Ухвала суду № 42722304, 11.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 876/11424/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова до Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,-

в с т а н о в и в :

Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у сумі 999064,97 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав до апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що: при розгляді справи було порушено право на захист; органи пенсійного фонду не можуть бути позивачами в таких категоріях справ; жодних розрахунків на адресу підприємства не надходило; суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і стягнув 999064,97 грн. заборгованості замість 8021,37 грн.; державна виконавча служба Залізничного району м. Львова сплатила від імені Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» на користь Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова заборгованість в сумі 40623,95 грн., а тому сума боргу підлягає зменшенню.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач відповідно до вимог ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97) визначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону є - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII визначено категорії осіб, які на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи.

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах, передбачених Списками № 1 і № 2, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно п. п. 6.1 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 (далі - Інструкція) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058.

Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених (перерахованих пенсій).

Відповідно до абзацу 1 п. 6.8 Інструкції підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Позивачем було направлено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсії за період з 01.02.2014 року по 01.08.2014 року (а.с.5-55, 57-113), проте добровільно заборгованість погашена не була.

Щодо заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Розрахунки витрат на виплату і доставку пільгових пенсій направлялись відповідачу, про що свідчать повідомлення про вручення, де зазначено про отримання відправлення уповноваженою особою (а.с. 114-141). Про час і місце розгляду справи відповідач також був повідомлений через уповноважену особу (а.с. 145).

Крім того, позовні вимоги були заявлені саме на суму 999064,97 грн., а не 8021,37 грн. як зазначає боржник в апеляційній скарзі, тому суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог.

Відповідач не надав суду жодних доказів про сплату від його імені державною виконавчою службою Залізничного району м. Львова частини боргу в сумі 40623,95 грн. Позивач в запереченні на апеляційну скаргу зазначив, що сума 37113,01 грн., що поступила на розрахунковий рахунок управління зарахована в попередні періоди заборгованості.

В розрахунках витрат на виплату і доставку пільгових пенсій вказані особи, яким така пенсія призначена, а так як відповідач не оскаржував призначення пенсій, то безпідставним є посилання на необґрунтованість такого призначення.

Оскільки підстав для звільнення відповідача від сплати вказаних платежів в судовому засіданні не встановлено, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вказана заборгованість підлягає до сплати.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі № 813/5976/14 - без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» судовий збір у сумі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень) грн.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді В.Я.Качмар

О.І.Мікула