Рішення № 42722291, 11.02.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2015 Справа №607/16062/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Грабської Ю.І., розглянувши у вілкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку поділу спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку поділу спільного майна подружжя.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що під час шлюбу між нею та відповідачем ОСОБА_2, останнім було приватизовано та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на 1/2 частину якої вона, як дружина має право, оскільки набуте відповідачем під час шлюбу із нею.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в позовній заяві та просять позов задовольнити.

Відповідач та його представник позову не визнали, подали заперечення на позовну заяву в обгрунтування якого пояснили, що відповідач ОСОБА_2 приватизував в гуртожитку кімнату АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а не квартиру із державного житлового фонду. Зазначена кімната була надана відповідачу як працівнику ВО «Текстерно» в 2000 році на склад сім»ї до якого входили сторони, донька позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У 2000 р. відповідач подарував дочці позивача ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2. ОСОБА_4 померла у 2010р. Спільна квартира АДРЕСА_3, на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду внаслідок укладення мирової угоди між сторонами, виділена позивачу ОСОБА_1 Крім того, на момент приватизації спірної квартири у гуртожитку позивач ОСОБА_1 не проживала та не була зареєстрована за вказаною адресою, мала у приватній власності згадану квартиру по АДРЕСА_3 і тому відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не мала права на приватизацію спірної квартири в гуртожитку.

Дослідивши та оцінивши зібрані докази, суд встановив наступні обставини справи.

30.03.1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданим 30.03.1990 р відділом ЗАГСу міськвиконкому м.Тернополя, актовий запис №344.

15.03.2000 р. ОСОБА_2 ВО «Текстерно» видано ордер на житлову площу в гуртожитку, а саме про право на зайняття з сім»єю із 4-х осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, кімнати АДРЕСА_1 площею 39.3 кв.м.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 Стрілковською сільською радою Старосамбірського району Львівської області, актовий запис №27.

У власності ОСОБА_3 перебуває квартира АДРЕСА_2 , що стверджується довідкою ПП «Благоустрій» від 09.11.2011 р.

Із довідки ПАТ «Державного ощадного банку України « №2069 від 10.11.2011 р. вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 включені у списки для приватизації житла за адресою: АДРЕСА_4 в ТВБВ №10019/08 філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» проспект Злуки, 53.

Із акту обстеження житлових умов від 04.10.2011 р., довідки про склад сім»ї від 25.01.2012 р. довідки від 04.11.2011 р. вбачається, що за адресою : АДРЕСА_1 зареєстрований наймач ОСОБА_2.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 11.01.2012 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 затверджено мирову угоду відповідно до якої ОСОБА_1 виділено у власність холодильник вартістю 1700 грн. та квартиру АДРЕСА_3, а у власність ОСОБА_2 виділено набір меблів вартістю 2450 грн. та телевізор вартістю 1370 гр., а також ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 15000 грн.

Із довідки ОСББ»Цегельний, 7» від 14.11.2011 р. вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_3; не працює згідно із записом у трудовій книжці звільнена за наказом №3/3-а від 30.12.1996 р.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26262083 від 31.05.2010 р. виданого ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», довідки від 03.11.2011р. №16988, свідоцтва про право власності на житло від 10.05.2012 р. на праві приватної власності ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_3 на підставі рішення виконкому міської ради народних депутатів №544 від 01.04.2010 р.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними і при цьому вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Частина 1 ст.57 Сімейного кодексу України, в редакції від 17.05.2012 р. №4766 і яка діє з 13.06.2012 р., особистою приватною власністю дружини, чоловіка передбачає: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Проте, редакція ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України від 15.03.2012 р. №4525, яка діяла з 08.04.2012р. на час реєстрації позивачем ОСОБА_2 права власності на приватизовану згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартиру АДРЕСА_1 не передбачала положення про те, що житло, набуте одним із подружжя, за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є його особистою приватною власністю, а отже, виходячи з аналізу зазначеної норми вказаної редакції статті, приватизована позивачем квартира, яка була зареєстрована 10.05.2012 року у Тернопільському міському бюро технічної інвентаризації є спільною сумісною власністю подружжя.

Тому, враховуючи викладенні обставини, суд вважає що приватизована позивачем ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2, так-як набута, а саме приватизована та на неї зареєстровано право власності за позивачем до набрання законної сили редакцією ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України від 17.05.2012 р., яка приватизоване житло відносить до особистої приватної власності подружжя.

Крім того, суд вважає, що відповідно до ст.88 ЦПК України, із відповідача в користь позивача слід стягнути 1116,93 грн. сплаченого позивачем судового збору .

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 212, 215, 223 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. ч.3 ст.368, ст.372 Цивільного кодексу України, ст. ст.60, ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України, ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України в редакції від 13.04.2012 р. №4652,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1116,93 грн. сплаченого позивачем судового збору .

Копію рішення направити особам, які брали участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Дзюбич В.Л.