Рішення № 42723884, 10.02.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015 р. Справа №917/2586/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Нова лінія", Одеське шосе, 8, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162

до Фізичної особи - підприємця Христича Віктора Миколайовича, пров. Героїв Бресту, 79, кв.49, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення грошових коштів

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Міхно Н.В., довіреність №270 від 24.11.2014 р.

від відповідача: Христич В.М., паспорт серії КО 709166, виданий 20.06.2007 р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення № ДГУ-13-686 від 21.05.2013 р. у сумі 35 474,39 грн, з яких: 30 976,71 грн - сума основного боргу; 1 962,46 грн - пеня; 807,08 грн - 10% річних; 1 728,14 грн - інфляційні втрати.

06.02.2015р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача 30 976,71 грн боргу; 2 604,07 грн пені, 1 036,23 грн - 10% річних 2 349,52 грн інфляційних втрат.

У пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що статтею 22 ГПК не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Суд розцінює зазначену заяву, як заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивач збільшив розмір заявленої до стягнення пені, річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем не дотримано визначений господарським процесуальним законодавством порядок звернення з заявою про збільшення позовних вимог, а саме: відсутні докази направлення зазначеної заяви на адресу відповідача, заява не підлягає прийняттю до розгляду.

Суд вирішує спір, виходячи з вимог, заявлених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, а його представник у судовому засіданні визнав позов частково у сумі 17 716,33 грн за період травень - 5 днів вересня 2014 року.

Відповідач вказує, що в серпні 2014 р. ним підприємницька діяльність на суборендованих площах уже не велася, але для забезпечення оплати за суборенду, він залишив позивачу товар на суму 19 873,53 грн для реалізації.

Крім того, ФО-П Христич В.М. зазначає про підписання ним додатку про припинення договору 5-тим вересня 2014 року.

Також, відповідач зазначає, що сума основного боргу в розмірі 17 716,33 грн підтверджується, підписаними сторонами актами звіряння розрахунків станом на 31.10.2014 р. та 30.11.2014 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

21.05.2013 р. між Приватним акціонерним товариством „Нова лінія" (Орендар) та Фізичною особою-підприємцем Христичем Віктором Миколайовичем (Суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № ДГУ-13-686 (а.с. 8-11).

Відповідно до п. 1.1. договору суборенди орендар (позивач) зобов'язався передати, а суборендар (відповідач) зобов'язався прийняти в тимчасове платне користування нежитлове приміщення (об'єкт суборенди) на території майнового комплексу в м. Кременчук, вул. Київська, 66-Г. Загальна площа об'єкту суборенди становить 6 м.кв. Відновна вартість об'єкту суборенди з урахуванням індексації становить 7 920,00 грн.

Орендар користується об'єктом суборенди на підставі договору оренди укладеного між АТ "Нова лінія" та власником майнового комплексу - Товариством з обмеженою відповідальністю "РТЦ "КРЕМІНЬ-ІНВЕСТ".

Як зазначає позивач, об'єкт суборенди переданий відповідачеві на підставі Акту прийому-передачі об'єкту суборенди від 01.06.2013 р.

Відповідно до п. 9.1. договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.05.2014 p. (а.с. 12) договір діє до 20.05.2015 р. (включно), а в частині виконання грошового зобов'язання - до повного його виконання.

Відповідно до п. 3.2. договору суборенди № ДГУ-06-385 від 18.08.2011 p. щомісячна ставка суборендної плати за цим договором дорівнює гривневому еквіваленту 60 USD (шістдесят доларів США) за один метр квадратний об'єкту суборенди, з врахуванням ПДВ.

Відповідач зобов'язувався сплачувати суборендну плату щомісячно, але не пізніше 12 числа поточного (розрахункового) місяця, незалежно від факту отримання (не отримання) Суборендарем рахунку Орендаря.

Суборендна плата розраховується за ставкою, визначеною у п. 3.2. договору за курсом НБУ на перший банківський день поточного (розрахункового) місяця (п. 3.6. договору).

Як зазначає позивач, відповідач систематично порушував умови договору щодо здійснення оплати, зокрема, відповідачем не проведено оплату за суборенду приміщень у травні 2014 р. на суму 4 104,00 грн, у червні 2014 р. на суму 4 275,92 грн, у липні 2014 р. на суму 4242,78 грн, у серпні 2014 р. на суму 4306,78 грн, у вересні 2014 р. на суму 4 721,08 грн, у жовтні 2014 р. на суму 4 663,88 грн, у листопаді 2014 р. на суму 4 662,27 грн (копії рахунків на оплату в матеріалах справи, а.с. 13-16).

Як стверджує позивач, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по договору суборенди № ДГУ-13-686 від 21.05.2013 р. становить 30 976,71 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу та неустойки (вих. № 3000 від 11.10.2014 р.)

Проте, як зазначає позивач, відповіді відповідач не надав, заборгованість на користь позивача не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 1. ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи, відповідач свої зобов'язання за договором суборенди № ДГУ-13-686 від 21.05.2013 p. не виконав, суборендні платежі за період травень - листопад 2014 р. не сплатив.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що актами звірки взаєморозрахунків між сторонами узгоджено суму заборгованості в розмірі 17 716,33 грн, оскільки чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 16 грудня 2010 року у справі № 17/717, у Постанові від 29 квітня 2013 року у справі № 40/5005/7052/2012.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості по договору суборенди № ДГУ-13-686 від 21.05.2013 p. станом на день пред'явлення позову та розгляду справи.

Доказів на підтвердження розірвання сторонами договору суборенди з 05.09.2014 р. відповідачем суду не надано.

Також, відсутні докази розірвання договору суборенди в судовому порядку.

Крім того, відсутні докази зарахування позивачем грошових коштів від реалізації товару, залишеного відповідачем, в рахунок оплати суборендних платежів.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати договір суборенди припиненим з 05 вересня 2014 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо сплати суборендних платежів за період травень - листопад 2014 року, і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 30 976,71 грн є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом

Пунктом 7.2. договору суборенди № ДГУ-13-686 від 21.05.2013 р. встановлена відповідальність Суборендаря, за порушення терміну перерахування суборендної плати, визначеного п. п. 3.4., 3.5. договору, яка стягується у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання та додатково 10% річних (від суми заборгованості) за кожен день прострочення (згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України).

У п. 7.6. договору Сторони окремо визначили, що нарахування та сплата пені та/або неустойки за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом всього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні бути виконані, до дня їх фактичного виконання на користь Орендаря.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 1 962,46 грн пені, 807,08 грн - 10% річних та 1 728,14 грн інфляційних за період 13.05.2014 р. - 18.11.2014 р.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Христича Віктора Миколайовича, пров. Героїв Бресту, 79, кв.49, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 (іден.номер 2531708071, п/р 26009054605598 в КБ "Приватбанк" м. Кременчук, МФО 331401) на користь Приватного акціонерного товариства "Нова лінія", Одеське шосе, 8, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162 (ЄДРПОУ 30728887, п/р 26006001334641 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) 30976,71 грн. боргу, 1962,46 грн. пені, 807,08 грн. - 10% річних; 1728,14 грн. інфляційних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 12.02.2015р.

Суддя Сірош Д.М.