Рішення № 42722648, 11.02.2015, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа №667/4939/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого - судді: Котьо І.В.

при секретарі: Мартошенко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та визнання права на частку у спільному майні ,

встановив:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на ту обставину , що з 01 березня 1989 року вона почала спільно проживати з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу за адресою АДРЕСА_1. А з 21 вересня 1990 року вони зареєстрували шлюб .

19 жовтня 1989 року вони за їх спільні кошти в розмірі 26000 карбованців , 12000 карбованців з яких належали їй , придбали жилий будинок АДРЕСА_2. Покупцем по договору був ОСОБА_2 Після придбання вказаного будинку та під час шлюбу вони за їх спільні кошти побудували прибудову до нього і гараж які було введено в експлуатацію в 1992 році. Після реконструкції та прибудови будинок збільшив загальну та житлову площу. В будинок було заведено каналізацію і газ . За час шлюбу вартість будинку значно збільшилась. В 2014 році вона дізналась про те що ОСОБА_2 подарував вказаний будинок , своєму сину від першого шлюбу ОСОБА_3

Оскільки вказаний правочин був вчинений без намірів створити правові наслідки обумовлені ним та щодо їх спільного майна, згоду на відчуження якого вона не надавала , що порушує її права , просила суд визнати договір дарування укладений між відповідачами недійсним , визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_2.

Позивач в судовому засіданні підтримала позов і просила суд задовольнити його посилаючись на обставини викладені в ньому.

Представник позивача , за договором адвокат ОСОБА_4 , до судового засідання не з'явився, про дату , час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ,подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою. Зі згоди позивача суд розглянув справу за його відсутності. Раніше допитаний в судовому засіданні представник позивача підтримав позов заявлений позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 , а також їх представник за довіреностями ОСОБА_5 ,в судовому засіданні позов не визнали і просила суд відмовити в його задоволенні за не обґрунтованістю.

Вислухавши сторони , свідків , дослідивши матеріали справи та матеріали інвентарної справи №4312 будинку АДРЕСА_1, суд встановив, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було розірвано 15 грудня 1988 року про що було проведено відповідний актовий запис № 685 Суворовським ВЗАГС м. Херсона та видано ОСОБА_2

свідоцтво про розірвання шлюбу 25 травня 1989 року.

За повідомленням Державного ощадбанку України від 24.09.2014 року слідує що ОСОБА_1 27 січня 1989 року відкрила рахунок на суму 6000 рублів який було закрито 24 квітня 1989 року у сумі 8034.55 рублів.

Згідно до довідки Філії «Херсонського суднобудівного-судноремонтного заводу ім. Комінтерну»від 11 грудня 2014 року ОСОБА_2 працював на ХССРЗ ім.. Комінтерна в цеху технічної експлуатації флоту з 01 листопада 1988 року по 31 березня 1989 року та з 20 червня 1989 року по 26 листопада 1989 року першим помічником капітана т/х «В.Затонський» , та згідно до партійного квитка № 06878626 за період з січня 1985 по травень 1990 року щомісячно сплачував партійні внески з заробітної плати.

17 червня 1989 року державним нотаріусом Третьої Херсонської держаної нотаріальної контори ОСОБА_7 було посвідчено договір задатку , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 відповідно до якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_8 3000 рублів в рахунок придбання за 26000 рублів житлового будинку АДРЕСА_2 який повинен бути оформлений до вересня 1989 року. Яка стала його власником , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 липня 1989 року.

19 жовтня 1989 року ,відповідно до договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 та посвідченого державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори , ОСОБА_2 придбав за 26000 крб. будинок АДРЕСА_2, який мав жилу площу 31 м.кв.

21 вересня 1990 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб , про що свідчить свідоцтво про укладання шлюбу видане Комсомольським ВЗАГС м. Херсона від 21.09.1990 року та після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_2.

Відповідно до експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку АДРЕСА_1 на 23 липня 1987 року вказаний житловий будинок складався з приміщень : 1-3(коридор) площею 4.7 м.кв., 1-4(житлова) площею 9,0 м.кв., 1-5 (кухня) площею 9.2 м.кв., 1-6(жилова) площею 8.9 м.кв. ,1-7(жилова) площею 13.1 м.кв., приміщення 1 (сіни) площею 2.4 м.кв., 11(сіни) площею 1.5 м.кв. загальною площею 48.8 м.кв. та житловою 31.0 м.кв.

08 грудня 1989 року за №379 ОСОБА_2 було надано Комсомольською районною радою в м. Херсоні дозвіл на будівництво службової прибудови розміром 7.5х3.5 та гаражу розміром 7.5х3.5 за адресою АДРЕСА_3. Робочий проект на будівництво яких ( без дати оформлення ) було оформлено ОСОБА_2 в Херсонському обласному управлінні побутового обслуговування РБУ, гараж на суму 2090.76 рублів , та прибудову на суму 2535.19 руб. А також відповідно до типового договору укладеного між ОСОБА_2 та УРБУ в січня 1990 році У РБУ повинно було побудувати прибудову розміром 3.5х7.75 та терасу до цього ж будинку вартість цього будівництва була узгоджена розрахунковими відомостями затвердженими також у січня 1990 року. Згідно з договором на газифікацію вказаного будинку від 04 вересня 1990 року укладеного між кооперативом «Меридиан» та ОСОБА_2 , будинок було газифіковано .

Рішенням Комсомольської районної в м. Херсоні ради від 11 січня 1992 року за № 14 було оформлено документи ОСОБА_2 на сарай розміром 3.2х2.9, збільшення житлової площі на 21.8 м.кв. за рахунок переобладнання в жилому будинку АДРЕСА_2.

Відповідно до технічного паспорту виданого Херсонським ДБТІ 05 лютого 2007 року на житловий будинок АДРЕСА_2 та оцінювального акту складеного Херсонським ДБТІ на 29 січня 2008 року прибудова літ. «а» з ганком , гараж - майстерня літ. «Б», погріб під гаражем та частиною будинком ,господарська будівля (сарай) літ. «В» були побудовані та здані в експлуатацію в 1992 році.

Згідно до робочого проекту затвердженого 15 вересня 1998 року складеного на ім'я ОСОБА_2 в будинку було проведено каналізацію.

Відповідно до копії заповіту від 22 серпня 1999 року ОСОБА_2 заповідав ОСОБА_3 належний йому будинок АДРЕСА_2 . А згідно до договору дарування укладеного 31 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_11 ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняв в дар житловий будинок АДРЕСА_2, який зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 11 лютого 2008 року. Як встановлено судом , та проти чого не заперечували відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судовому засіданні , відповідач ОСОБА_3 після укладення вказаного правочину не переїздив до спірного будинку, а ньому продовжують проживати ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Положеннями ст. 112 ЦК УРСР ( яка була чинна на час правовідносин які розглядаються судом , а саме в редакції від 18 липня 1963 року) визначено що, майно може належати на праві власності двом чи кільком громадянам, однак з урахуванням положень ст. ст.100,101 ЦК УРСР в особистій власності громадян міг бути один жилий будинок ( або його частина).

Як встановлено судом , і проти чого не заперечував в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 після , розірвання його шлюбу з ОСОБА_6 , з кінця 1988 року, він почав проживати , вести спільне господарство та займатись вихованням дитини ОСОБА_1 від першого шлюбу , в частині будинку АДРЕСА_1 яка належала їй на праві власності, без реєстрації шлюбу. Оскільки вони планували разом спільне майбутнє то обговорювали питання придбання іншого жилого будинку. На реалізацію вказаних планів ними було прийнято рішення про придбання АДРЕСА_1 за спільні кошти , оскільки кожен з них на той час був офіційно працевлаштований та мав власні грошові заощадження, однак з урахуванням обмежень визначених ст. 101 ЦК УРСР , право власності на нього було оформлено на ОСОБА_2 Після придбання зазначеного жилого будинку , оскільки він потребував ремонту та реконструкції , вони продовжуючи спільне проживання, в частині будинку АДРЕСА_1 , та ведення спільного господарства і бюджету , за спільні кошти та за рахунок їх індивідуальних та трудових зусиль , унаслідок яких вони одержували спільні та особисті доходи, які були ними об'єднані для ремонту , реконструкції їх спільного майна , а саме жилого будинку АДРЕСА_2, а також будівництва господарських будівель та споруд провели його реконструкцію шляхом будівництва прибудов до будинку та зміни планування будинку, що дало можливість збільшити його житлову площу, побудували господарські будівлі , газифікували будинок. 21 вересня 1990 року , сторони уклали шлюб та продовжували спільними зусиллями роботи по ремонту та будівництву цього ж будинку до 1992 року. Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки допитані за клопотанням позивача ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,ОСОБА_15 ОСОБА_16, та свідок ОСОБА_17 допитаний за клопотанням відповідача які зазначили про те що, сторони з початку 1989 року почали спільно проживати , вести спільне господарство та бюджет. Оскільки та частина будинку АДРЕСА_1 була занадто мала , а вони планували подальше спільне життя , вони за спільні кошти придбали спірний будинок , який за допомогою власних зусиль та їх спільних коштів , а також при допомозі батьків ОСОБА_1, які допомагали як грошовими коштами вирученими від продажу ранніх овочів так і власними трудовими зусиллями , відремонтували вказаний будинок в якому сторони проживають до теперішнього часу. У зв'язку з чим , та з урахуванням положень ст. 112 ЦК УРСР, суд вважає що житловий будинок АДРЕСА_2 є майном яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, на підставі чого позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на ? частину вказаного майна є обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог , щодо визнання договору дарування від 31 січня 2008 року не дійсним , суд вважає що вказані позовні вимоги є також обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню , з підстав визначених ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України , а саме оскільки зміст цього правочину суперечить вимогам ст.369 ЦК України та ст. 65 СК України , а саме без згоди одного з подружжя який є співвласником вказаного нерухомого майна, на яку , як на одну з підстав посилалась позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині.

Оскільки належних та допустимих доказів , в порядку ст. 60 ЦПК України , фіктивності вказаного правочину , які визначені положеннями ст. 234 ЦК України суду не надано , суд вважає що посилання позивача та її представника в цій частині на його не дійсність є не переконливими і такими що не відповідають обставинам встановленим судом.

Доводи відповідачів та їх представника , за довіреностями ОСОБА_5 , та письмові докази надані ними в заперечення заявлених позивачем позовних вимог , а саме проектно-кошторисна документація складена на ім'я ОСОБА_2 , копія договору задатку та квитанції на придбання будівельних матеріалів , про те що вказаний житловий будинок було придбано та проведеного його реконструкцію за особисті кошти ОСОБА_2 , але в період його спільного проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_1, проти чого не заперечував ОСОБА_2 під час судового розгляду, судом визнаються не переконливими оскільки як проектно-кошторисна документація так і квитанції про придбання будівельних матеріалів не підтверджують цих обставин та не спростовують доводів позивача , а лише доводять той факт що на той період часу вказаний будинок , право власності на який , з урахуванням вимог ст. 101 ЦК УРСР було оформлено лише на ОСОБА_2 був реконструйовано. Так само як покази свідка ОСОБА_8 допитаної за клопотання відповідачів , в частині того що ОСОБА_1 не була присутня при укладенні між нею та ОСОБА_2 як при укладенні між ними договору задатку так і договору купівлі-продажу будинку не підтверджують доводів відповідачів та не спростовують доводів позивача.

На підставі ч.6 ст. 154 ЦПК України суд вважає доцільним скасувати заходи забезпечення позову застосовані судом в порядку ст. ст. 151-153 ЦПК України .

Керуючись ст. ст. 10,11,88 ,154 ЦПК України , ст. 112 ЦК УРСР( в редакції 1963 року) , ст. 65СК України, ст. ст. 203,215,369 ЦК України,суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та визнання права на частку у спільному майні задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_2.

Визнати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 31 січня 2008 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_11 недійсним.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані судом ухвалою суду від 22 липня 2014 року щодо заборони відчуження житлового будинку АДРЕСА_2 який належав ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції, яким є Комсомольський районний суд м. Херсона, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З мотивованим рішенням суду сторони мають право ознайомитись з 17 лютого 2015 року .

Суддя: І.В. Котьо