Ухвала суду № 42722317, 10.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18523/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Київпастранс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2014 у справі за адміністративним позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державної виконавчої служба України, третя особа - комунальне підприємство «Київпастранс» про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

КП «Київпастранс» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило: скасувати постанови Державної виконавчої служба України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.07.2014 ВП № 43958108, від 21.08.2014 ЗВП № 43114186, від 26.08.2014 ВП № 44517273.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням третя особа звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебуває зведене виконавче провадження № 43114186 з примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 18.10.2012 № 5011-19/6256/2012, від 17.12.2013 № 910/13852/13, від 26.11.2013 № 910/15404/13, від 28.02.2014 № 910/18516/13, від 17.06.2014 № 910/5459/14 та від 10.06.2014 № 910/3395/14 про стягнення з КП «Київпастранс» на користь ПАТ «Київенерго», ДТГО «Південно-Західна залізниця», ДП «Автоскладальний завод №1», ТОВ «Львівські автобусні заводи» коштів на загальну суму 124 452 531, 26 грн.

Дане зведене виконавче провадження включає в себе, зокрема, виконавче провадження № 44517273 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 № 910/3395/14 про стягнення з КП «Київпастранс» на користь ТОВ «Львівські автобусні заводи» коштів на загальну суму 24 476 529, 67 грн. та виконавче провадження № 43958108 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.06.2014 №910/5459/14 про стягнення з КП «Київпастранс» на користь державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» коштів на загальну суму 22 964 972 ,52 грн.

У зазначених виконавчих провадженнях відповідач виніс постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.08.2014 ВП №44517273, від 11.07.2014 ВП №43958108 та від 21.08.2014 ВП №43114186.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що при винесенні оскаржуваних постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.08.2014 ВП №44517273, від 11.07.2014 ВП №43958108 та від 21.08.2014 ВП №43114186 відповідач діяв у спосіб та в порядку, встановленому законодавством та підстави для скасування даних постанов відсутні.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що все майно КП «Київпастранс» створене відповідно до рішень Київської міської ради від 30.11.2000, №101/1078, від 02.10.2001 №61/1495 та засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва. Майно, яке є власністю територіальної громади може бути відчужене виключно на підставі рішення міської ради. У зв'язку із зазначеним, на думку апелянта, примусове стягнення майна КП «Київпастранс» без відповідного рішення Київської міської ради не допускається. Також, апелянт вказує, що вказані рішення судів добросовісно виконуються КП «Київпастранс» в добровільному порядку, а тому висновок суду першої інстанції про те, що скасування постанов про арешт майна боржника може призвести до неможливості їх виконання є невірним.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим законом заходів з примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем на виконання вказаних норм Закону України «Про виконавче провадження» винесено оскаржувані постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.08.2014 ВП №44517273, від 11.07.2014 ВП №43958108 та від 21.08.2014 ВП №43114186, якими накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику у межах суми боргу.

Стосовно доводів апелянта про те, що оскаржувані постанови відповідача є протиправними, оскільки примусове стягнення майна КП «Київпастранс» без відповідного рішення Київської міської ради не допускається колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Процедура реалізації майна комунальних підприємств шляхом прийняття відповідного рішення сільською, селищною, міською радою на пленарному засіданні встановлена для забезпечення контролю за реалізацією майна такого комунального підприємства у добровільному порядку та її метою є недопущення самовільного розпродажу майна територіальної громади комунальними підприємствами без правових підстав.

Колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку відповідач наклав арешт на майно та заборону на його відчуження КП «Київпастранс» на виконання положень Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як роз'яснив Верховний Суд України, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

Доводи апелянта про те, що вказані рішення судів добросовісно виконуються КП «Київпастранс» в добровільному порядку не беруться колегією суддів до уваги, оскільки часткове виконання рішення суду чи зобов'язання виконати рішення в майбутньому не може однозначно свідчити про виконання його в повному обсязі у встановлений держаним виконавцем строк.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанови Державної виконавчої служба України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.07.2014 ВП №43958108, від 21.08.2014 ЗВП №43114186, від 26.08.2014 ВП №44517273 є правомірними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Київпастранс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 12.02.2015.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.