Постанова № 42722059, 23.01.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

23 січня 2015 року Справа № 814/3164/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариство з обмеженою відповідальністю компанії "Український будівельник", вул. Ольвійська, 3/1, с. Куцуруб, Очаківський район, Миколаївська область, 57550

доОчаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Шкрептієнка, 27, м. Очаків, Миколаївська область, 57508 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2014 р. № 0001922200, від 02.10.2014 р. № 0001972200, від 02.10.2014 р. № 0001992200, В С Т А Н О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Український будівельник" звернувся до суду з позовом до Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2014 р. № 0001922200, від 02.10.2014 р. № 0001972200 і від 02.10.2014 р. № 0001992200.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевіряючі дійшли хибних висновків щодо заниження суми податку на прибуток та податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з контрагентами БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс", ТОВ "Автобуд-Нікма" та ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ", ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2. Так, позивач зазначає про реальність, товарність господарських операцій, здійснених з вищезазначеними контрагентами, про їх зв'язок з господарською діяльністю та про надання перевіряючим документів первинного бухгалтерського обліку в повному обсязі під час проведення перевірки. А відтак, вважає, що податкові повідомлення-рішення винесено неправомірно та належать скасуванню.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в яких вказано, що до перевірки позивачем були надані товарно-транспортні накладні з недоліками в оформленні, що унеможливлює встановити факт постачання товару. Податкова накладна з БППП «Генератор» не включена до Єдиного реєстру податкових накладних. Стосовно ТОВ "Автобуд-Нікма" встановлено укладення правочинів, не спрямованих на настання реальних правових наслідків. Позивач не надав акти прийому-передачі виконаних робіт з ТОВ "Енергосервіс". З огляду на викладене відповідач наполягає на тому, що господарські операції позивача з контрагентами не спрямовані на досягнення реальних наслідків.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не висловив заперечень проти заявленого клопотання.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідачем у період з 26.08.2014 р. по 15.09.2014 р. було проведено документальну планову виїзну перевірку, за результатами якої було складено акт від 22.09.2014 р. № 140/22/35695254.

За результатом перевірки було встановлено: порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8, п. 138.12.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та донараховано податку на прибуток на суму 221665,00 грн.; порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого, встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 272724,00 грн.; не звітування за 1,2,3 квартали 2013 року по збору зі спеціального використання поверхневих вод, чим порушено п. 328.3 ст. 328 ПК України. На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення 30.09.2014 р. № 0001922200, від 02.10.2014 р. № 0001972200 і від 02.10.2014 р. № 0001992200.

До таких висновків відповідач дійшов, не визнавши в складі витрат позивача витрати з оренди механізмів та вартості придбаних робіт та товарів у підприємств БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕ"», по яких відповідачем не встановлено їх фактичності, реальності придбання та використання в господарській діяльності, та що визнані відповідачем безтоварними.

Суд критично оцінює позицію відповідача щодо визнання ним безтоварними операцій з придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у підприємств, зокрема, у БППП «Генератор» у 2012 р. лічильника дизпалива, у ТОВ "Енергосервіс" у 2013 р. робіт з реконструкції складів № 8, 9, у ТОВ "Автобуд-Нікма" у 2013 р. щебеню, та встановлення завищення податкового кредиту з ПДВ по вказаним постачальникам та ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ", оскільки відповідно до положень п.п. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю. Перевірки та звірки, як вказано у ст. 62 ПК України, є способами здійснення податкового контролю.

Однак, відповідач обґрунтовує свої висновки про не встановлення передачі товарів та робіт від БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма" до позивача на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єктів господарювання БППП "ГЕНЕРАТОР" (акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 02.07.2014 р. № 288/14-03-22-08/22425711), акту невиїзної перевірки ТОВ "Енергосервіс" (акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Енергосервіс"), акту документальної перевірки ТОВ "АВТОБУД-НІКМА" (акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 17.03.2014 р. № 1046/14-02-22-01/34851450), позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ" (акт Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.06.2014 р. № 2061/04-64-22-03/32964496), які не є носіями доказової інформації, що надійшли за результатами податкового контролю, тому не могли бути використані відповідачем для формування висновків в акті перевірки позивача.

В матеріалах справи містяться всі документи первинного бухгалтерського обліку позивача, які були предметом дослідження під час перевірки та описані відповідачем в акті, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по наданню позивачу товарів, робіт, послуг та свідчать про фактичне реальне придбання позивачем товарів, робіт та послуг БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд -Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ".

При цьому помилки при оформлені товарно-транспортних накладних, в даному випадку, не мають правового значення, оскільки доставка придбаного товару здійснювалась продавцями в рахунок вартості придбаного товару. Крім того, виписка ТТН не залежить від волевиявлення покупця в разі доставки товару продавцем.

Позивачем в суді було доведено, що операції з БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ" були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини з БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ" не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання та підтверджені первинними документами.

У листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, наголошується, що суд, під час розгляду справ повинен ретельно перевіряти всі доводи сторін, документи та інші данні, що спростовують реальність господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Тому безпідставним є посилання на господарську діяльність більш ніж 3-х десятків контрагентів (у ланцюгах) безпосередніх партнерів БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", по яким відповідач не довів зв'язку з діяльністю позивача та ідентичність товару, робіт та послуг.

Що стосується висновку відповідача про те, що позивач не надав первинних документів про використання придбаних товарів (запасів) та придбання робіт, то він спростовується самим змістом акту перевірки, наявними первинними та іншими документами позивача, що є в матеріалах справи.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що висновок відповідача щодо не підтвердження товарності господарських операцій з БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ" суперечить фактичним обставинам справи та матеріалам первинного бухгалтерського обліку позивача.

Суд критично оцінює позицію відповідача щодо не визнання ним витрат з оренди майна, наданого ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2.

Позивачем в суді було доведено, що для здійснення своєї діяльності ним було укладено в 2010 р. з ФОП ОСОБА_2 договір оренди від 03.05.2010 р. № 17 гідравлічної насосної станції (ГНС). Зважаючи на те, що ГНС є несамохідна, позивачем у 2010 р. також було укладено з ФОП ОСОБА_1 договір від 31.12.2010 р. № 31/12 з оренди буксирно-моторного човна МИК 0740к.

Судом встановлено, що позивач використовував орендоване майно для здійснення власної господарської діяльності та отримання доходу шляхом надання гідротехнічних послуг ПрАТ "Нікстром". До того ж, відповідачем у довідці від 12.12.2013 р. № 59/22/35695254 про результати проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Український будівельник", щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків публічним акціонерним товариством "Нікстром", було підтверджено, що господарські операції з ПрАТ "Нікстром" за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2013 р. було здійснено з використанням орендованого майна у ФОП ОСОБА_2.

Дослідивши матеріали, суд дійшов висновку, що позивач не порушив вимоги п. 138.8. ст. 138, п. 138.12 ст. 138 ПК України, оскільки по оподаткування лізингових операцій застосовуються норми п. 153.7 ст. 157 ПК України.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

В матеріалах справи містяться всі документи первинного бухгалтерського обліку позивача, які, були предметом дослідження під час перевірки, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по наданню позивачу послуг з оренди.

Щодо не визнання відповідачем податкового кредиту з ПДВ, про що визначено в податковому повідомленні-рішенні від 02.10.2014 р. № 0001992200, на підставі інших актів перевірки БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ", суд зазначає, що вже досліджено такі факти при розгляді прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.09.2014 р. № 0001922200. Суд дійшов висновку, що акти інших ДПІ по перевірці БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ" не є носіями доказової інформації, що надійшли за результатами податкового контролю, тому не могли бути використані відповідачем для формування висновків в акті перевірки позивача.

Судом досліджено, що при невизнанні податкового кредиту по ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ" за жовтень 2013 р. відповідачем використано акт Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.06.2014 р. № 2061/04-64- 22-03/32964496 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ" по взаємовідносинам із ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ - ДНІПРО" за січень 2014 р., ТОВ "АСТ-КОНСАЛТІНГ" за серпень 2013 р. Фактично відповідачем не визнано податковий кредит по придбаним позивачем будівельним матеріалам у жовтні 2013 р. (податковий кредит відображено в грудні 2013 р.), по періоду який навіть не був предметом дослідження Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК Україниплатник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, п. 198.6 ПК України передбачена єдина умова для позбавлення платника податків права на податковий кредит, а саме: наявність у платника податку не належно оформленої податкової накладної.

Тобто наявність податкової накладної є підставою для віднесення сум до податкового кредиту.

Позивач має всі належним чином оформлені податкові накладні від вищевказаних контрагентів, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Всі податкові накладні містять опис (номенклатуру) товару, що повністю відповідає умовам укладених договорів, а також інші обов'язкові реквізити, встановлені законодавством, і, відповідно, є підставою для правомірного збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може бути притягнутий до відповідальності за те, що мав правовідносини з БППП "Генератор", ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Автобуд-Нікма", ТОВ НВП "ПРОМТЕХСІНТЕЗ".

Суд підтримує позицію позивача в частині порушення відповідачем норм ст. 86 ПК України при розгляді заперечень на акт перевірки та винесенні відповідних повідомлень - рішень.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків.

Судом було з'ясовано, що заперечення позивача розглянуто 09.10.2014 р. та надіслано поштою письмову відповідь за номером № 2800110124-07-22-011.

Статтею 86 ПК України передбачено лише один спосіб прийняття податкових повідомлень-рішень за наявності заперечень платника податків на висновки акту перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, а також з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Суд встановив, що отримавши заперечення позивача 01.10.2014 р., відповідач мав їх розглянути та надати відповідь не раніше 09.10.2014 р., а повідомлення-рішення мав винести не раніше 10.10.2014 р.

Отже, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення 30.09.2014 р. та 02.10.2014 р. відповідач діяв не у спосіб, передбачений ст. 86 ПК України.

Окрім того, відповідач не надав достовірного пояснення, чому податкові повідомлення-рішення були прийняті від імені Очаківської ОДПІ ГУ (Очаківський р-н) (недіюча, м. Очаків, вул. Шкрептіїнка, 27), про що зазначено у самих повідомленнях-рішеннях.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжні доручення про сплату судового збору в сумі 1157,10 грн., що й підлягає відшкодуванню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 30.09.2014 р. № 0001922200, від 02.10.2014 р. № 0001972200 і від 02.10.2014 р. № 0001992200.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю компанії "Український будівельник" (ідентифікаційний код 35695254) судовий збір у сумі 1157,10 грн. з Державного бюджету України.

Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. В. Лісовська