Постанова № 42722277, 03.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року № 876/1179/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

представника позивача - Грунського В.О.

представника відповідача - Тістечко Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка Монтажу» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка Монтажу» до Львівської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області про скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови у прийнятті митної декларації та стягнення надміру сплачених платежів, -

встановив:

07.10.2013 позивач - ТОВ «Фірма «Техніка Монтажу» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів - Львівської митниці Міндоходів (далі відповідач 1), ГУ ДКС у Львівській області (далі відповідач 2) у якому просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900083/2 від 06.09.2013 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00425, які прийняті Львівською митницею. Також позивач просив стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені мито в розмірі 11540,66 грн та ПДВ в розмірі 48470,78 грн, всього 60011,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при здійсненні митного оформлення товарів, що імпортувалися на митну територію України на умовах контракту № 11LYD230095 від 29.07.2011 та додатку до нього № 5 від 30.05.2013, було надано усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України, які містять усі необхідні відомості для застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до ст. 58 Митного кодексу України. Натомість, спірне рішення про коригування митної вартості товару прийнято за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, а не за ціною контракту, як це зробило товариство. На думку позивача, твердження митного органу щодо недостатності наданих декларантом документів є необґрунтованими, відтак підстав для застосування резервного (шостого) методу в цьому випадку не було. Як наслідок до бюджету зайво сплачено митні платежі і податок на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги доводи відповідача про те, що ТОВ «Фірма «Техніка Монтажу» під час митного оформлення не було подано договору на перевезення (надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування, який стосується іншого суб'єкта ЗЕД), оскільки це спростовується наявними у справі матеріалами, а саме у рішенні про коригування митної вартості та картці відмови серед переліку документів, які надані декларантом митному органу, значиться договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 00/15 від 12.08.2009, копію якого долучено до матеріалів справи та з якого вбачається, що він стосується безпосередньо позивача. Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на необґрунтованість висновків податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, що з поданого для митного оформлення платіжного документа не можна ідентифікувати товар, оскільки декларантом було подано два платіжних документи, а саме платіжне доручення № 654 від 24.07.2013 та № 614 від 13.03.2013, однак не ідентифіковано лише останнє платіжне доручення, а перше прийнято до уваги, хоча обидва платіжні доручення за призначенням платежу повністю збігаються. Відхиливши вказаний платіжний документ суд не вказав, яким вимогам він не відповідає та відсутність яких реквізитів була необхідною для такої відповідності. Разом з тим, апелянт зазначає, що виходячи з положень п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України банківські платіжні документи подаються, якщо рахунок сплачено. Тому навіть відсутність платіжного документа не може свідчити про необґрунтованість розрахунку митної вартості, а може лише свідчити про наявність у покупця заборгованості за поставлений товар. Щодо посилання митного органу на те, що додаток № 5 від 30.05.2013 оформлено після виставлення 15.05.2013 інвойсу на товар та фактичного відправлення товару, то апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не досліджено та не вказано, яким чином ці обставини мали вплив на розрахунок митної вартості. Звертає апелянт увагу і на те, що судом першої інстанції не було досліджено того, що відповідач отримавши митну декларацію та долучені до неї документи направив на адресу декларанта повідомлення про необхідність подання додаткових документів. Однак, в порушення п. 2 ч. 4 ст. 52 МК України таке повідомлення не містило інформації про те, які саме відомості та/або наявні документи, розбіжності, суперечності або неузгодження в них, зумовили необхідність вимоги додаткових документів. Не погоджується апелянт із висновками суду першої інстанції про проведення відповідачем консультацій з декларантом, оскільки вважає, що фактично така не проводилась.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник відповідача 1 апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявною у справі розпискою, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України його неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача 1, перевірив матеріали справи і обговорив підстави та межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29 липня 2011 року Компанія JLAXING LAYO IMP.&EXP. GROUP CO., LTD (Китай; за контрактом - Продавець) та ТОВ «Фірма «Техніка Монтажу» (за контрактом - Покупець) уклали контракт № 11LYD230095 (а.с. 23-24).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 цього контракту Продавець виробляє та продає, а Покупець купує метричну продукцію, надалі - товар на умовах FOB Китай (відповідно до INKOTERMS 2000), згідно обумовлених специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Назва, сума, вартість одиниці кожного товару, загальна сума товару і його вартість вказується в додатку специфікації.

Відповідно до п. 2.1 контракту вартість товару по даному контракту встановлюється в доларах США і включає до складу вартість товару, пакування витрати по завантаженню товару до транспортного засобу Покупця, виконання всіх формальностей по передачі товару.

13 березня 2013 року сторони підписали додаток № 3 до контракту № 11LYD230095 від 29.07.2011 (а.с. 26), у якому обумовили, що товаром, який Покупець виробляє і Постачає Покупцю, є «гвинт метричний, оцинкований». За своїм змістом цей додаток є специфікацією до згаданого вище контракту, оскільки містить перелік найменувань товару, його кількість, вартість як одиниці продукції, так і загальної вартості поставки. У додатку № 3 від 13.03.2013 передбачено, що загальна сума поставки становить 28627,28 дол. США, згідно з домовленістю Покупець зобов'язаний сплатити аванс в розмірі 8500 дол. США до 31.03.2013.

Платіжним дорученням № 614 від 13.03.2013 ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» сплатила на користь свого контрагента обумовлену в додатку № 3 суму передоплати в розмірі 8500 дол. США за товар, який є предметом контракту № 11LYD230095 від 29.07.2011 (а.с. 27).

30 травня 2013 року Компанія JLAXING LAYO IMP.&EXP. GROUP CO., LTD (Продавець) та ТОВ «Фірма «Техніка Монтажу» (Покупець) погодили ще одну специфікацію до свого контракту від 29.07.2011 - додаток № 5, відповідно до якого загальна вартість поставки становить 29999,40 дол. США. Сума передоплати, яку Покупець відповідно до додатку № 5 зобов'язаний сплатити до 31.07.2013, становить 21499,40 дол. США (а.с. 35).

Платіжним дорученням № 654 від 24.07.2013 Покупець сплатив обумовлену в додатку № 5 до контракту від 29.07.2011 передоплату в розмірі 21499,40 дол. США (а.с. 37).

Митне оформлення товару, який є предметом контракту № 11LYD230095 від 29.07.2011, проводилося посадовими особами митного поста «Городок» Львівської митниці.

05 вересня 2013 року декларант ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» - ТОВ «Котор», подало митному органу митну декларацію № 209120000/2013/83397, згідно з якою розрахована декларантом митна вартість товару:

1. «гвинти з чорних металів з різьбою, оцинковані, з півкруглою головкою, з прес-шайбою, з хрестоподібним шліцом в асортименті» (далі - товар № 1), становить 1,349 дол. США/кг (загальну вартість товару задекларовано на суму 241016,78 грн або 30153,48 дол. США (з урахуванням того, що курс дол. США, встановлений НБУ станом на 05.09.2013, становив 7,993 грн за один долар);

2. «гвинти з чорних металів з різьбою, оцинковані, з півкруглою головкою, з прес-шайбою, з внутрішнім шестигранником, в асортименті» (далі - товар № 2) становить 1,373 дол. США/кг (загальну вартість товару задекларовано на суму 8200,17 грн або 1025,92 дол. США (з урахуванням того, що курс дол. США, встановлений НБУ станом на 05.09.2013, становив 7,993 грн за один долар).

На підтвердження заявленої митної вартості декларант разом з митною декларацією подав митному органу наступні документи:

- контракт № 11LYD230095 від 29.07.2011;

- платіжні доручення в іноземній валюті № 614 від 13.03.2013 року та № 654 від 24.07.2013;

- інвойс № 13LYD230030 від 15.05.2013;

- пакувальний лист від 15.05.2013;

- додаток № 5 від 30.05.2013 до контракту № 11LYD230095 від 29.07.2011;

- іменний коносамент № CNSHA039391 від 26.05.2013;

- договір № 00/15 від 12.08.2009 про транспортно-експедиційне обслуговування

- оригінал сертифікату походження № CCPT121579109 від 03.07.2013;

- витяг про вартість сировини від 05.09.2013;

- довідку про транспортні послуги № 6002 від 06.09.2013;

- прайс-лист від 11.03.2013;

- митну декларацію країни відправника № 223120130811385319 від 22.05.2013, а також інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролю товару.

06.09.2013 Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900083/2, в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій ст. 53 МК України. Відповідно до п. 4.1 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме: специфікація на товар виписана після виставлення інвойсу та відправлення товару; не подано договір на перевезення (він стосується іншого суб'єкта ЗЕД); платіжний документ не можна ідентифікувати з даним товаром. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Декларанту був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана: транспортні (перевізні) документи (договір на перевезення вантажу); висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; Коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами вартостях МД № 500060001/2013/28423 від 11.07.2013, № 205070000/2013/43401 від 15.08.2013.

У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 06.09.2013 року та внесенням змін до поданої декларантом 05.09.2013 митної декларації, посадова особа митного органу, яка здійснювала митне оформлення товару, винесла картку відмови в митному оформленні товарів № 209120000/2013/00425, роз'яснивши при цьому, що митне оформлення таких товарів можливе за умови подання нової ВМД із змінами графах 12, 43, 44, 45, про які зазначено в рішенні про коригування митної вартості від 06.09.2013.

З метою розмитнення імпортованих товарів ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» подало Львівській митниці декларацію митної вартості (а.с. 20-21) на ті ж самі товари, у якій декларант зазначив вже скориговану митним органом митну вартість товару № 1 в сумі 471829 грн або 59030,40 дол. США, що становить 2,64 дол. США/кг. Також ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» доплатило в державний бюджет обов'язкові платежі (ввізне мито та ПДВ) виходячи з митної вартості товару, яку визначив митний орган, а саме: 11540,66 грн. ввізного мита та 48470,78 грн податку на додану вартість з метою випуску товару в вільний обіг.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки дії Львівської митниці щодо самостійного визначення митної вартості товару за резервним методом було вчинено в межах наданих Конституцією та законами України повноважень, у визначений законом спосіб. Вимога надати документи для визначення правильності митної вартості товару пов'язана із здійсненням повноважень митного органу, а рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900083/2 від 06.09.2013 прийнято обґрунтовано, добросовісно, розсудливо і своєчасно. Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що достатніх та обґрунтованих підстав для скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів немає. Крім того, стосовно вимог позивача про стягнення з держаного бюджету, сплачених при митному оформленні товару платежів суд першої інстанції вказав на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 07.09.2012, згідно якої митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. У разі якщо у митного органу виникає сумнів щодо правильності визначення декларантом митної вартості то він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення. Постановляючи стягнути суму надмірно сплаченого ПДВ, суд фактично визначить митну вартість товару, чим підмінить митний орган.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, з огляду на таке.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 МК України).

Відповідно ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл. 9 цього Кодексу.

Згідно ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У ст. 53 МК України передбачено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з тим, у ч. 3 ст. 53 Кодексу передбачено перелік документів, які митний орган може вимагати у декларанта у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем для митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості декларант разом з митною декларацією подано митному органу наступні документи: - контракт № 11LYD230095 від 29.07.2011; - платіжні доручення в іноземній валюті № 614 від 13.03.2013 року та № 654 від 24.07.2013; - інвойс № 13LYD230030 від 15.05.2013; - пакувальний лист від 15.05.2013; - додаток № 5 від 30.05.2013 до контракту № 11LYD230095 від 29.07.2011; - іменний коносамент № CNSHA039391 від 26.05.2013; - договір № 00/15 від 12.08.2009 про транспортно-експедиційне обслуговування; - оригінал сертифікату походження № CCPT121579109 від 03.07.2013; - витяг про вартість сировини від 05.09.2013; - довідку про транспортні послуги № 6002 від 06.09.2013; - прайс-лист від 11.03.2013; - митну декларацію країни відправника № 223120130811385319 від 22.05.2013, а також інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролю товару.

Суд першої інстанції безпідставно погодився з висновками митного органу про те, що платіжні доручення не дозволяють ідентифікувати оплату за товар, оскільки в них чітко вказано, що 13.03.2013 та 24.07.2013 року були здійснені оплати ТОВ «Фірма «Техніка Монтажу» на користь нерезидента JIASHAN EAST-SUN IMP.&EXP. TRADE CO., LTD. згідно контракту № 11LYD230095 від 29.07.2011. Не зазначення в платіжних реквізитах додатку № 5 від 30.05.2013 не свідчить про неможливість ідентифікації оплаченого товару, так як всі інші реквізити дають можливість встановити, за який товар і кому проведена оплата. Законом не передбачено зазначення найменування всього переліку придбаного товару у платіжному дорученні. Крім того, у тих платіжних дорученнях, які були надані, є посилання на договір, згідно з яким придбано товар, найменування платника та отримувача.

Отже, митному органу було надано наявні в декларанта бухгалтерські та банківські платіжні документи, які стосуються ввезеного товару. Таким чином, твердження Львівської митниці про ненадання цих документів є безпідставним.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст.53 МК України, серед документів, які підтверджують митну вартість є банківські платіжні документи, за умови, що рахунок сплачено.

Таким чином, відсутність платіжних доручень не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару та прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки це може свідчити лише про наявність заборгованості по оплаті товару.

Безпідставним є посилання митного органу на виставлення інвойсу № 13LYD230030 від 15.05.2013 раніше додатку № 5 від 30.05.2013 до контракту, оскільки вказане не може, згідно із вимогами ст.ст. 54,55 МК України бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, так як вказана обставина не впливає на розрахунок митної вартості товару, не свідчить про відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не свідчить про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Також безпідставним є посилання митного органу, з чим погодився суд першої інстанції, на те, що декларантом не було надано договір (№ 00/15 від 12.08.2009) на перевезення товару, оскільки посилання на вказаний договір є у МВД, а також у картці відмови в прийнятті митної декларації, що свідчить про його надання при митному оформленні товарів (а.с. 17, 19).

Крім того, вказаний договір був додатково наданий 05.09.2013 на вимогу митного органу згідно з повідомленням декларанта (а.с. 45).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач в порядку та у строки, передбачені Митним кодексом України, надав усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів, однак митним органом не було доведено, що декларантом документально не підтверджена заявлена ним митна вартість товару і що таке не підтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.

Також, в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення відповідач посилається на результати порівнянь рівня заявленої митної вартості товарів та наявність різниці між задекларованою митною вартістю товарів, які ввозив позивач та рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснене.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, безпідставними є посилання відповідача на результати порівнянь рівня заявленої митної вартості товарів та наявність певної різниці між заявленою декларантом вартістю та рівнем митної вартості аналогічних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснене, оскільки зазначене не входить до виключного переліку підстав для відмови митного органу у митному оформленні товарів, які визначені частиною 6 статті 54 МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення від 06.09.2013 Львівська митниця зазначала, що проводила консультації з декларантом щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості. Вважає, що про проведення консультацій свідчить скерування йому в електронному вигляді повідомлення-вимоги.

Водночас, ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» заперечує факт проведення будь-яких консультацій.

На думку суду апеляційної інстанції доводи Львівської митниці про те, що консультації проводились у вигляді надіслання декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимоги про надання додаткових документів, є необґрунтованими. Право вимоги таких документів передбачене у ч. 3 ст. 53 МК України, і не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених ч. 4 ст. 57 МК України.

Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції приймає до уваги посилання апелянта на те, що відповідачем не дотримана процедура при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Приймаючи самостійне рішення про визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом, відповідач покликається на неможливість застосування попередніх методів.

Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, слід виходити із ст. 58 Митного кодексу України, за якою перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними, підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні та/або наявна хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судом встановлено, що декларант подав документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу.

Також слід зазначити, що неподання документів, витребуваних митницею, ще не є підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки для прийняття такого рішення митниця повинна довести, що подані позивачем документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлення товару за методом, вказаним останнім.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що відповідач 1 не довів правомірності своїх рішень та дій, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900083/2 від 06.09.2013 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00425, які прийняті Львівською митницею.

Щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки у постанові від 7 вересня 2012 року (справа № 21-242а12) Верховний Суд України висловив правову позицію, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості, а тому суд, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган.

Крім того, наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; далі - Порядок № 618).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку № 618 повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

З огляду на викладене, законодавством визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 15.04.2014 № 21-21а14.

Враховуючи те, що оскаржувана постанова в частині позовних вимог про скасування рішення про визначення митної вартості та картки відмови, прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування в цій частині та прийняття нової постанови, якою вказані вимоги задовольни. У іншій частині, щодо стягнення надмірно сплачених платежів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка Монтажу» - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року № 813/7546/13-а в частині відмови в позові, щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов у цій частині задовольнити.

Скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900083/2 від 06.09.2013.

Скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00425, яка оформлена Львівською митницею.

У решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 06.02.2015.