Ухвала суду № 42722385, 09.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 р. Справа № 876/11823/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року у справі №813/6545/14 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Троттола» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Троттола» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова (далі - ДПІ) правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.03.2006р. №4530/10/23-4.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду віл 03.11.2014р. позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду віл 03.11.2014р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час проведення тематичної документальної перевірки ВАТ «Троттола» по питанню достовірності визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту на додану вартість за листопад 2004 року направлено запит в ДПІ у Личаківському районі на проведення зустрічної перевірки ПП «Крупа» як основного постачальника Товариства. Згідно отриманої відповіді провести зустрічну звірку ПП «Крупа» по взаєморозрахунках з ВАТ «Троттола» немає можливості, оскільки вказане підприємство рішенням Господарського суду Львівської області визнано банкрутом і знято з обліку. Крім цього, листом №5798/26-50 від 09.12.2005р. від ЛВ ПМ УПМ ДПА у Львівській області зазначено, що фінансово-господарська діяльність між ПП «Крупа» та ВАТ «Троттола» є предметом розслідування кримінальної справи, порушеної 16.07.2005р. В ході розслідування встановлено, що директором ПП «Крупа» дано покази, що будь-яких фінансово-господарських операцій від імені вказаного підприємства він не проводив, жодних документів не підписував, що підтверджується судово-почеркознавчими експертизами. Вказує, що судом першої інстанції зроблено необґрунтований висновок щодо реальності господарських операцій між Товариством та його контрагентом за наявності лише певних документів, які самі по собі без фактичного здійснення господарської операції не є достатніми для віднесення спірних сум до податкового кредиту. При цьому дослідженню підлягають всі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції. Таким чином, судом першої інстанції не було ґрунтовно досліджено суть господарських операцій та дотримання умов договорів укладених між позивачем та його контрагентом.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та подані письмові заперечення в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ВАТ «Троттола», код ЄДРПОУ 20835669, знаходиться за адресою 79018, м. Львів, вул. Тобілевича, 8. Перебуває на обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова, є платником податку на додану вартість.

За результатами проведеної тематичної документальної перевірки Товариства з питань достовірності визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість за листопад 2004 року, передбачено проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до встановлення факту сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України та встановлення виробника товарів.

Відповідно до Доповнення до акта тематичної документальної перевірки №23-2/1223/1 від 28.02.2006р. встановлено, що ПП «Крупа», будучи одним із основних постачальників для ВАТ «Троттола» в листопаді 2004 року, реалізувало ВАТ «Троттола» товарно-матеріальні цінності, а саме поліестер, костюмну тканину, вовну, на суму 160422,00 грн., (в тому числі податок на додану вартість (далі-ПДВ) в сумі 26 737,00 грн.), про що видало податкову накладну №102 від 04.11.2004р. Вищевказана податкова накладна включена Товариством до складу податкового кредиту листопада 2004 року.

В ході тематичної документальної перевірки направлено запит ДПІ у Личаківському районі м.Львова №20406/7/23-2 від 18.10.2005р. на проведення зустрічної перевірки ПП «Крупа» з питань взаєморозрахунків з ВАТ «Троттола» за листопад 2004 року. Згідно з отриманою відповіддю від ДПІ у Личаківському районі м.Львова №18654/23-0 від 31.10.2005р. провести зустрічну перевірку ПП «Крупа» по взаєморозрахунках з ВАТ «Троттола» немає можливості, оскільки таке за рішенням Господарського суду від 05.07.2005р. визнано банкрутом і знято з обліку.

Крім того, ДПІ отримано лист від ЛВ ПМ УПМ ДПА у Львівській області про отримання відповіді з прокуратури м.Львова в якій зазначено, що фінансово-господарська діяльність між ПП «Крупа» та ВАТ «Троттола» є предметом розслідування кримінальної справи №182-0496, порушеної 16.07.2005р. прокуратурою м.Львова. В ході провадження досудового слідства також порушено кримінальну справу за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ПП «Крупа» за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 КК України.

На підставі вказаного ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2006р. №4530/10/23-4 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 26 737,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі в розмірі 835,38 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням генеральним директором ВАТ «Троттола» подано скаргу на адресу ДПА України, за результатами розгляду якої прийнято рішення №13352/6/25-0115 від 24.11.2006р. про залишення без змін податкове повідомлення-рішення від 09.03.2006р. №4530/10/23-4, що стало підставою звернення з позовом до суду за захистом порушених прав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції колегія суду виходить з наступного.

На момент виникнення спірних правовідносин між ВАТ «Троттола» та ПП «Крупа» як платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97- ВР у відповідній редакції (далі - Закон №168/97-ВР).

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону №168 та п.1.1 Наказу ДПА України, Держказначейства України «Про затвердження Порядку відшкодування ПДВ» №209/72 від 02.07.1997р. з наступними змінами, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7. Закону №168.

Згідно пп. 7.7.1 Закону №168 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом «а» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом «б» залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до абз.3 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Виходячи із аналізу законодавства, однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2004р. між ПП «Крупа» (Продавець) та ВАТ «Троттола» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким Продавець продає, а Покупець купує майно, надалі - товар, в кількості та асортименті, вказаних в товарних накладних: тканину і фурнітуру для швейного виробництва. Ціни на товар визначаються Продавцем, узгоджуються з Покупцем та остаточно вказуються у товарних накладних (а.с.8-9).

За умовами цього договору ПП «Крупа» передає ВАТ «Троттола» належним чином маркований та запакований товар, а ВАТ «Троттола» зобов'язується оплатити не пізніше як у 20-денний строк з моменту отримання відповідної товарної партії та передавальних бухгалтерських документів.

З врахуванням здійснення господарської операції за вказаним договором, податковий кредит за листопад 2004 року позивачем сформовано з урахуванням 26737,00 грн. ПДВ, сплаченого на користь ПП «Крупа» в ціні товару, що відображено у Податковій декларації з податку на додану вартість та розрахунку коригування сум ПДВ (а.с.20-22).

ДПІ ставить під сумнів фактичне виконання даного договору, оскільки при проведенні зустрічної перевірки по ланцюгу не встановлено факт сплати ПДВ до державного бюджету, та не ставить під сумнів правомірність складання податкових накладних чи періоду включення їх до податкового кредиту обревізованого періоду чи факту надмірної сплати податку позивачем, як необхідної умови бюджетного відшкодування.

Так, п. 7.5 ст. 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон №168 не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника чи його контрагентів.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168, щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дана позивція суду узгоджується з правовій позиції Верховного Суду України, викладаною у Постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Постанові від 22 жовтня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Балтимор» до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення став висновок ДПІ про те, що операції, які відображені позивачем в документах, а саме з ПП «Крупа», не мають достатньої доказовості фактичного здійснення, оскільки під час перевірки не встановлено факту придбання ВАТ «Троттола» у вказаного контрагента товарно-матеріальних цінностей.

Проте, факт придбання товарно-матеріальних цінностей ВАТ «Троттола» у ПП «Крупа» за вказаним договором підтверджено наявними в матеріалах справи накладною №05-11/1/104 від 04.11.2004р., та податковою накладною № 102 від 04.11.2004р. на загальну суму 160422,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2673700 грн.)(а.с.10-11).

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано копії з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за період з липня 2004 року по лютий 2005 року, в якій відображена податкова накладна №102 від 04.11.20014р. на суму 133685,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 26737,00 грн., копії платіжних доручень, завірених ПАТ «Кредобанк» № 401 від 08.11.2004р. про сплату ВАТ «Троттола» на користь ПП «Крупа» 50000,00 грн., згідно договору від 01.09.2004р.; № 454 від 15.11.2004 року про сплату ВАТ «Троттола» на користь ПП «Крупа» 50000,00 грн., згідно договору від 01.09.2004р.; № 20 від 10.12.2004р. про сплату ВАТ «Троттола» на користь ПП «Крупа» 27452,24 грн.

Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки №242 від 09.10.2014р. станом на 04.11.2004р. у ВАТ «Троттола» перебували у власності транспортні засоби Scania, реєстраційний номер 09099 ТА, причіп SAF - DF162А, реєстраційний номер 13133 ТА, Scania, реєстраційний номер 09100 ТА, причіп SAF - DF162А, реєстраційний номер 13132 ТА, ЗАЗ 110247, реєстраційний номер 20467 ТА, ЗАЗ 110557, реєстраційний номер 17290 ТА, які використовувались Товариством для здійснення вантажних перевезень. (а.с.101-107).

Як встановлено судом першої інстанції основним видом діяльності позивача є пошиття одягу. З наявної в матеріалах справи копії штатного розкладу вбачається, що у досліджуваний період на підприємстві станом працювало 72 особи, в тому числі швачки, технологи, конструктори-модельєри.

Зазначені документи в силу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та містять необхідні реквізити та інформацію.

Вказане підтверджує, що зважаючи на якісні характеристики товару, що був придбаний у ПП «Крупа» (поліестер, костюмну тканину, вовну), зміст господарської операції пов'язаний з власною господарською діяльністю ВАТ «Троттола». При цьому з поданих Товариством документів вбачається зв'язок понесених витрат позивача в частині придбання товару з його господарською діяльністю.

Висновок ДПІ що господарські операції не носили реального характеру ґрунтуються також на відповіді ДПІ у Личаківському районі щодо неможливості провести зустрічну перевірку ПП «Крупа» по взаєморозрахунках з ВАТ «Троттола», оскільки вказана організація за рішенням Господарського суду №6/136-8/102 від 05.07.2005р. визнана банкрутом і знята з обліку.

Вказане не спростовує реальність господарських операцій, оскільки на час здійснення господарської операції з Товариством ПП «Крупа» було платником податку на додану вартість. Відповідно до Довідки про зняття з обліку платника податків від 11.10.2005р. ПП «Крупа» знято з податкового обліку 11.05.2005р.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не є підставою до визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента, зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності.

Щодо посилань апелянта як доказ не підтвердження взаєморозрахунків між ВАТ «Троттола» та ПП «Крупа» на кримінальну справу за фактом незаконного відшкодування податку на додану вартість та службового підроблення службовими особами ПП «Крупа» за ознаками складу злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, а також умисного ухилення від сплати податків службовими особами ПП «Крупа» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам факт порушення кримінальної справи не впливає на об'єкт доказування у даній адміністративній справі, а тому є безпідставним та не заслуговує на увагу. Доказом вини посадових осіб підприємства може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який суду не надано.

Крім того, постановою господарського суду України Львівської області від 30.12.2010 року у справі №5/400-25/74А і ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі №4542/11 встановлено, реальність господарської операції між Товариством та ПП «Крупа».

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам, колегія суддів зауважує, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданої господарської операції і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Доповненням до акту тематичної документальної перевірки №23-2/1223 від 13.10.2005р. не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій контрагент Товариства не знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також що у нього не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Товар, який був предметом правочинів, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Висновок контролюючого органу про не підтвердження зазначених сум бюджетного відшкодування обґрунтований посиланням на неможливість встановлення факту сплати податку до Державного бюджету України контрагентами позивача у зв`язку з неотриманням відповідей на запити щодо зустрічних перевірок постачальників у ланцюгу поставок товарів до позивача.

Цей висновок контролюючого органу суди попередніх інстанцій правильно визнали таким, що не відповідає вищенаведеним нормам Закону № 168/97-ВР, а відмову в наданні висновку про відшкодування спірної суми ПДВ, - що порушує право позивача як платника податку на додану вартість, надане йому цим Законом.

Аналізуючи чинне законодавство та встановлені обставини у справі колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте без дотримання вимог чинного законодавства, практики Європейського Суду з прав людини та принципів, передбачених ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року у справі №813/6545/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш