АГЗП та АГЗС ТОВ "Промтехресурс-Центр".

Місцевий господарський суд також встановив, що позивачем було сформовано рахунки-фактури та акти виконаних робіт щодо обсягу та вартості наданих послуг з постійного обслуговування за договором № 358 від 01.10.2013 за спірний період, а саме: за квітень 2014 - на суму 5 517,00 грн., за травень 2014 - на суму 5 517,00 грн., за червень 2014 - на суму 5 517,00 грн., за липень 2014 - на суму 5 517,00 грн., за серпень 2014 - на суму 5 517,00 грн., за вересень 2014 - на суму 5 517,00 грн., за жовтень 2014 - на суму 5 517,00 грн., які підлягали оплаті щомісячним перерахуванням коштів у період з 20 по 25 число відповідного поточного місяця.

Як встановлено місцевим господарським судом, загалом за весь період дії договору, починаючи з листопада 2013 року, позивачем було надано відповідачу послуги вартістю 66 204,00 грн. (по 5 517,00 грн. за 12 місяців дії договору № 358 від 01.10.2013), з яких відповідачем оплачено частково 27 585,00 грн. У зв'язку з цим розмір заборгованості відповідача складає суму 38 619,00 грн. вартості неоплачених послуг за період з квітня 2014 по жовтень 2014 року включно.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем всупереч п. 4.2 договору № 358 від 01.10.2013 не було здійснено у повному обсязі та у встановлений строк (щомісячним перерахуванням коштів у період з 20 по 25 число відповідного поточного місяця) оплату виконаних позивачем і прийнятих відповідачем послуг в сумі 38 619,00 грн. за період з квітня 2014 року по жовтень 2014 року включно, з оплати яких відповідачем допущено прострочення.

Даний факт відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не спростовано, в апеляційній скарзі не заперечується.

За змістом ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628 та 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч. 1 ст. 193 цього Кодексу, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 ЦК України). Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за умовами договору № 358 від 01.10.2013 відповідач зобов'язався оплачувати послуги з організації та здійснення позивачем аварійно-рятувального обслуговування об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, що включає в себе комплекс послуг як з підготовки до відповідних заходів, так і безпосереднє їх виконання позивачем під час виникнення аварійної ситуації, що обумовлено обсягом його обов'язків згідно п. 2.1-2.5 договору № 358 від 01.10.2013. Пункт 4.2 лише деталізує, що у випадку виникнення аварійної ситуації та надання позивачем відповідних робіт під час такої ситуації, оплаті підлягають окремо і виконані роботи в розмірі фактично понесених витрат.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача як підставу відмови у позові про те, що обов'язок по оплаті послуг не настав, оскільки згідно пункту 4.1 договору, обов'язок відповідача зі сплати послуг виникає лише після виникнення надзвичайної ситуації та проведення відповідних рятувальних робіт, виходячи з реальних затрат, оскільки це суперечить як приписам чинного законодавства, зокрема ст.ст. 526, 901, 903 ЦК України, так і умовам договору, а саме пунктам 4.1 та 4.2.

Місцевий господарський суд також обґрунтовано відхилив доводи відповідача як підставу відмови у позові про те, що укладений між сторонами договір № 358 від 01.10.2013 є недійсним, пославшись на закріплену в чинному цивільному законодавстві (ст. 204 ЦК України) презумпцію правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Не знайшли свого підтвердження й доводи скаржника про нікчемність договору № 358 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 01.10.2013, оскільки, на думку відповідача, перелічені в додатку до договору об'єкти не входять до переліку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1214.

Правила безпеки систем газопостачання України, затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 № 254 відносять стаціонарні автомобільні газозаправні станції і пункти - АГЗС та АГЗП до систем газопостачання.

А системи газопостачання природним та скрапленим газом включені до переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1214, в розділі "Нафтогазова промисловість".

Відповідно до п. 3.3 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.08.2007 № 557, керівники потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки та власники (орендарі) окремих територій, які визначені у Переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1214, повинні забезпечити укладення угод на постійне обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс-Центр" на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі № 910/22476/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі № 910/22476/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Ю.Л. Власов

С.Р. Станік