Постанова № 42720090, 17.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа № 917/1927/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №370П/1-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестград“, м. Одеса

до Приватного підприємства “Селеон“, м. Полтава

про стягнення 137317,48 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ “Інвестград“, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з ПП “Селеон“ 137317,48 грн. заборгованості за договором будівельного підряду №11/12-12 від 11.12.2012 р., в т.ч. 110503,00 грн. отриманого та невикористаного авансу, 26814,48 грн. пені за невиконання договірних зобов’язань відповідно до п. п. 4.1, 16.2.1 договору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.11.2014 р. у справі №917/1927/14 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 110503,00 грн. отриманого та невикористаного авансу в розрізі умов договору будівельного підряду №11/12-12 від 11.12.2012 р. та 2210,06 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Судові витрати просить покласти на позивача.

Позивач вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. не виконав, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав.

Сторони своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов’язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75, тому вважає за можливе розглядати справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 11.12.2012 р. між ТОВ "Інвестгранд" (замовник) та ПП "Селеон" (підрядник) укладено договір підряду №11/12-12 на будівництво, згідно п. 1.1 якого підрядник зобов’язався на свій ризик в установлений договором строк відповідно до проектної документації, договірною ціною виконати роботи по встановленню монолітної залізобетонної конструкції басейну індивідуального житлового будинку, а замовник - прийняти та оплатити виконані належним чином роботи (а. с. 8-21).

Адреса розташування індивідуального житлового будинку: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Лісна (п. 1.2 договору); склад і об’єми робіт, доручених до виконання підрядником, вартість робіт, визначені проектною документацією і договірною ціною, які складаються на окремі види робіт, доручені для виконання підряднику, прописуються в додатку до договору і є його невід’ємною частиною (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна ціна робіт, доручених для виконання підряднику по договору, є динамічною і на момент підписання договору не перевищує 134 072,40 грн. в тому числі ПДВ 22345,40 грн.

Строк дії договору встановлений п. п. 18.1, 18.2 договору: строком дії даного договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов’язки згідно даного договору. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених даним договором зобов’язань. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.

Пунктами 4-5 доповнення до договору передбачено, що замовник перераховує підряднику протягом 7 банківських днів з моменту підписання договірних цін і даного доповнення до договору авансовий платіж в розмірі 110 503,00 грн., в т. ч. ПДВ 18 417,17 грн. Підрядник зобов’язаний розпочати виконання вказаних робіт протягом 5 банківських днів з моменту отримання ним авансового платежу.

На виконання до умов договору та додатку до нього замовник 24.01.2013 р. платіжним дорученням № 44 перерахував підряднику авансовий платіж у розмірі 110 503,00 грн. (а. с. 82).

Підрядник в порушення умов договору свої зобов’язання за договором не виконав, сплачений авансовий платіж не повернув.

30.01.2013 р. між сторонами проведено звірку взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 р. по 30.01.2013 р., про що складено акт, в якому відображено суму заборгованості відповідача у розмірі 110 503,00 грн. (а. с. 37).

З зв’язку з невиконання відповідачем договірних зобов’язань ТОВ "Інвестгранд" зверталось до ПП "Селеон" з претензіями 31.03.2014 р. в яких просило повернути суму авансового платежу (а. с. 39-40, 41).

Підрядник претензії проігнорував, сплачений авансовий платіж не повернув, що стало підставою для звернення ТОВ "Інвестгранд" до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення 110 503,00 грн. отриманого та невикористаного авансу та 26814,48 грн. пені.

В обґрунтування позову ТОВ "Інвестгранд" посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо виконання зобов’язань та п. п. 16.2 - 16.2.1 договору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення авансового платежу суд першої інстанції визнав їх правомірними, обґрунтованими, та не спростованими відповідачем. Крім того, господарським судом відмовлено в задоволенні позову про стягнення пені у сумі 26 814,48 грн. з підстав застосування позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 Цивільного кодексу України).

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за договором підряду з перерахування відповідачу авансового платежу.

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань щодо встановлення монолітної залізобетонної конструкції басейну індивідуального житлового будинку, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення підрядником умов договору №11/12-12 від 11.12.2012 р. та правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 110 503,00 грн. отриманого та невикористаного авансу.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 16.2 - 16.2.1 договору підрядник несе відповідальність за порушення з власної вини наступних зобов’язань за даним договором і в наступних сумах: за порушення строків виконання робіт, передбачених п. 4.1 даного договору, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від суми договірної ціни за договором за кожен день в перший місяць затримки і 0,5 % за кожен день наступного місяця до фактичної передачі виконаних робіт на об’єкті замовника. Загальна сума пені не повинна перевищувати 20 % від договірної ціни робіт.

Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України та пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 20.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вірно встановив господарський суд Полтавської області, пеня відповідно умов п. 4.1 та п. 16.2.1 укладеного між сторонами договору будівельного підряду нараховувалась з 01.02.2013 р., отже, нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання повинно було припинитися 02.08.2013 р. Однак, позовна заява ТОВ "Інвестгранд" надійшла до господарського суду Полтавської області 17.09.2014 р. (про що свідчить штамп канцелярії суду на першій сторінці зазначеної позовної заяви), тобто поза межами строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведене та враховуючи наявне в матеріалах справи клопотання відповідача про застосування позовної даності щодо вимог про стягнення пені у сумі 26 814,48 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення клопотання та відмовив в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 26 814,48 грн. пені.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 13.11.2014р. у справі №917/1927/14 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 13.11.2014 р. у справі №917/1927/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 17.02.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.